Справа №22а-499/07 Головуючий у І інстанції: Денишенко Т.О.
Доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
4 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 05.03.2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії за 2003-2006 роки та стягнення суми недоплаченого підвищення пенсії, -
У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на його користь не доплачене підвищення пенсії за 2003 - 2006 року в розмірі 4 570,62 грн. та зобов»язати відповідача здійснити відповідний перерахунок його пенсії з врахуванням її підвищення з кожним збільшенням мінімальної пенсії за віком згідно із законодавством України (в наступні роки). Мотивував тим, що згідно п.20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому як учаснику війни пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищується на 50 % мінімальної пенсії за віком, однак відповідач з 01.01.2003 року по 31.12.2006 року щомісячно підвищував тільки на 9,96 грн. Вважає дії відповідача неправомірними і такими, що не відповідають чинному законодавству.
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 05.03.2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Староміському районі м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період 2004-2006 років з розрахунку її підвищення на 50% мінімальної пенсії за віком для відповідного періоду з врахуванням сплачених сум за відповідні роки та сплатити йому різницю між нарахованою та сплаченою сумою. А в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду скарги відповідач повідомлений належним чином.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, її учасників. Йому як учаснику війни з 2000 року призначена і виплачується пенсія як учаснику війн згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та відповідно з п. «е» постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Тобто підвищення пенсії ОСОБА_2 здійснювалось, виходячи з розміру 19,91 грн. і становило 9,955 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки вказана постанова Кабінету Міністрів України в частині вирішуваного питання не відповідає вимогам ч. 3 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а також суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої права та пільги ветеранам війни не можуть бути скасовані без рівноцінної заміни, то у зв»язку з наведеним та у відповідності з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», він ( суд ) зобов»язаний застосувати закон, який регулює ці відносини, і в даному випадку - п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також суд, задовольняючи вимоги позивача в межах загального строку позовної давності, обгунтовано послався на положення ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком і при цьому правомірно зазначивши, що підвищення пенсії є частиною суми самої пенсії.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 05.03.2007 року необхідно залишити без змін, так як воно є законним і обґрунтованим та постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в рішенні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці залишити без задоволення.
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 05.03.2007 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: