Справа № 22-а - 655/07
6 червня 2007 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бєлової Л.В.
Бистрик Г М.
при секретарі Мальцевій К.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення строку на звернення до суду, визнання незаконним та скасування наказу МВС України НОМЕР_1 в частині скасування наказу МВС України НОМЕР_2 по ГУ МВС України в м. Києві про присвоєння спеціального звання підполковник міліції та зобов'язання поновити у спеціальному званні підполковника міліції, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог з мотивів пропуску строку на звернення до суду.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. На обґрунтування своїх вимог апелянт послався на те, що строк він пропустив з поважних причин, оскільки неодноразово усно звертався до свого безпосереднього керівництва з проханням врегулювати спір в досудовому порядку, сподіваючись на об'єктивне вирішення його питання. ОСОБА_1 також посилається на те, що суд не взяв до уваги той факт, що оскаржуваний наказ був виданий 07.07.2005 р., тобто до набрання чинності КАС України, який встановив річний строк звернення до адміністративного суду. У випадку не прийняття КАС України він мав би більше можливостей захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Заперечень проти апеляційної скарги відповідач суду не надав.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно дог ст.. ст.. 99 та 100 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом першої інстанції встановлено і проти цього не заперечує і апелянт, що про наказ НОМЕР_1 йому стало відомо одразу після його прийняття, однак у судовому порядку він його не оспорював, оскільки вважав, що з огляду на його незаконність МВС скасує його самостійно. З позовом до суду позивач звернувся тільки 07.09.2006 р., доказів щодо поважності причин пропуску подачі позову Павленко суду не надав. Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 р., а позивач звернувся до суду з позовом більше ніж через рік після набрання їм чинності. В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позову і з мотивів пропуску строку позовної давності.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому керуючись ст.ст. 99, 100, 200, 205, 206 КАСУ, суд
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України про поновлення строку на звернення до суду, визнання незаконним та скасування наказу МВС України НОМЕР_1 в частині скасування наказу МВС України НОМЕР_2 по ГУ МВС України в м. Києві про присвоєння спеціального звання та зобов'язання поновити у спеціальному званні відмовити, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2007 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя
Судді: