вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2020 р. Справа№ 910/12650/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Сітайло Л.Г.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
представники учасників справи не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 26.11.2019 (повний текст складено 27.11.2019)
про прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі
у справі №910/12650/19 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз"
про стягнення 1 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" від позову та закрито провадження у справі №910/12650/19.
Вирішено повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 69 539,50 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №4579 від 13.09.2019.
Місцевий господарський суд керуючись приписами п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України мотивував своє рішення тим, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" про відмову від позову не суперечить діючому законодавству України, підписана повноважною особою - директором товариства Хліманко М.М., у вказаній заяві позивачем зазначено про обізнаність щодо наслідків відмови від позову.
Крім того, в мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгуз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12650/19 в частині відмови відповідачу в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з позивача 211 260, 00 грн. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи №910/12650/19 в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови відповідачу в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям законності, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а саме приписів ст.ст. 86, 126, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок місцевого господарського суду про обмеження процесуальних прав позивача щодо позбавлення можливості останнього подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, спростовується тим, що позивач фактично не заперечував проти заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. При цьому судом не надано оцінку зібраним у справі доказам, якими відповідач обгрунтував понесені ним витрати на правничу допомогу. На думку скаржника, заява про відшкодування судових витрат у разі відмови позивача від позову подається виключно після подання позивачем до суду відповідної заяви про відмову від позову, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Сітайло Л.Г., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12650/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 та призначено до розгляду на 21.01.2020.
Роз'яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу та встановлено строк для подання відзиву, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України наданим правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.
10.01.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 21.01.2020, обґрунтоване тим, що повноважний представник позивача 21.01.2020 прийматиме участь в судовому засіданні у іншій справі.
Учасники справи у судове засідання 21.01.2020 представників не направили. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 21.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз" про стягнення 4 700 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані перерахуванням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" на користь відповідача 4 700 000,00 грн. на підставі Договору поставки №15/04-19 від 15.04.2019, який, на переконання позивача, є неукладеним. Відтак, позивач вважає, що кошти в сумі 4 700 000,00 грн. отримані відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12650/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Крім того, запропоновано відповідачу надати суду у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
16.10.2019 відповідачем подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.
13.11.2019 позивачем подано заяву про відмову від позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 відкладено підготовче засідання на 26.11.2019.
21.11.2019 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказаний учасник судового процесу просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1000 грн.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон-Агро" про зменшення позовних вимог була прийнята місцевим господарським судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.11.2019 суд першої інстанції, враховуючи те, що заява про відмову позивача від позову не суперечить діючому законодавству України, оскільки підписана повноважною, на такі дії, особою, прийняв вказану відмову, провадження по справі закрив.
Одночасно, у судовому засіданні 26.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгуз" було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Господарський суд міста Києва відмовив в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки дійшов висновку про те, що підстави для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено відповідачем, відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено відповідачем, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Враховуючи вищевикладене, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому, за наведеними положеннями статті 124 Господарського процесуального кодексу України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.09.2019р. по справі №910/9784/18.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не було подано попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат разом з поданими заявами та клопотаннями, такого обов'язку відповідачем не було виконано також при подачі до суду першої інстанції відзиву на позов.
Лише як було зазначено вище, відповідач у судовому засіданні 26.11.2019 подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що заявлена сума понесених судових витрат не є остаточною та в подальшому підлягає збільшенню, оскільки сплачена лише в рахунок часткової оплати наданих адвокатським об'єднанням юридичних послуг.
Слід звернути увагу на те, що 23.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгуз" (Клієнт) уклало з Адвокатським об'єднанням "Юридична Фірма "Астерс" (Фірма) договір №3285/01-2019 про надання правової допомоги. Умовами цього договору встановлено, що Фірма зобов'язується здійснити захист, представництво, а також надати Клієнтові інші види юридичних послуг та правової (правничої) допомоги щодо нього та/або будь-яких вказаних ним осіб відповідно до його завдань та на умовах договору, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договору про надання правової допомоги).
Сторонами Договору про надання правової допомоги погоджені завдання, зокрема, пунктом 1.1.1. визначено, що Фірма здійснює представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/12650/19.
Разом з тим, перший розрахунок відповідача з Адвокатським об'єднанням "Юридична Фірма "Астерс" було проведено 09.10.2019 у сумі 83 333. 33 грн., що підтверджується випискою по рахунку №UA (483209840000026002220321394 від 10.10.2019).
Отже, при підготовці відзиву на позов та подальшому зверненні з цим відзивом (15.10.2019) відповідач був обізнаний з витратами на правову допомогу, однак нехтуючи вимогами Господарського процесуального кодексу України не скористався своїм правом та не вказав орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також судом першої інстанції взято до уваги правову позицію, висловлену у постанові від 21.08.2019 Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду по справі №922/2821/18, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не вбачає підстав відступати від викладеної правової позиції та вважає слушними мотивування суду першої інстанції про те, що у разі неповідомлення відповідачем про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача, останній позбавляється можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №91012650/19 оскаржується частково, а саме у частині відмови відповідачу в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, колегією суддів не переглядається правомірність прийняття судом першої інстанції відмови позивача від позову та у зв'язку з цим закриття провадження.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (ТОВ "Торгуз").
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгуз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12650/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/12650/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгуз".
4. Матеріали справи №910/12650/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 22.01.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Л.Г. Сітайло
А.І. Мартюк