Справа № 307/2279/19
Провадження № 2/307/155/20
09 січня 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., з участю секретаря с/з Цех Г.М., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гоздо В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Позовні вимоги мотивує тим, що 23 січня 2019 року о 14 год. 10 хв. в с. Глибокий Потік Тячівського району по вулиці Центральній відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого пошкоджено автомобіль. Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2019 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Вона являється власником пошкодженого автомобіля марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_2 , що стверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Згідно зі Звітом та Висновком від 09 лютого 2019 року за № 15/02/2019 їй як власнику вказаного автомобіля завдано збитки в сумі 14 311,00 гривень. Також за послуги оцінювача по проведенні даної оцінки вона оплатила 1 600,00 гривень оцінювачу ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). Також вказаними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку оцінює в грошовому розмірі 3 000,00 гривень, позаяк вона дуже злякалася та отримала сильний стрес, що завдало їй значних моральних страждань, а також завдало шкоду її здоров'ю, особливо в екстремальному пошуку допомоги в такій важкій для неї ситуації. Від розмови з відповідачем у неї виникають неприємні відчуття та відчуття тривоги через його зверхнє до неї ставлення, в результаті чого вона перебуває у депресивному стані. Відповідач завдані збитки не відшкодував, а тому вона була вимушена звертатись до нього письмово з листом претензією-пропозицією про добровільне відшкодування завданих збитків, однак будь-яких дій до виплати шкоди відповідач не вчинив до цього часу. Просить стягнути з відповідача на її користь матеріальний збиток у розмірі 14 311,00 гривень та 1 600,00 гривень вартості послуг за проведення оцінки збитків транспортного засобу, що разом становить 15 911, 00 гривень, 3 000 гривень моральної шкоди та 1 536,80 гривень судових витрат по справі.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами в порядку спрощеного провадження.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, позаяк подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності та в заяві вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гоздо В.В. в судовому засіданні вимоги позову не визнав та пояснив, що відповідач під час скоєння ДТП перебував у трудових правовідносинах, а тому шкоду слід стягувати із роботодавця. Просить у позові відмовити.
Заслухавши думку представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винними у тому, що він 23 січня 2019 року о 14 год. 10 хв. в с. Глибокий Потік по вул. Центральній, керуючи автомобілем марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення із автомобілем марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортним засобам спричинено механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_2 , зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 15/02/2019 від 09 лютого 2019 року вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику автомобіля марки «Ніссан», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП, яка мала місце 23 січня 2019 року становить 10 848, 00 копійок. (а.с.8-56).
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в статті 1166 Цивільного кодексу України, де передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, то суд враховує наступне.
Як визначено частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно також моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, яку вона переживала у зв'язку дорожньо-транспортною пригодою, а також зазнала моральних та психологічних переживань, пов'язаних з пошкодженням автомобіля, позаяк вона була позбавлена можливості користуватися ним протягом тривалого часу та вимушена витрачати додаткові зусилля і час на його ремонт.
Разом з тим, враховуючи глибину спричинених позивачу моральних страждань, а також, виходячи із загальних засад розумності та справедливості, із врахуванням того, що права порушено тільки внаслідок пошкодження майна, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а грошове відшкодування спричиненої моральної шкоди слід визначити в розмірі 2 000,00 грн.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його доводи, що відповідач на час скоєння ДТП перебував у трудових правовідносинах і відповідальність за спричинену ним шкоду повинен нести роботодавець, такі доводи представника відповідача є голослівними та нічим не підтвердженими, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України сплачений судовий збір стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 ..
Керуючись ст.ст. 4, 10, 81-82, 263-265 ЦПК України, ст.ст.23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодоюв розмірі 10 848, 00 гривень (Десять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 00 копійок) та 2 000, 00 гривень (Дві тисячі гривень 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 1536,80 гривень (Одну тисячу п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) та 1 600,00 гривень (Однутисячу шістсот гривень 00 копійок) витрат на оплату послуг оцінювача.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер -.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 14 січня 2020 року.
Головуюча: Сойма М.М.