Справа № -22-а- 943 /2007 р. Головуючий у 1 інстанції Панасюк О.С.
Суддя доповідач Ситников О.Ф.
29 травня 2007 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Ситникова О.Ф.,
Суддів: Бистрик Г.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Кожокар М.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА Вінницької області про стягнення невиплаченої разової щорічної грошової допомоги інваліду війни, -
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.04.2007 року позов ОСОБА_1. до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області задоволено: стягнуто УПСЗН Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області на користь позивача невиплачену частину щорічної разової допомоги за 2005-2006 рік в сумі 1973 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА Вінницької області звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу.
Заперечення на апеляційну скаргу відповідача управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА Вінницької області до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Перевіривши в письмовому провадженні матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов ОСОБА_1. суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (конституційності) положення ч.2,3,4 ст. 78 та ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», яким встановлені обмеження щодо виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому відповідно до ст. 152 Конституції України положення законів України «Про державний бюджет України на 2005 та 2005 рік», щодо обмеження виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
Проте з такими висновками суду не можна погодитися оскільки вони не відповідають вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в Конституційному Суді України на предмет конституційності не розглядалися, тому вони не втратили своєї чинності.
Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року визнано неконституційним положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», тому аналогія закону або права до цих правовідносин застосовувати не припустимо.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до протоколу судового засідання (а.с.13) відповідач в судовому засіданні наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Тому висновки суду, що до вказаних правовідносин не може бути застосовані вимоги ст. 99 КАС України щодо річного строку на звернення до адміністративного суду не відповідають вимогам вищевказаного процесуального законодавства.
Посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 257 ЦК України щодо строку позовної давності слід визнати такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки вказаний строк позовної давності застосовується лише у правовідносинах щодо захисту цивільного права або інтересу.
За таких обставин судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1., УПСЗН Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки порушення судом норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому воно відповідно до вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі, згідно з яким у задоволенні позову ОСОБА_1. необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 159,160, 198, 205, 207 КАС України,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 02.04.2007 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської РДА Вінницької області про стягнення невиплаченої разової щорічної грошової допомоги інваліду війни - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: