73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
"19" липня 2007 р. Справа № 7/223-АП-07
м. Херсон, зал судового засідання № 324, 10 год. 40 хв.
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Херсон
до Закритого акціонерного товариства "Салют", м.Генічеськ Херсонської області
про стягнення 4626 грн. 88 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Осипова Л.І. - начальник відділу забезпечення надходжень, дов. № 01-12/1 від 10.01.07р.
від відповідача: Стрельцова Н.Д. - директор.
Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Салют" (відповідач) 4626 грн. 88 коп. адміністративно-господарських санкцій, застосованих за порушення ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тими обставинами, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% загальної кількості працюючих.
Згідно з поданою державною статистичною звітністю, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. № 338 (Форма № 10-ПІ “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік), встановлений Законом норматив відповідач у 2006 році не виконав, при нормативі працевлаштування 4 особи, фактично працювало 3 інваліди.
05 липня 2007 року позивачем заявлено про збільшення позовних вимог по причині нарахування 51 грн. 43 коп. пені за вчасно несплачену ЗАТ "Салют" суму адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечує, підтверджуючи доводи письмовими доказами. Вказує на те, що уповноважені органи не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, у той час як покладені на відповідача Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ обов'язки виконуються у повному обсязі: протягом 2006 року кожного звітного місяця підприємство направляло до Генічеського РЦЗ звіти про наявність вакансій для інвалідів; публікувалися оголошення у місцевому ЗМІ газеті "Приазовська правда" про запрошення на роботу ЗАТ "Салют" інвалідів; до Генічеської міськради, управління з питань праці та соціальної політики, Генічеського РЦЗ та ХОВ ФСЗІ направлялися листи, якими вказаним державним установам запропоновано направляти на вакантні місця підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.
З огляду на викладене, вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Закрите акціонерне товариство "Салют" зареєстроване Генічеською райдержадміністрацією 21 лютого 2000р., є юридичною особою та відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, зобов'язане самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів в рахунок нормативів робочих місць.
Виходячи з положень ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, норматив працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 4 робочих місця.
Підприємством відповідача у 2006 році подавалися звіти форми № 3-ПН до Генічеського районного центру зайнятості про вакантні місця для інвалідів, також РЦЗ інформувався про створення робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів. Однак, згідно з наданою державною статистичною звітністю, форми № 10-ПІ, затвердженої Наказом Міністерства праці України від 10.02.07р. № 42, встановлений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ норматив підприємством відповідача у 2006 році не виконано.
Позивач вказує, що згідно ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, самостійно сплачують адміністративно - господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Відповідно до звіту малого госпрозрахункового підприємства "Мрія" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік форми № 10-ПІ, на підприємстві відповідача у 2006 році працювало 93 працівника.
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (із змінами та доповненнями), визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізовувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п.11 Положення), а державна служба зайнятості, відповідно до п.12 Положення, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
З фактичних матеріалів справи вбачається, що у 2006 році відповідач своєчасно надавав звіти до Генічеського РЦЗ форми 3-ПН, що не заперечується позивачем. Однак, протягом 2006 року вказані в Положенні про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, органи не направляли інвалідів на підприємство відповідача для працевлаштування.
Також матеріали справи свідчать, що відповідач протягом 2006 року звертався до Генічеської міськради, управління з питань праці та соціальної політики, Генічеського РЦЗ та Херсонського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів з інформацією про наявні вільні атестовані робочі місця для інвалідів та з проханням направляти інвалідів для працевлаштування (листи: від 14.02.06р. № 32; від 14.02.06р. №29; від 14.02.06р. № 30, від 14.02.06р. № 31; від 26.06.06р. №№ 132, 133, 134, 135). При цьому, на такі листи уповноважені працевлаштовувати інвалідів органи надсилали на адресу відповідача листи про відсутність відповідних претендентів, що підтверджується листами від 30.06.06р. № 09/03-777 та від 24.02.06р. № 0202/22-09/35, а в деяких випадках взагалі не відповідали на листи ЗАТ "Салют".
Відповідачем самостійно, за власний кошт, розміщувалися в місцевій газеті "Приазовська правда" оголошення, в яких інвалідам пропонувалися вакантні місця для працевлаштування в ЗАТ "Салют" на посаді продавця, оператора комп'ютерного набору, товарознавця.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач виконував покладені на нього нормами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ обов'язки.
Відповідно до положень п.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги та подані сторонами документальні докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, на підставі чого у задоволенні позову відмовляє.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час та місце складення її повного тексту - 27.07.2007р. о 15 год. 00хв., каб. № 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.
Керуючись ст. ст.158, 160 - 163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Задорожна
Повний текст постанови
складено 27 липня 2007 року.