ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2020Справа № 910/15828/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ "Станція технічного обслуговування автобусів" Комунального підприємства "Київпастранс"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Філія Комунального підприємства "Київпастранс" "Автобусний парк № 8"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи: не з'явились.
11 листопада 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 07.11.2019 року до Комунального підприємства "Київпастранс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 52.18-131 від 05.04.2018 року в розмірі 125 369,57 грн., з них: основного боргу - 110 990,14 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 14 копійок), втрат від інфляції - 4971,05 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня 05 копійок), 3% річних - 2015,81 грн. (дві тисячі п'ятнадцять гривень 81 копійка) та пені - 7392,57 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 57 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 52.18-131 від 05.04.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/15828/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.12.2019 року та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ "Станція технічного обслуговування автобусів" Комунального підприємства "Київпастранс" та Філію Комунального підприємства "Київпастранс" "Автобусний парк № 8".
09.12.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 06-1/1600 від 06.12.2019 року (направлений засобами поштового зв'язку 06.12.2019 року), в якому відповідач позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 110 990,14 грн. визнав, в частині заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат заперечив, посилаючись на те, що при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не врахована дефляція, яка мала місце у липні, серпні та вересні 2019 року.
Вказаний відзив на позовну заяву не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Комунальному підприємству "Київпастранс" за адресою: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051552052 ухвалу Господарського суду міста від 14.11.2019 року у справі № 910/15828/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 18.11.2019 року.
Відтак, відзив на позовну заяву мав бути поданий відповідачем у строк до 03.12.2019 року (включно).
Таким чином, відзив на позовну заяву поданий до суду з порушення строку встановленого в ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Тоді як, клопотання про поновлення пропущеного строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
В судовому засіданні 10.12.2019 року судом оголошувалася перерва.
Представники учасників справи в судове засідання 14.01.2020 року не з'явилися.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіопласт" (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір № 52.18-131 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю «Фарби» код 44810000-1 за ДК 021:2015 (фарба акрилова), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1. договору, сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1 595 000,00 грн.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору (п. 11.1. договору).
У додатку № 3 до договору визначено, що датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.
Додатковою угодою № 1 від 06.04.2018 року сторони визначили, що сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1 594 961,64 грн.
Додатковою угодою № 2 від 29.12.2018 року сторони визначили, що сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1 913 771,18 грн.
У відповідності до специфікації, яка додатком № 1 до договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар:
НайменуванняОд. вим.КількістьЦіна за одиницю без ПДВ (грн.)Сума всього без ПДВ (грн.)
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-1015 слонова кістка Акрілан 101л1 680152,95256 956,00
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-1023 жовта Акрілан 101л .3 840152,94587 289,60
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-2008 помаранчева Акрілан 101л120152,7018 324,00
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-3020 червона Акрілан 101л960152,98146 860,80
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-5002 світло-синя Акрілан 101л120154,7818 573,60
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-5015 синя Акрілан 101л996152,95152 338,20
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-7031 сіра Акрілан 101л1 320152,95201 894,00
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-9003 біла Акрілан 101л1 200152,90183 480,00
Фарба акрилова двокомпонентна RAL-9005 чорна Акрілан 101л191152,3229 093,12
Всього без ПДВ:1 594 809,32
Крім того ПДВ 20%:318 961,86
Всього з ПДВ:1 913 771,18
На виконання умов договору № 52.18-131 від 05.04.2018 року та на підставі замовлень покупця № 319 від 19.04.2018 року, № 459 від 23.05.2018 року, № 759 від 27.07.2018 року, № 839 від 17.08.2018 року, № 1210 від 14.12.2018 року, № 174 від 14.03.2019 року, № 209 від 25.03.2019 року, № 218 від 27.03.2019 року, № 241 від 02.04.2019 року, № 378 від 10.05.2019 року, № 428 від 29.05.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №№: 254 від 26.04.2018 року, 552 від 01.08.2018 року, 370 від 06.06.2018 року, 614 від 21.08.2018 року, 882 від 17.12.2018 року, 884 від 18.12.2018 року, 138 від 18.03.2019 року, 173 від 29.03.2019 року, 180 від 01.04.2019 року, 181 від 01.04.2019 року, 206 від 04.04.2019 року, 315 від 14.05.2019 року, 348 від 31.05.2019 року.
Видаткові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та інформацію про здійснені за ними господарські операції, підписи відповідальних осіб постачальника (позивача) і одержувача (відповідача), отже, є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими підтверджується обсяг і вартість переданого позивачем відповідачеві товару на підставі укладеного між ними договору. Спору між сторонами щодо якості, кількості і вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними немає.
Відповідач зобов'язання з оплати за отриманий товар виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 8АП02550/1 від 16.08.2018 року на суму 22 007,76 грн., 8АП03299/1 від 10.10.2018 року на суму 25 679,52 грн., 8АП04371/1 від 21.12.2018 року на суму 11 011,68 грн., 8АП01201/1 від 02.04.2019 року на суму 7341,12 грн., 8АП01212/1 від 02.04.2019 року на суму 14 666,88 грн., 8АП01769/1 від 14.05.2019 року на суму 3670,68 грн., 8АП01770/1 від 14.05.2019 року на суму 5000,00 грн., 8АП 01989/1 від 29.05.2019 року на суму 15 000,00 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 110 990,14 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов'язання щодо оплати товару по видатковим накладним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення пункту 4.1. договору строк оплати поставленого товару за видатковими накладними №№: 254 від 26.04.2018 року, 552 від 01.08.2018 року, 370 від 06.06.2018 року, 614 від 21.08.2018 року, 882 від 17.12.2018 року, 884 від 18.12.2018 року, 138 від 18.03.2019 року, 173 від 29.03.2019 року, 180 від 01.04.2019 року, 181 від 01.04.2019 року, 206 від 04.04.2019 року, 315 від 14.05.2019 року, 348 від 31.05.2019 року є таким, що настав.
Заборгованість у розмірі 110 990,14 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати відповідач визнав.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та визнана відповідачем. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 52.18-131 від 05.04.2018 року в розмірі 110 990,14 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції у розмірі 4971,05 грн., 3% річних у розмірі 2015,81 грн. та пеню у розмірі 7392,57 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В пункті 7.3. договору сторони визначили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожній видатковій накладній, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 71 235,96 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.
При перевірці наданих позивачем розрахунків втрати від інфляції та 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, відтак, суми втрат від інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становлять 4971,05 грн. - втрат від інфляції та 2015,81 грн. - 3% річних.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення 125 369,57 грн. з них: основного боргу - 110 990,14 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 14 копійок), втрат від інфляції - 4971,05 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня 05 копійок), 3% річних - 2015,81 грн. (дві тисячі п'ятнадцять гривень 81 копійка) та пені - 7392,57 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 57 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (ідентифікаційний код 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (ідентифікаційний код 35848260, адреса: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. М.Величка, 7, Н/П 70) грошові кошти: основного боргу - 110 990,14 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 14 копійок), втрат від інфляції - 4971,05 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна гривня 05 копійок), 3% річних - 2015,81 грн. (дві тисячі п'ятнадцять гривень 81 копійка), пені - 7392,57 грн. (сім тисяч триста дев'яносто дві гривні 57 копійок) та судовий збір - 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.01.2020р.
Суддя О.В. Котков