ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.07.2019Справа № 910/4039/18
За позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах Міністерства оборони України
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" Житомирської області
про стягнення неустойки, ціна позову 24811861,95 грн.
Cуддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Радецька Ю.О.
Представники:
від прокуратури: Лесько Г.Є.,
від позивача: Кривошея Д.А.,
від відповідача: Алхімова Д.О.
у квітні 2018 року заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся в суд з указаним позовом в інтересах Міністерства оборони України.
Прокурор зазначав, що між позивачем і відповідачем укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/40 від 16 червня 2017 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких відповідач зобов'язався виготовити та передати позивачу продукцію військового призначення, зокрема, двадцять п'ять одиниць продукції першої та другої партій загальною вартістю 423395075,46 грн., а позивач - прийняти через філію 637 військового представництва Міністерства оборони України, і визначеного специфікацією вантажоодержувача зазначену продукцію та оплатити її вартість на умовах договору.
Посилаючись на те, що всупереч умов договору відповідач прострочив передачу 25 виробів продукції, прокурор просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 16844750,34 грн. пені, 7967111,61 грн. штрафу, передбачених п. 7.2 контракту з розрахунку прострочення відповідачем передачі десяти виробів на 166 днів та п'ятнадцяти на 136 днів. Також прокурор просив покласти на відповідача понесені ним витрати з оплати судового збору.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений прокурором в його інтересах позов.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на неможливість виконання зобов'язання у передбачені строки внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили). Заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених прокурором штрафних санкцій на 99%.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/40 від 16 червня 2017 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з умовами яких відповідач за завданням позивача зобов'язався виготовити і передати позивачу продукцію, орієнтовною вартістю 423395075,46 грн. у кількості та в строки, зазначеними у зазначену у специфікації (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а позивач - прийняти через філію 637 військового представництва Міністерства оборони України і визначеного специфікацією вантажоодержувача зазначену продукцію та оплатити її вартість на умовах договору.
Згідно умов специфікації відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію шістьма партіями. Зокрема, строк поставки першої партії (10 виробів) встановлений до 30 вересня 2017 р., другої (15 виробів) - 30 жовтня 2017 р.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями прокурора, представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного контракту, додаткових угод.
Поясненнями прокурора, представників сторін, наявною у матеріалах справи вимогою на оплату № 403/1/115 від 19 липня 2017 р. стверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача суми попередньої оплати за договором у розмірі 248157395,37 грн.
Поясненнями відповідача, наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 291 від 26 березня 2018 р., актом приймання-передачі продукції від 6 квітня 2018 р. стверджується факт передачі відповідачем позивачу 20 одиниць продукції за контрактом 6 квітня 2018 р., тобто з порушенням встановлених контрактом строків для першою партії на 188 днів, для 10 виробів другої партії на 158 днів.
Доказів передачі відповідачем позивачу усіх передбачених першими двома партіями виробів суду не надано.
Посилання відповідача на те, що прострочення передачі товару за контрактом сталося внаслідок непереборної сили, у зв'язку з чим він повинен бути звільнений від відповідальності за порушення зобов'язання є необґрунтованими.
З поданого відповідачем висновку Торгово-промислової палати України № 3064/2/21-10.4 від 28 вересня 2017 р. не вбачається, що указаним органом належним чином було зафіксовано факт настання форс-мажорних обставин, які могли вплинути на виконання відповідачем спірних зобов'язань.
Решта доводів відповідача зводяться до відсутності на ринку комплектуючих для виробництва техніки запчастин та недодержання своїх обов'язків його контрагентами, що у силу вимог ст. 617 ЦК України не є підставою для звільнення відповідальності за порушення зобов'язання.
Та обставина, що додатковою угодою № 4 від 13 грудня 2018 р. сторони у справі продовжили строк дії спірного контракту до 31 грудня 2019 р. також не дає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки, які зміни нені не були.
Тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
Згідно з умовами п. 7.2 контракту за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленої (недопоставленої) продукції, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.
З урахуванням меж заявлених прокурором вимог (прострочення виробів першої партії на 166 днів, другої - на 136 днів) внаслідок прострочення поставки позивач набув права вимагати від відповідача сплати належних відповідно до умов п. 7.2 договору пені у розмірі 16844750,34 грн. та 7967111,61 грн. штрафу, а всього 24811861,95 грн..
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, того факту, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, суд відповідно до вимог ст. 233 ГК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача штрафних санкцій загалом до 8500000 грн.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код 07620094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 00034022) 8500000 грн. штрафних санкцій.
Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1, код 07620094) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. П.Болбочана, 8, код 38347014) 372177,91 грн. судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 25 липня 2019 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар