20.01.2020 Єдиний унікальний № 371/1238/19
20 січня 2020 року м. Миронівка
ЄУН 371/1238/19
Провадження № 2/371/272/20
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшук Л.О.,
з секретарем судових засідань Семерей Л.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, стягнення пені з суми несплачених аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на ті обставини, що відповідач є батьком її дочки ОСОБА_3 . В даний час дочка є студенткою третього курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, історичний факультет, навчається на денній формі навчання за державним замовленням. Дочка під час навчання проживає у гуртожитку навчального закладу, який оплачує за власні кошти. Крім оплати за гуртожиток, витрачає грошові кошти на проїзд громадським транспортом, харчування, одяг, підручники, методичну та наукову літературу, оргтехніку. Вказала, що із своєї заробітної плати, яка є її єдиним доходом, сплачує комунальні платежі, купує продукти харчування, ліки, одяг, надає допомогу та лікує доньку. Дитина потребує матеріальної допомоги батька, оскільки вона не спроможна забезпечити дочці належне матеріальне утримання.
Інших дітей відповідач не має, проживає без реєстрації в одному із сіл Житомирської області та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дочки.
Згідно рішення Миронівсього районного суду Київської області, відповідач на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 мав сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але злісно ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 97964,06 грн.
Оскільки від виконання своїх батьківських обов'язків відповідач злісно ухиляється, просила стягнути з нього: аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно на період навчання, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дочкою 23 років; заборгованість за аліментами у розмірі 97964,06 грн.; пеню із суми несплачених аліментів у розмірі 97964,06 грн.
Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до правил статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Частина 2 даної статті вказує, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін.
Згідно зі статтею 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
22 жовтня 2019 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.
5 листопада 2019 року до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, за змістом якого відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримав 29 жовтня 2019 року.
Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідно до положень статті 274 ЦПК України, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено такі фактичні обставини.
Між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано 28 вересня 2000 року, що підтверджується даними свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівського районного управління юстиції 28 вересня 2000 року (а.с. 11).
Від шлюбу у позивача та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Росавської сільської ради Миронівського району Київської області 26 червня 2000 року (а.с. 10).
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 14 вересня 2000 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до досягнення повноліття.
Вказані обставини підтверджуються даними виконавчого листа за № 2-579, виданого Миронівським районним судом Київської області 14 вересня 2000 року (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 дочці ОСОБА_5 виповнилося 18 років, у зв'язку з чим її право на отримання аліментів за вищевказаним рішенням суду припинилось.
З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості по аліментах №10446 від 13 вересня 2019 року, виданої Миронівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, слідує, що виконавчий лист перебуває на виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби, платник аліментів має заборгованість за аліментами. Розмір заборгованості по сплаті аліментів на утримання дочки станом на 1 грудня 2013 року склав 47467,94 грн. За період з 1 грудня 2013 року по 29 травня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів складає 50496,12 грн. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів складає 97964,06 грн. (а.с., а.с. 22, 23).
28 серпня 2019 року позивач звернулася із заявою до Миронівського ВП ГУ НП в Київській області, за змістом якої її колишній чоловік злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дочки. Дана обставина підтверджена даними витягу з ЄРДР від 28 серпня 2019 року (а.с.39).
ОСОБА_3 є студенткою третього курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка, історичний факультет. Термін навчання з 1 вересня 2017 року до 30 червня 2021 року, денна форма навчання за державним замовленням. Студентка проживає разом з позивачем, під час навчання тимчасово проживає в гуртожитку університету, отримує стипендію, яку витрачає на оплату проживання в гуртожитку під номером АДРЕСА_1 .
Вказані обставини підтверджуються даними студентського квитка серії КВ №11795630, виданого ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка 1 вересня 2017 року, довідки №046/741 від 9 липня 2019 року, виданої деканом історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, довідки про склад сім'ї №02-50/3580 від 13 вересня 2019 року, виданої виконавчим комітетом Миронівської міської ради, договорів №307864 про надання в тимчасове користування ліжко-місця в житловій кімнаті АДРЕСА_2 , місць загального користування, меблів, сантехнічного та електричного обладнання в студентському гуртожитку № 7 та збереження майна Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 30 серпня 2017 року та від 1 липня 2019 року, квитанцій про оплату за проживання в гуртожитках від 29 серпня 2019 року та від 27 липня 2019 року, довідки про доходи для студентів №2819 від 29 серпня 2019 року та довідки №02/856-26 від 2 вересня 2019 року, виданих проректором з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка (а.с., а.с. 12, 15-18, 21, 24-26, 30).
ОСОБА_3 має проблеми зі здоров'ям, користується консультаціями лікаря-ендокринолога, відвідує приватний кабінет УЗД в місті Миронівка, оглядається в медичному кабінеті ТОВ МЛ «Діла», у зв'язку із погіршенням зору, носить лінзи.
Такі обставини підтверджуються даними довідки від 20 серпня 2019 року, виданої лікарем Іванченко І.С., консультаційного висновку від 17 квітня 2019 року, виданого Київською міською клінічною офтальмологічною лікарнею «Центр мікрохірургії ока», фіскальних чеків №14747 від 22 серпня 2019 року та №14774 від 23 серпня 2019 року, талонів на отримання результатів по замовленнях № 444015500 та № 444015528 від 22 серпня 2019 року та 23 серпня 2019 року, квитанцій за платежами від 30 березня 2019 року, 13 серпня 2019 року, 29 серпня 2019 року, накладних від 17 квітня 2019 року та 3 вересня 2019 року (а.с., а.с. 28, 29, 31-38).
Допомогу на навчання та лікування дитини надає мати, яка має постійний заробіток у вигляді заробітної плати (а.с. 27).
Допомога матері є недостатньою для утримання дочки в період її навчання. Дитині сторін бракує коштів, необхідних для підтримки нормальної життєдіяльності. Крім витрат на навчання та проживання в гуртожитку, вона несе витрати на проїзд до місця навчання та додому, їй необхідні кошти на придбання одягу, приладь, продуктів харчування.
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Щодо стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання
Згідно правил статті 198 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до частини 1 статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно частини 2 зазначеної статті право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Матеріальне становище повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, визначається з врахуванням вартості навчання, навчального обладнання (комп'ютера, спеціальних інструментів тощо), навчальних матеріалів, проїзду, проживання за місцем розташування навчального закладу тощо.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Наявні юридичні факти, що зобов'язують відповідача до сплати матеріальної допомоги на навчання: досягнення дочка віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ним навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
Згідно приписів частини 1 статті 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідачем факт неспроможності сплати аліментів не доводився. Ним не подано заперечень на позов, не повідомлено суд про наявність обставин, передбачених статтею 182 Сімейного кодексу України, які мають братися судом до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину, зокрема щодо його незадовільного стану здоров'я, наявності інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує будь-яку відсутність у його дитини можливості свого матеріального забезпечення та одержання належного матеріального утримання.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на період навчання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно.
Щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів
Вимоги позивача про стягнення заборгованості за аліментами в сумі 97964,06 грн. не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно правил статті 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» і, відповідно до частини 8 цієї статті, суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Щодо стягнення пені із суми несплачених аліментів
Щодо стягнення з відповідача заявленого розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд зазначає таке.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Закріплений у даній статті захід відповідальності передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, які зобов'язана особа повинна сплачувати за рішенням суду. Підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною. Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі № 572/1762/15-ц (провадження №14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року справі № 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 759/9457/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 359/9950/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 372/264/15-ц.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
При визначенні розміру пені представник позивача здійснив розрахунок пені на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, а кількість днів прострочення обчислив, виходячи з наступного місяця, після того, в якому аліменти не сплачувались, обмеживши період для розрахунку з грудня 2013 року по жовтень 2014 року.
Розмір пені за вказаний період склав 110509, 30 грн., що перевищує суму заборгованості по сплаті аліментів.
Пославшись на положення частини 1 статті 196 СК України, позивач заявив вимогу про стягнення пені у розмірі 97964,06 грн., тобто у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів.
Суд погоджується з наведеним розрахунком, оскільки він виконаний із застосуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.
Заявлена вимога є обґрунтованою, заявленою в межах положень чинного законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, заявляючи вимогу про стягнення пені, представник позивача врахував положення частини 1 статті 196 СК України, яка визначає, що пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута в розмірі, що є не більше 100 відсотків заборгованості.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, беручи до уваги заявлений позивачем розмір, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 97964,06 грн. підлягають задоволенню.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.
Відповідно до правил статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач відсутність своєї вини у несплаті аліментів не доводив.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 97964,06 грн.
Висновки за результатами розгляду
Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги про стягнення аліментів на період навчання дитини та стягнення пені є доведеними.
Позовна вимога про стягнення неустойки від суми несплачених аліментів ґрунтується на вимогах закону, позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Позовна вимога про стягнення заборгованості по аліментах не ґрунтується на вимогах закону, та не підлягає задоволенню.
Аліменти з відповідача стягнуто за судовим рішенням, яке звернуто до виконання, державним виконавцем розраховано розмір заборгованості за аліментами, відповідач розмір заборгованості не оспорює, тому заборгованість підлягає стягненню державним виконавцем відповідно до положень Закону.
За правилом частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до положень частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення в частині стягнення аліментів з позивача в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що в разі, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору. Судовий збір у справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 549, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 191, 196, 198-200 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 44, 76 - 81, 89, 95, 128, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, стягнення пені з суми несплачених аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку за умови навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Аліменти стягувати, починаючи з 2 жовтня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення у сумі 97964 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 06 копійок.
Відмовити у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за аліментами.
Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 в межах суми платежу за один місяць за період з 2 жовтня 2019 року по 2 листопада 2019 року у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768 гривень 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ «Перехідні положення» ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 5 листопада 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_5 .
Суддя підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук