36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.01.20 Справа № 917/1973/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС», Ідентифікаційний код юридичної особи 38994463, Адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, 36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Героїв- пожежників, буд. 13
про зняття арешту з нерухомого майна
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.
Представники сторін:
представник позивача Скирда В.є., док. в справі
представник відповідача не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту з нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС», що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Пушкінська, 12/6, а саме:
- запис про обтяження №5033373 від 19.03.2014р. - об'єкт нерухомого майна: кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральня, огорож, ворота; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
- запис про обтяження №5033135 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: приміщення, торгівельний павільйон; опис об'єкта: загальна площа - 75,6 кв.м.; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
- запис про обтяження №5028501 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер: 5310700000:05:055:0054; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.11.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 12.12.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
12.12.19 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив та просив суд розглядати справу без участі його представника (вх. № 13770 та № 13776).
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Ухвалою від 12.12.2019 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/1973/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.01.20, викликати учасників справи в судове засідання.
09.01.20 від позивачем надані пояснення до позовної заяви (вх. № 198).
У судовому засіданні 09.01.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Щодо письмового пояснення позивача, суд зазначає про можливість сторін під час з'ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані позивачем пояснення під час судового розгляду справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи (про що свідчить підпис представника вручення поштового відправлення) на виклик суду в засідання 09.01.2020р. явку представників не забезпечив.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
У судовому засіданні 09.01.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі № 539/3009/13-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (надалі - «ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральня, огорож, ворота, загальною площею 227,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які складаються з: А-1 - будівля кафе загальною площею 151,5 кв.м., Б - гараж-сарай, К - погріб, Л - вбиральня, М - торгівельний павільйон загальною площею 75,6 кв.м., №4,5,6 - огорожа, (надалі - «Нерухоме майно») шляхом проведення прилюдних торгів, для погашення кредитної заборгованості перед ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 468 734,82 (чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 82 копійки) (надалі - «Рішення суду»).
На виконання Рішення суду у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - «Відповідач») перебувало виконавче провадження від 16.01.2014р. за № 41500575 відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яке передано до Відповідача за належністю з Лубенського МВДВС ГТУЮ у Полтавській області.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень України вбачається, що в провадженні Лубенського МВДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Лубенського міськрайонного суду № 539/3009/13-ц від 09.12.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №179.178/12-ДІ1 від 26 червня 2012 року.
14.03.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції було проведено опис та арешт майна боржника, а 09.09.2016 року з метою оцінки майна призначено суб'єкта оціночної діяльності ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи».
Відповідно до постанови начальника УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 22.11.2017 року вказане виконавче провадження було передано з відділу ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції до відділу примусового виконання рішень УДВС 1 ТУЮ у Полтавській області.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС 1 ТУЮ у Полтавській області від 15.12.2017 року було прийнято до виконання.
Проте, в процесі здійснення виконавчого провадження 18 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» (надалі також - «Первісний кредитор») та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (надалі також - «Новий кредитор») було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ (надалі - «Договір відступлення права вимоги»).
Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення права вимоги ПАТ «ВТБ Банк» передає (відступає) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» свої права вимоги до боржників, а ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» набуває права вимоги замість ПАТ «ВТБ Банк» за кредитними договорами та договорами забезпечення до них на умовах такого договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що ПАТ «ВТБ Банк» має право частинами у чотири етапи (чотирма траншами) передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» набуває такі права вимоги шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до даного Договору із зазначенням ціни додаткової угоди до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18 листопада 2015 року, розміру заборгованостей боржників та підписанням Реєстру прав вимог.
Відповідно до п. 3.1.3 Договору про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, зазначеним у відповідному Реєстрі прав вимоги, а також їх зобов'язань по договорам забезпечення.
Разом з правами вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В подальшому між Банком та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» було укладено Додаткову угоду №1 від 27 листопада 2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21 МБ від 18 листопада 2015 року, Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 30.11.2015, відповідно до яких Банк відступив право вимоги за Кредитними договорами та Договором іпотеки, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС».
В Додатку 1 до Додаткової угоди №1 від 27 листопада 2015 року до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18 листопада 2015 року міститься Реєстр прав вимог № 1/1, відповідно до якого одним з Боржників, право вимоги до яких було відступлено, є ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії № 179.178/12-М544 від 26.06.2012р.
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеними Кредитними договорами у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором.
В подальшому, 01.11.2016р. в результаті застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом застосування іпотечного застереження, що міститься в іпотечному договорі, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» стало власником нерухомого майна, що було предметом іпотеки (надалі - Нерухоме майно) інформаційна довідка в матеріалах справи).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 21.08.2018 року Рішення суду, на підставі якого видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження - скасовано, а до участі в справі залучено правонаступника ПАТ «ВТБ Банк» - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС».
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 21.11.2018 року провадження по справі закрито, згідно заяви позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» у зв'язку із відсутністю предмета позову.
З Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження № 41500575 - завершено.
Позивач вказує, що ним виявлено, що відносно Нерухомого майна власником, якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» наявні три записи про обтяження, а саме:
1. №5033373 від 19.03.2014р. - об'єкт нерухомого майна: кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральня, огорож, ворота; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
2. №5033135 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: приміщення, торгівельний павільйон; опис об'єкта: загальна площа - 75,6 кв.м.; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
3. №5028501 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер: 5310700000:05:055:0054; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ.
Отже, всі три записи про обтяження на різні частини предмета іпотеки були накладені на підставі акта опису та арешту майна, серія та номер: 41500575 від 14.03.2014р. виданого відділом ДВС Лубенського МРУЮ в рамках виконавчого провадження №41500575, яке на сьогодні завершено у зв'язку із скасуванням рішення суду на підставі, якого видано виконавчі листи.
ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» зазначає, що звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчих листах з примусового виконання Рішення суду у справі 539/3009/13-ц, маючи при цьому намір після такої заміни, як сторона виконавчого провадження вирішувати питання про зняття зазначених обтяжень. Проте, ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/3009/13-ц від 23.10.2019р. відмовлено в задоволені заяви про заміну сторони стягувача, в обгрунтування такого рішення судом зазначено, що оскільки заочне рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, на виконання якого видано виконавчі листи, скасовано то відповідно заява про заміну сторони стягувача задоволенню не підлягає.
ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» звернулось до суду із позовною заявою про зняття таких обтяжень, вказуючи, що іншим чином захистити свої права та законні інтереси не вбачається за можливе.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на наступні обставини:
- у провадженні відділу примусового виконання рішень управління державно виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебувало виконавче провадження №41500575 з виконання виконавчого листа №539/3009/13-ц від 09.12.2013 виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №179.178/12-ДІ1 від 23 червня 2012 року.
Постановою від 14.03.2014 державним виконавцем було описано арештоване майно.
Постановою державного виконавця від 05.11.2018 було закінчено вказане виконавче провадження, оскільки згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що 21.09.2018 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області прийнято ухвалу №539/3009/13- про скасування заочного рішення від 10.10.2013 по цивільній справі № 539/3009/13-ц.
- Виходячи зі змісту ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту майна у зв'язку зі скасуванням рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист, оскільки згідно з ч.5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
У ч. 1 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» 01.11.2016р. стало власником нерухомого майна, що було предметом іпотеки, в тому числі і майна з приводу арешту якого виник спір.
Судом враховано, що Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ, який укладено 18 листопада 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» (надалі також - «Первісний кредитор») та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (надалі також - «Новий кредитор») ніким не оспорений, а отже є дійсним.
При цьому, Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі № 539/3009/13-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (надалі - «ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральня, огорож, ворота, загальною площею 227,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та які складаються з: А-1 - будівля кафе загальною площею 151,5 кв.м., Б - гараж-сарай, К - погріб, Л - вбиральня, М - торгівельний павільйон загальною площею 75,6 кв.м., №4,5,6 - огорожа, (надалі - «Нерухоме майно») шляхом проведення прилюдних торгів, для погашення кредитної заборгованості перед ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 468 734,82 (чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 82 копійки).
На виконання Рішення суду у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - «Відповідач») перебувало виконавче провадження від 16.01.2014р. за № 41500575 відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), яке передано до Відповідача за належністю з Лубенського МВДВС ГТУЮ у Полтавській області.
14.03.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції було проведено опис та арешт майна боржника
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 21.08.2018 року Рішення суду, на підставі якого видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження - скасовано.
Постановою державного виконавця від 05.11.2018 було закінчено вказане виконавче провадження, оскільки 21.09.2018 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області прийнято ухвалу №539/3009/13- про скасування заочного рішення від 10.10.2013 по цивільній справі № 539/3009/13-ц.
При цьому, арешт з майна, зокрема, з приводу арешту якого виник спір, знятий не був.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Положеннями ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Порушення прав позивача виникло внаслідок накладення арешту на нерухоме майно боржника ( ОСОБА_1 ) на виконання Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі № 539/3009/13-ц, яке ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 21.08.2018 року, скасовано.
Відповідно, існування обтяження на підставі такого рішення є необґрунтоване та безпідставне, у зв'язку з чим порушується право позивача.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач належних доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог та обставин, наведених позивачем, не надав.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.
Власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі.
Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке набуте в результаті застосування способу звернення стягнення на нерухоме майно шляхом застосування іпотечного застереження, стосовно якого є наявним запис про обтяження відносно попереднього власника і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У відповідності до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи обсяг доводів відповідача та необхідність їх відображення у судовому рішенні, господарський суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що доводи, наведені у відзиву відповідача, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, не спростовують обґрунтованих та правомірних вимог позивача у справі.
За даних обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зняти арешт з нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38994463, Адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В), що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Пушкінська, 12/6, а саме:
- запис про обтяження №5033373 від 19.03.2014р. - об'єкт нерухомого майна: кафе, торгівельний павільйон, гараж-сарай, погріб, вбиральня, огорож, ворота; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
- запис про обтяження №5033135 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: приміщення, торгівельний павільйон; опис об'єкта: загальна площа - 75,6 кв.м.; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ;
- запис про обтяження №5028501 від 19.03.2014р. об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка кадастровий номер: 5310700000:05:055:0054; підстава виникнення обтяження: акт опису та арешту майна, серія та номер: 41500575, виданий 14.03.2014, видавник: відділ ДВС Лубенського МРУЮ.
3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. Героїв- пожежників, буд. 13, Код ЄДРПОУ 34874347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» (Ідентифікаційний код юридичної особи 38994463, Адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В) 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15.01.2020
Суддя Киричук О.А.