"13" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3317/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у розмірі 44 127,76 грн.,-
08.11.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3411/19) до відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у розмірі 44 127,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "05" грудня 2019 р. о 10:00 год.
03.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№24957/19 про відкладення розгляду справи.
04.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.ГСОО№25026/19 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2019р. було відкладено розгляд справи на 13.01.2020р. о 10:00 год.
10.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№25484/19, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, з підстав викладених у відзиві.
16.12.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.ГСОО№25891/19, відповідно до якої просить суд задовольнити позов.
11.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх.ГСОО№488/20, відповідно до яких заперечує проти задоволення позову, підстави зазначені у запереченнях.
13.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.ГСОО№519/20 про відкладення розгляду справи, в якому у судовому засіданні було протокольно відмовлено, з підстав недоведеності та закінчення строку розгляду вказаної справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
13.01.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагони №95654380, 95318515 насипом вантаж (пшеницю) та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №49700719 від 09.05.2019р.
Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №95654380 у розмірі 3 400кг, у вагоні №95318515 - 5 950кг, що підтверджується комерційним актом № 415207/47 від 15.05.2019р.
15.05.2019р. проводилось комісійне зважування вагонів №№ 95654380, 95318515 у присутності ДСЗМ ОСОБА_1 , агентів комерційних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ВОХР ОСОБА_4 , слідчого Заводського відділу поліції Степанова А.А., , представника вантажоодержувача ОСОБА_5 за результатами якого було складено комерційний акт №415207/47 форми ГУ-22. Згідно акту «... вагони прибули у комерційно-справному стані, усі ЗПП відправника у наявності, справні, відповідають документу. Вагон №95654380 вага брутто- 88450 кг, тара перевірена - 22100кг, нетто - 66350кг, що на 3400кг менше документа; вагон №95318515 вага брутто - 84450 кг, тара перевірена - 20650кг, нетто- 63800кг, що на 5950кг менше документа....».
Пунктом 9 Правил складання актів встановлено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Комерційний акт №415207/47 від 15.05.2019 р., в порушення вимог п. 9 Правил складання актів не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірних вагонах, а також, стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, не містить опису щодо наявності поглиблень у вагонах та затиснутих зернах кукурудзи в місці з'єднання кришки і бункера, а відтак, у відповідності до чинного законодавства, саме на залізницю покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.
За посиланнями позивача, наявність поглибнень у вигляді воронкообразних порожнин у завантажувальних люках вагонів, а також наявність сторонніх предметів у завантажувальних люках вагонів, не передбачених технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаних вагонів та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Наявність поглибнення вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).
Після переважування вантажу (нетто) у вагоні №95654380 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 3400 кг, у вагоні № 95318515 - 5950 кг (копії актів додаються).
Нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується наступними доказами: актом експертизи РТПП Миколаївської області №120-0607 від 16.05.2019р., комерційним актом №415207/47 від 15.05.2019р., актом переважування вагонів здійсненого вантажоодержувачем - ТОВ СП «НІБУЛОН» від 15.05.2019р.
Згідно з довідкою від 04.11.2019 № 17072/3-19/27 (копія додається), виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 49700719 від 09.05.2019), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагонах №№95654380, 95318515 складає 5 100грн. 00 коп. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів.
Таким чином, загальна вартість нестачі згідно з наведеним розрахунком у вагонах №№95654380, 95318515 становить 44 127 грн. 76 коп.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Нібулон» звернулось до суд з відповідним позовом та просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 44 127,76 грн. вартості нестачі вантажу.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В силу вищевказаних вимог Закону, наявна у матеріалах справи залізнична накладна №49700719 від 09.05.2019р. свідчить про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ТОВ СП «НІБУЛОН»).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „ Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.
З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ «Українська залізниця» до перевезення без будь-яких зауважень, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.
За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 127 Статут залізниць України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Зазначені норми передбачають обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за не збереженості вантажу, лежить саме на перевізнику.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як встановлено судом, під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у вагоні №95654380 у розмірі 3 400кг, у вагоні №95318515 - 5 950кг, що підтверджується комерційним актом № 415207/47 від 15.05.2019р.
При цьому, як зазначалося вище, вказаний акт містить висновок щодо технічної справності вагонів.
Згідно з п.3.3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. №04-5/601, порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.
Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Натомість, суд, дослідивши зазначений комерційний акт, дійшов висновку, що він був складений в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірних вагонах, а також, стан вантажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, не містить опису щодо наявності поглиблень у вагонах та затиснутих зернах кукурудзи в місці з'єднання кришки і бункера, а відтак, у відповідності до чинного законодавства, саме на залізницю покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.
Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.
Суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагонах №№95654380, 95318515 залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було.
У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Таким чином, вище проаналізовані докази у сукупності вказують на несправність вагонів у технічному та комерційному відношеннях, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу насіння кукурудзи, із чого суд вбачає підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу у вагонах №№95654380, 95318515 у кількості 9350кг на перевізника, за умови ще й того, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника - АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця».
Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Надана позивачем довідка №17072/3-19/27 від 04.11.2019р. про вартість однієї тонни насіння кукурудзи узгоджується з вимогами ст.115 Статуту залізниць України, яка визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, так як Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" є вантажовідправником даного вантажу.
Перевіривши здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" розрахунок вартості втраченого вантажу, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5 100,00 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" збитків у розмірі 44 127,76 грн., завданих нестачею вантажу.
Слід зазначити, що відповідача Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН".
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Крім того, позивач вказує, що ним було понесено витрати у розмірі 2 184,00грн. за залучення експертів РТПП Миколаївської області для переважування вагонів №№95654380, 95318515 та складання відповідного акту експертизи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком №120-0607 від 17.05.2019р., також платіжним дорученням №23294 від 23.05.2019р. на загальну суму 2184,00грн. та актом приймання-передачі наданих послуг №120-0607 від 17.05.2019р. на суму 2184,0грн. (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно із частинами 4,5 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та витрати пов'язані із розглядом справи покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 44 127,76 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Акціонерного товариства „ Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113) вартість нестачі вантажу у розмірі 44 127 /сорок чотири тисячі сто двадцять сім/ грн. 76 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921/ одна тисяча дев'ятсот двадцять одна / грн. 00 коп. та витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 2 184 / дві тисячі сто вісімдесят чотири/ грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 20 січня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут