20.01.2020 р. Справа № 914/1445/19
За позовом:
Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу
про відвід суддів О.З. Долінської у справі №914/1445/19
за позовом: Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м.Вашингтон округ Колумбія та Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м.Львів
до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг медікал центр", м. Львів
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України, м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерство культури України, м. Київ
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів
про визнання незаконним та скасування ухвал Львівської міської ради: № 4680 від 14.02.2019р. "Про надання ТзОВ "Лемберг Медікал Центр" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Раппапорта, 6" та № 4968 від 25.04.2019р. "Про затвердження ТзОВ "Лемберг Медікал Центр" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6.
Суддя У.І. Ділай
Без участі представників сторін
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов за позовом Об'єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу до відповідача-1: Львівської міської ради, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг медікал центр" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерство культури України, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівська обласна державна адміністрація, про визнання незаконним та скасування ухвал Львівської міської ради: № 4680 від 14.02.2019р. "Про надання ТзОВ "Лемберг Медікал Центр" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Раппапорта, 6" та № 4968 від 25.04.2019р. "Про затвердження ТзОВ "Лемберг Медікал Центр" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 06.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2019.
Ухвалою від 29.10.2019 призначено колегіальний розгляд справи №914/1445/19 у складі трьох суддів. Згідно із витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.10.2019, для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Долінська О.З., суддів Запотічняк О.Д. та Яворського Б.І.
Ухвалою від 29.10.2019 прийнято справу №914/1445/19 до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Долінська О.З., суддів Запотічняк О.Д. та Яворського Б.І. та розгляд справи призначено на 20.11.2019.
Представник позивача-1 та позивача -2 Шейхет Мейлах Гершович 15.01.2020 за вх. № 2107/20 через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Долінській О.З. від участі у справі № 914/1445/19.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 (колегією суддів: Долінська О.З. - головуючий суддя, судді: Запотічняк О.Д. та Яворський Б.І.) у зв'язку з необґрунтованістю заявленого відводу, на підставі ч. 3 ст. 39 ГПК України зупинено провадження у справі № 914/1445/19 та передано справу для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному в порядку ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 розгляд заяви про відвід призначено головуючому судді У.І. Ділай.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 39 ГПК України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про відвід головуючого судді у справі № 914/1445/19, суд встановив, що в обґрунтування заявленого відводу судді О.З. Долінської заявник посилається на таке.
Заявник зазначає, що в нього викликає сумнів в поважному ставленні до організації, яку він представляє, через те, що при ознайомленні з реєстраційною справою будівлі № 6, що по вулиці Раппапорта у м.Львові в КП ЛОР «БТІ та ЕО», з'ясовано, що 01.08.2012 суддею Долінською О.З. приймалось рішення у справі № 5015/2286/12 за позовом ТзОВ «Краківський ринок» до Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні м.Львова, Львівської міської ради про визнання спільної часткової власності. Рішенням суду у даній справі позовні вимоги задоволено: визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 м2; Здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 м2 в розмірі за Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок»- 77/100, за Львівською міською радою -23/100; Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 м2.
Як вказує заявник, описана вище обставина, а саме розгляд справи щодо правомірності набуття прав на земельну ділянку надану для обслуговування будівлі, право власності на яку виникло на підставі судового рішення, що розглядалось тією ж суддею - О.З.Долінською, в позивача-1,2, як в учасника процесу викликає обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді О.З.Долінської при розгляді даної справи. Це дає йому як позивачу-1 та позивачу 2 право на відвід судді.
Розглянувши матеріали справи та заяву про відвід судді О.З.Долінської, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 35 ГПК України передбачено підстави, за наявності яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
В свою чергу, частиною 4 статті 35 ГПК України обумовлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року вказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Таким чином, зважаючи на положення вищенаведеного п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, перелік закріплених у вказаній статті підстав для відводу судді не є вичерпним.
З аналізу процесуального законодавства слідує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Разом з тим, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Наведені у заяві обставини (незгода заявника з процесуальними рішеннями судді) не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 ГПК України, для відводу судді О.З.Долінської.
Незгода учасника процесу з судовим рішенням у справі виражається у формі оскарження судового рішення до суду вищої інстанції в порядку, передбаченому ГПК України.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Щодо посилань заявника на те, що суддя О.З.Долінська розглядала справу №5015/2286/12, що викликає обґрунтовані сумніви щодо її об'єктивності та неупередженості при розгляді даної справи. відтак, це дає йому як позивачу-1 та позивачу 2 право на відвід судді, то такі за своєю суттю зводяться до припущень, не підтверджених належними і допустимими доказами.
При цьому, заявником в порушення приписів ст. 74 ГПК України не надано жодного доказу на підтвердження викладених в заяві обставин щодо упередженості чи заінтересованості судді О.З.Долінської у розгляді справи № 914/1445/19. Наведені у заяві обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ст. 35 ГПК України, для відводу судді О.З.Долінської.
Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути вмотивований та обґрунтований, це зокрема, означає, що відвід повинен бути підтвердженим фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах. Наданий же до суду відвід ґрунтується виключно на суб'єктивній правовій позиції учасника справи, в даному випадку позивачів-1,2, оскільки не наведено жодної конкретної обставини для відводу судді, в розумінні ст.35 ГПК України.
Вирішення питань про застосування чинного законодавства є виключним правом судді, в провадженні якого знаходиться справа. При цьому, результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно до сторін у справі, оскільки наявність чи відсутність підстав у відводі судді не може ставитися в залежність до результату застосування норм чинного законодавства. При цьому, втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддю у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, як вже зазначено вище, сторона по справі чи інший учасник справи не позбавлена можливості оскаржити постановлене рішення чи ухвалу у порядку і строки визначені чинним процесуальним Законом.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia (серед іншого), на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.
Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу (рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010).
В зв'язку із наведеним вище, посилання заявника на упередженість та об'єктивність судді у результаті розгляду даної справи суд розцінює як припущення.
Водночас, частиною першою статті 43 ГПК України вказано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Слід зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, які беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із цим, висновки місцевого суду про обґрунтованість у кожному конкретному випадку стороною по справі їх сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді мають ґрунтуватися на наведених фактичних обставинах, які наводяться у відповідних заявах, що узгоджується з мотивами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні від 03 вересня 2019 року (заява №26220/10) у справі «Елена Іліє проти Румунії» (п.37-48).
Відтак, доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають вищенаведеним нормам чинного в Україні законодавства та висновкам Європейського Суду з прав людини щодо застосування таких норм права. Натомість, твердження заявника про наявність підстав для відводу не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, а відтак, не приймаються до уваги судом.
Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні заяви представника Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про відвід головуючого судді у справі № 914/1445/19 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 35-36, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вх. № 2107/20 від 15.01.2020) представника Представництва Американського Об'єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу про відвід судді О.З. Долінської у справі №914/1445/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Ділай У.І.