ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2020Справа № 910/14382/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 22877,00 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 22877,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 22.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/14382/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
25.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист про долучення додаткових доказів.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 5208171 1 отримав 21.11.2019 ухвалу суду від 18.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/14382/19, проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 18.11.2019 про відкриття провадження у справі № 910/14382/19.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не скористалась наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їх процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
26.11.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Соверен" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено договір страхування транспортного засобу № 1-338-005/18, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, та пов'язані з володінням користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Toyota Prado ", д.р.н. НОМЕР_1 .
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих
транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з матеріалів справи, водієм ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 05.06.2019 (європротокол).
Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 05.06.2019 о 13.00 у м. Київ по вул. Васильківській 5/7 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 05.06.2019 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано пошкодження («задній бампер справа»).
Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі водій ОСОБА_2 вину в ДТП визнав.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 05.06.2019 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування № 06/19 - 03Т від 06.06.2019 за договором страхування транспортного засобу № 1-338-005/18 від 26.11.18 страхувальник звернувся до страховика (ПрАТ «СК «Соверен») з метою отримати виплату страхове відшкодування.
Відповідно дефектної відомості № б/н від 06.06.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано пошкодження: « розрив заднього бамперу, пошкодження заднього ліхтаря в бампері та глушника».
Відповідно до рахунку на оплату № ФОП - 000089 від 29.06.2019, за яким постачальником є ФОП Терлецька Наталія Михайлівна (СТО), платником «СОВЕРЕН СК», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 визначено у розмірі 23377,00 грн.
Відповідно до страхового акту № 07/19-01 Т від 03.07.2019 року сума страхового відшкодування складає 22877,00 грн. (сума згідно рахунку СТО з вирахуванням 500 грн. франшизи передбаченого договором № 1-338-005/18 від 26.11.2018 ).
Згідно платіжного доручення № 351 від 03.07.2019 суму вартості відновлювального ремонту автомобіля "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 було сплачено на рахунок СТО (ФОП Терлецька Наталія Михайлівна) у розмірі 22877,00 грн. (вартість відновлювального ремонту з вирахування франшизи).
Тобто сума розрахована позивачем та виплачена за ремонт автомобіля "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 , становить суму визначену у страховому акті № 07/19-01 Т від 03.07.2019 та складає 22877,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 10.07.2019 № 815 на суму 22877,00 грн.
Відповідач у відповіді на заяву від сплати страхового відшкодування відмовився, посилаючись на те, що: « НАСК «Оранта» не надано підтвердження, що ТЗ Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 було ввезено на митну територію України ОСОБА_2 , у НАСК «ОРАНТА» відсутні докази, що водій ОСОБА_2 правомірно володів ТЗ на момент настання ДТП та його відповідальність була застрахована за договором № АМ/7023060 а ТЗ був забезпечений в розумінні вимог Закону». Відповідач суму страхового відшкодування позивачу не сплатив.
Відповідно до ст.ст.8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того
власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у
зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен " право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.06.2019, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого зразка.
Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 05.06.2019, сталась внаслідок зіткнення транспортних засобів: "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 та «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 .
Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що водій транспортного засобу «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з заднім бампером "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_2 вину визнав (розділ 14 європротоколу).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу № АМ/7023060.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором (полісом) №АМ/7023060 передбачено франшизу у розмірі 510,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 22877,00 грн. шляхом переказу коштів на рахунок СТО. Отже позивач поніс фактичні затрати у розмірі 22877,00 грн.
Позивач, при визначенні основної суми заборгованості, врахував ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб (100000,00 грн) за полісом № АМ/7023060 та наявність вини ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідача 22877,00 грн. (сплачена позивачем сума страхового відшкодування), проте, суд зазначає, що позивачем при визначенні позовних вимог, а саме, розміру страхового відшкодування не було враховано франшизу 510,00 грн., яка передбачена полісом № АМ/7023060, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 . З урахуванням передбаченої полісом № АМ/7023060 франшизи, розмір страхового відшкодування, щодо якого в позивача виникло право вимоги, мав становити 22367,00 грн. І як встановлено судом відповідач вказану суму станом на день розгляду справи не сплатив.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 22367,00 грн., розмір страхового відшкодування сплаченого позивачем з урахуванням франшизи передбаченої полісом № АМ/7023060.
Суд також відзначає, що матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 , яким спричинено шкоду застрахованому у позивача автомобілю "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Zafira» р.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/7023060).
Вина водія ОСОБА_2 визнана ним особисто, про що свідчить підпис на європротоколі.
Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до абз 1 ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Судом встановлено, що страхувальником за полісом №АМ/7023060 є ОСОБА_2 .
Як зазначено в Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 р. № 558 (нова редакція), текст якої міститься на офіційному сайті відповідача: "в розділі « 6. Страхувальник» необхідно записати: а) в лівій частині: - для страхувальника-фізичної особи - прізвище, ім'я та по-батькові; - для страхувальника-юридичної особи - назва організації та код ЄДРПОУ. б) в правій частині: - для страхувальника-фізичної особи - домашня адреса із зазначенням поштового індексу, номер контактного телефону; - для страхувальника-юридичної особи - фактична адреса місцезнаходження із зазначенням поштового індексу, номер контактного телефону. У разі укладання договору з фізичною особою у відповідні клітинки графи «Виключно для страхувальника - фізичної особи» записується її дата народження, ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи - платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння. В розділі « 7. Забезпечений транспортний засіб (ТЗ)» зазначаються відомості про один транспортний засіб, який є забезпеченим за цим полісом, а саме: тип, номерний знак, марка, модель, рік випуску, ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) транспортного засобу або у разі його відсутності - номер кузова (шасі, рами) та населений пункт місця його реєстрації. У разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу робиться запис "б/н". Якщо в технічному паспорті зазначено два ідентифікаційні номери VIN транспортного засобу, - вносити в страховий поліс інформацію першого з них. Для заповнення граф «Номерний знак», «Марка, модель», «Рік випуску», «VIN (номер кузова, шасі, рами)», «Населений пункт місця реєстрації» використовується інформація, яка міститься в технічному паспорті транспортного засобу.
За таких обставин, відповідач, укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/7023060, з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, у разі, якщо він не є особою, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що водій, який спричинив ДТП, не є тією особою, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на територію України. Також відповідачем не спростовано наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують, що ОСОБА_2 є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АМ/7023060.
Суд наголошує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).Суду не надано доказів визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/7023060) недійсним.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Toyota", д.р.н. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АМ/7023060), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач в спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не надав жодних доказів, правом на подання відзиву не скористався, про наслідки був повідомлений належним чином.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 22367,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( 02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, буд. 7 - д, код ЄДРПОУ 00034186 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» ( 01054, м. Київ, провулок Чеховський, буд. 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 25264645) страхове відшкодування у розмірі 22367 ( двадцять дві тисячі триста шістдесят сім ) грн.. 00 коп та судовий збір у розмірі 1878 ( одна тисяча вісімсот сімдесят вісім ) грн.. 17 коп.
3. В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( 02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, буд. 7 - д, код ЄДРПОУ 00034186 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» ( 01054, м. Київ, провулок Чеховський, буд. 4, офіс 8, код ЄДРПОУ 25264645) страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко