20.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1243/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, адреса для листування: вул. Полковника Шутова, 9-А, 5-й поверх, оф. 526, м. Київ, 03113,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, 76018,
про стягнення коштів в сумі 47 491,18 грн.
без участі представників сторін
установив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 47 491,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ 133091 від 16.07.2018 року, та внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди здійснив виплату страхового відшкодування, відтак, відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до водія транспортного засобу марки Daewoo Lanos державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1815167).
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 19.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 19.11.19, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 23695/19 від 28.11.2019 р. та вх. № 23926/19 від 13.12.2019 р ). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.
Ухвалою суду від 19.11.19 відповідач також повідомлений про відкриття провадження у справі та надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду). Про розгляд справи свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вх. № 23707/19 від 28.11.2019 р.
Станом на момент винесення рішення відповідачем не подано суду відзиву та будь-яких інших доказів. Отже, відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів шляхом подання відзиву на позовну заяву, не скористався, причини їх не подання суд не повідомив, доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
16 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ПЗУ Україна" (по договору - страховик/по справі - позивач) та ОСОБА_1 (по договору - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ 133091 від 16.07.2018 року, згідно якого страховик (позивач у справі) взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Chery Eastar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
19 вересня 2018 року в м. Києві на б-рі Перова-Кибальчича сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Daewoo Lanos державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Chery Eastar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2018 року по справі №755/16797/18 громадянина ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності.
Позивач відповідно до страхового акту № ua2018091900037/L01/01 від 22.10.2018 року визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про сплату страхового відшкодування у сумі 47921 грн 18к., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення № 22188 від 23.10.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця аварії застраховано у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (відповідача по справі), що підтверджується полісом АМ/1815167.
Вказана обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентуються ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В силу положень п. 2.1 ст. 2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
У зв'язку із настанням страхового випадку, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ 133091 від 16.07.2018 року позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки Chery Eastar, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Заявою про страхове відшкодування №1985-07/19 від 19.07.2019 року позивач звернувся до відповідача про відшкодування страхових коштів в сумі 47 491 грн 18к.
Однак вимоги викладені в даному звернені відповідачем виконані не були, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
За наведеного, враховуючи те, що позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, а цивільно-правова відповідальність особи, яку визнано винною у заподіянні шкоду, застрахована у ПАТ "СК "Галицька", то в силу наведених положень закону до позивача перейшло право вимоги до відповідача (суброгація).
Як визначено у п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю , майну третьої особи.
Статтею 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю або здоров'ю потерпілих, не застосовується. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Системний аналіз наведеного вище дає суду підстави вважати, що позовні вимоги про стягнення в порядку суброгації з відповідача 47491 грн 18к. страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 2, 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 1, 4, 9 Закону України "Про страхування", ст. 979, 988, 990, 993, 1166, Цивільного кодексу України, ст. ст.13, 73, 74, 77, 86, 129, 165, 176, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення коштів в сумі 47 491,18 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, код 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, код 20782312) - 47 491 грн 18к. (сорок сім тисяч чотириста дев'яносто одну гривню) страхового відшкодування та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну копійку) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Фанда О. М.