14 січня 2020 р.Справа № 520/5723/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі (суддя Зоркіна Ю.В.; м. Хаків; повний текст рішення складено 20.08.2019) № 520/5723/19
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці ДФС
про визнання незаконними та скасування рішення і картки відмови,
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (надалі за текстом також - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807190/2019/000631 Харківської митниці ДФС; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці ДФС за № UА807000/2019/000683/2 від 04.02.2019; судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/000683/2 від 04.02.2019.
Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/000631.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Харківська митниця ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ39534151) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з МД №UA807190/2019/002742 від 28.01.2019, етили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що за результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що ціна ТЗ позивача у розмірі 7200,00 Євро визначена декларантом на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №2019010003 від 21.01.2019. Разом з тим, ні митна декларація №UA807190/2019/002742, ні подані разом з нею документи не містили відомостей про банківські або інші платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Всупереч вимогам ч. 1 та ч.2 ст.53 МКУ, разом з МД №UA807190/2019/002742 від 28.01.2019 декларантом не було подано до митниці жодного банківського платіжного документа, який стосується оплати вартості ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 вказаної МД реквізитів документа за кодом «3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. Вищевказаним підтверджується, що до митниці разом з МД не було подано усі документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ.
Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем придбано та ввезено на митну територію України транспортний засіб марки Volkswagen, модель Passat, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, робочий об'єм циліндрів 1968 см3 . Вартість товару визначена за ціною договору (контракту) б/н від 21.01.2019 року у розмірі 7200 євро за курсом НБУ.
14.01.2019 року особою уповноваженою на декларування подано для митного оформлення зазначеного вище транспортного засобу подано митну декларацію № 807190/2019/002742 до якої додано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21.01.2019 ; рахунок-фактуру (інвойс) № 2019010003 від 21.01.2019; акт проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.01.2019 № UA 205010/2019/211737; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.01.2019 НОМЕР_4; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; копія митної декларації країни відправлення 19PL412020У0033491.
За результатами розгляду наданих документів, з урахуванням інформації програмного комплексу SCHWACKENET, позивачеві запропоновано надати додаткові документи на підтвердження вартості ввезеного транспортного засобу.
У січні 2019 року відповідачем розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч.2 ст. 53 МК України виписки з бухгалтерської документації ( рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, тощо), пояснення по формі оплаті за придбаний транспортний засіб та документальне підтвердження оплати, копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними установами.
На виконання вказаної вимоги позивачем додатково подано копію митної декларації країни відправлення 19PL412020У0033491.
За результатами проведення митного контролю відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2019/00631 та прийнято рішення про коригування митної вартості 807000/2019/0006833/2 відносно ввезеного транспортного засобу та визначено його вартість на рівні 23950.00 євро.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.
За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 ст.58 МК України).
За змістом частини 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 ст. 53 МК України).
Згідно частини 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (рішення ВС від 02.04.2019 справа № 826/14258/15)
Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
З матеріалів справи слідує, що наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості товару відповідач обґрунтовує тим, що декларантом позивача під час митного оформлення товару надано не всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, а саме не надано банківського платіжного документу , який стосується придбаного транспортного засобу.
Між тим, судом встановлено, що розрахунки за придбаний автомобіль проведені заявником готівкою.
Так, згідно "Gewerblicher Kfz-Kaufvertrag " (договір купівлі-продажу транспортного засобу) б/н від 21.01.2019 р. продавець Vitexim Handels GmbH отримав, а покупець гр. ОСОБА_1 сплатив за транспортний засіб - марки VOLKSWAGEN, VIN-код - НОМЕР_2 покупну ціну в розмірі 7200.00 Євро, що підтверджується, підписами продавця та покупця, та відповідним рахунком (а.с.10-12,16)
Згідно із висновком постанови Верховного Суду від 13.02.2018р. у справі № 803/1112/173 ненадання банківських платіжних документів не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Прийняття судом до уваги доводу митниці про врахування відомостей інформаційного електронного довідника "SCHWACKE" від 29.01.2019 №110140/28763720 (на підставі якого працівниками митниці зроблений висновок щодо невідповідності заявленої вартості товару) є неможливим, адже до матеріалів справи відповідачем як владним суб'єктом не долучено ані доказів про правові підстави використання цього ресурсу у службовій діяльності, ані доказів про достовірність відомостей цього ресурсу, ані доказів справжності перекладу мови цього ресурсу на державну мову України.
Крім того, як вбачається з наданої митницею копії Прінт-скрін звіту про оцінку транспортного засобу програмного комплексу "SCHWACKE" від 29.01.2019 №110140/28763720 за звітом про оцінку встановлено автомобіля пробіг якого становить 90419 км., тоді як придбаний позивачем транспортний засіб мав пробіг 38517 км.
Як вбачається із витягу з SCHWACKE (а.с.60-61), за VIN кодом автомобіля його ціна для продажу (Verkaufswert) становить 23950.00 EUR, а купівельна ціна (Einkaufswert) - 20100.00 EUR.
Відповідач не пояснив, чому для встановлення митної вартості транспортного засобу застосовано саме ціну продажу автомобіля, а не купівельну ціну. Крім того "inzahlungnahme angebot" (купівельна пропозиція) по зазначеному транспортному засобу визначається на рівні 20100.00 євро.
Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту Schwacke після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі".
Отже, оцінка Schwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформацію про стан ТЗ в наслідок експлуатації.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).
При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Оглянувши зміст оскарженого рішення владного суб'єкта, суд відзначає, що при визначенні митної вартості товару контролюючим органом як джерело інформації була використана тільки інформація з програми інформаційного електронного довідника "SCHWACKE".
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
В той же час, як підтверджено матеріалами справи, декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21.01.2019; рахунок-фактуру (інвойс) № 2019010003 від 21.01.2019; акт проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.01.2019 № UA 205010/2019/211737; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.01.2019 НОМЕР_4; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; копія митної декларації країни відправлення 19PL412020У0033491; копію митної декларації країни відправлення 19PL412020У0033491.
Отже, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
За таких обставин, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності визначених законом підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації та правомірності винесення ним рішення про коригування митної вартості, що є підставами для визнання протиправними та скасування рішення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/000683/2 від 04.02.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807190/2019/000631.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 520/5723/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 20.01.2020 року