Справа № 560/3479/19
іменем України
20 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шепетівського управління Державної казначейської служби України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Шепетівського управління Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України 75664,00 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання. Вказав, що рішенням від 27.02.2018 №1-р/2018 Конституційний Суд України визнав положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів таким, що не відповідає частині 1 статті 126 Конституції України, тобто неконституційними. З його щомісячного довічного грошового утримання у період з 01.02.2015 по 28.02.2018 утримані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір в розмірі 75664,00 грн. Вважає, що має право на відшкодування шкоди у розмірі здійснених утримань за спірний період. Просив позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що Державна казначейська служба України лише виконує рішення суду про стягнення коштів з Держаного бюджету України, а не відповідає за зобов'язаннями Держави Україна або інших державних органів. Вказав, що механізм відшкодування шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними законодавством не врегульований.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поясненнях також просило відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що положення статті 1175 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадку, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2018 № 1-р/2018 зазначив, що положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення. Тому з 28.02.2018 з щомісячного довічного грошового утримання позивача припинене утримання податку та військового збору. Крім того, механізм відшкодування шкоди, завданої актами та діями, що визнані неконституційними законодавством не врегульований.
Ухвалою від 05.11.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою від 18.11.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
З 01.01.2015 по 28.02.2018 з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 утримувався податок з доходів фізичних осіб в розмірі 69504,88 грн та військовий збір в розмірі 6159,17 грн.
Рішенням №1-р/2018 від 27.02.2018 Конституційний Суд України визнав положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів таким, що не відповідає частині 1 статті 126 Конституції України, тобто неконституційними.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Рішенням від 27.02.2018 №1-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Такі зміни до Податкового кодексу України були внесені законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ. "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
Також, 27.02.2018 Конституційний суд України прийняв рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 13, 14 пункту 32 розділу І закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Цим рішенням визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Відповідно до статті 91 закону України 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Абзац 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнаний неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Спеціальна підстава відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади в результаті прийняття ним нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований визначена статтею 1175 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаної статті у випадку прийняття нормативно-правового акта органом державної влади, що був визнаний незаконним, фізичні або юридичні особи мають право на відшкодування шкоди, завданої прийняттям такого акту, при цьому відповідальність органу державної влади настає незалежно від вини посадових і службових осіб. Шкода, завдана в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта відшкодовується державою.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (пункт 8 частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкода, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом частини 3 статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Внаслідок дії норми Податкового кодексу України (абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Кодексу щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання суддів), яка визнана неконституційною, порушене право позивача на мирне володіння своїм майном.
Європейська Комісія з прав людини при розгляді справи по заяві №5849/72 Мюллер проти Австрії (1975) "вирішила, що обов'язкові внески в пенсійний фонд можуть створити право власності, яке може бути порушено тим, як розподіляються кошти фонду".
Отже, визнавши неконституційними положення Податкового кодексу України, Конституційний Суд України припинив незаконне обмеження права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначеного у відповідності до вимог статті 130 Конституції України та закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів".
Тому утримані з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 кошти є збитками в розумінні положення пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України.
Право на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею першою 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, шкода завдана утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню державою.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України.
Відповідно до покладених завдань Державне казначейство України здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).
Частиною 2 статті 6 закону України 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського управління Державної казначейської служби України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання з відповідно рахунку Державної казначейської служби України 75664,00 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Шепетівського управління Державної казначейської служби України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Держава Україна в особі Шепетівського управління Державної казначейської служби України (вул. Героїв Небесної Сотні, 47, Шепетівка, Шепетівський район, Хмельницька область, 30400 , код ЄДРПОУ - 37977740)
Третя особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.Л. Польовий