15 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2366/19
15 год. 25 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Морської Г.М.,
при секретарі: Кованій В.А.,
за участю:
представника позивача - Ковальчук І.М.,
представника відповідача - Діденко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
10.04.2019 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.03.2019 року про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду (далі - ХОАС) від 10.06.2019 р. по справі № 540/747/19 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду (далі - ПААС) від 06.08.2019 р. скасоване рішення ХОАС від 10.06.2019 р. та прийняте нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні в повному обсязі.
Постановою Верховного суду від 17.10.2019 р. по справі № 540/747/19, рішення ХОАС від 06.08.2019 р. та постанову ПААС від 06.08.2019 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
11.11.2019 р. дана справа надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим визначено суддю Морську Г.М.
Ухвалою від 15.11.2019 р. справу прийнято до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначене на 11.12.2019 р.
11.12.2019 р. протокольною ухвалою розгляд справи відкладено до 15.01.2020 року у зв'язку із клопотанням представника позивача надати до суду заяву про збільшення позовних вимог.
12.12.2019 р. представником позивача до суду подана заява про збільшення позовних вимог, згідно якої (з урахуванням заяви про уточнення) позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління ДМС України в Херсонській області від 13.03.2019 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати управління ДМС України в Херсонській області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України.
15.01.2020 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що у 2007 році ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою про оформлення набуття громадянства України. На підтвердження факту постійного проживання на території України, позивач надав рішення Новокахавського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. яким встановлений факт проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1991 р. За результатами поданих позивачем документів, останньому було оформлене громадянство та виданий паспорт громадянина України від 16.10.2007 р. Однак, звернувшись у січня 2019 року до органів ДМС для заміни закордонного паспорта, строк дії якого закінчився, позивач дізнався про те, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06.07.2011 р. відмовленого ОСОБА_1 у встановленню факту постійного проживання на території України. Також, 30.03.2019 р. на адерсу позивача надійшов лист, з якого позивач дізнався, що рішенням УДМС України в Херсонській області від 14.03.2019 р. припинене громадянство України ОСОБА_1 на підставі ст.21 ЗУ "Про громадянство". Отримавши таку інформацію, позивач звернувся до УДМС України в Херсонській області, яке за результатами звернення повідомило ОСОБА_1 про прийняте Апеляційним судом Херсонської області рішення від 06.07.2011 р., відповідно до якого відмовлено в задоволенні заяви позивача про встановлення факту постійного проживання на території України. Враховуючи цей факт, відповідач вважає, що оскільки при оформленні громадянства позивачем було подане рішення суду, яке скасоване судом апеляційної інстанції, таким чином відомості, подані ОСОБА_1 були недостовірні, тому громадянство підлягає скасуванню. Одночасно позивач вказує, що у його діях відсутні ознаки, які б свідчили про отримання громадянства шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відтак положення ст.21 ЗУ «Про громадянство України» не підлягають застосуванню до нього. Позивач із висновками відповідача, зазначених у рішенні не погоджуються, вважає дії міграційної служби протиправними, тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги (з урахування уточнень) в повному обсязі, просила їх задовольнити.
06.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління ДМС України в Херсонській області заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне. Із матеріалів архівної справи відносно позивача слідує, що рішенням УМВС України в Херсонській області від 03.10.2007 р. ОСОБА_1 , оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 статті 8 ЗУ "Про громадянство України". При цьому, підставою набуття громадянства України слугувало рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. по справі № 2-О-160/07, яким було встановлено юридичний факт проживання позивача на території України. Однак, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 06.07.2011 р. рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. Відповідач зазначає, що за правилами ст.18 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України. Таким чином, на підставі рішення апеляційної інстанції від 06.07.2011 р. та на виконання вимог п.п. 88, 96 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, відповідачем було підготовлене подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 13.03.2019 року подання затверджене начальником УДМС. Враховуючи викладене, відповідач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
11.01.2020 року відповідач надав до cуду додаткові пояснення, у яких не погоджується із вимогами, викладеними у заяві про збільшення позовних вимог з наступних підстав. Стосовно вимоги позивача зобов'язати УДМС видати паспорт громадянина України відповідач зазначає, що зазначене питання відноситься до дискреційних повноважень УДМС та суд не може підміняти відповідача, як компетентний орган, наділений відповідними повноваженнями. Також, згідно листа-відповіді від 23.12.2019 р. №15200/1/6501/19 Генерального консульства Республіки Вірменія в Одесі вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином Вірменія та документований паспортом серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., а тому у відповідача відсутні правові підстави в оформленні та видачі паспорта громадянина України. З огляду на зазначене просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вимог зазначених у заяві про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
24.07.2007 Новокаховський міський суду Херсонської області по справі № 2-о-160/07 прийняв рішення, яким встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1991 року.
20.08.2007 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 20.08.2007 р. №587/07.
03.10.2007 року за рішенням УМВС України в Херсонській області Григорян Г.Г. набув громадянство України за територіальним походженням, отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України, підставою набуття громадянства України стало рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 року по справі № 2-о-160/07 про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України з травня 1991 року.
16.10.2007 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області .
Разом із тим, Апеляційний суду Херсонської області рішенням від 06.07.2011 року по справі № 22ц-2922/11 скасував рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 по справі № 2-о-160/07, з підстав того, що докази якими суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішення є неналежним та не підтверджують факт постійного безперервного та законного проживання ОСОБА_1 на території України до 24.08.1991 року, а надані заявником довідки містять лише інформацію починаючи з 1991 року та ухвалив нове, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України.
13.03.2019 року за результатами проведеної перевірки УДМС України в Херсонській області щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . запропоновано РС УДМС України в Херсонській області оформити подання про скасування рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
На підставі Подання РС УДМС України в Херсонській області від 12.03.2019р. Бериславським РС УДМС України в Херсонській області рішенням від 13.03.2019 року скасовано рішення УДМС України в Херсонській області від 03.10.2007 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство".
27.03.2019 року за вих. № 15/981 Бериславським РС УДМС на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про прийняте рішення УДМС.
Не погодившись із скасуванням набуття громадянства та підставами, що слугували цьому, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, суд враховує наступні обставини справи та приписи законодавства.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України" № 2235-III від 18.01.2001 року (далі Закону №2235-ІІІ).
Відповідно до положень ст. 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, а громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Як визначено приписами п.2 ст. 6 Закону №2235-ІІІ Громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2235-III, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
В той же час, положеннями ст.17 Закону №2235-ІІІ передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
За пиписами п.2 ч.1 п.2 ст.19 Закону №2235-ІІІ підставами для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
При цьому, відповідно як встановлено ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно із ст. 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; 2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; 4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; 5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону; 6) виконання рішень Президента України з питань громадянства; 7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України; 8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України; 9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень , затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006) (далі - Порядок № 215).
Відповідно до п.25 Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа подає документи, передбачені підпунктами "а"-"в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях
Для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону ( 2235-14 ) особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; в) рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року ( п.8 Порядку №215).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закон № 2235-III (в редакції на час набуття громадянства) Громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Пунктом 88 Порядку передбачено, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами внутрішніх справ, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу внутрішніх справ, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу внутрішніх справ України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).
Згідно пунктів 96 та 97 вказаного Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України), подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, районним, районним у місті, міським управлінням або відділом Міністерства внутрішніх справ України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі.
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до районного, районного у місті, міського управління або відділу Міністерства внутрішніх справ України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Районне, районне у місті, міське управління або відділ Міністерства внутрішніх справ України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
З аналізу наведених норм законодавства України слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
Суд встановив, що ОСОБА_1 набув громадянство України за територіальним походженням згідно рішення УМВС України в Херсонській області від 03.10.2007 р. Підставою для набуття громадянства України було постійне проживання ОСОБА_1 на території України з травня 1991 року, що підтверджується рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. у цивільній справі №2-о-160/07 про встановлення факту що має юридичне значення.
13.03.2019 р. УДМС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування попереднього рішення від 03.10.2007 р. про оформлення набуття громадянства України позивачем.
Однак, єдиною підставою для скасування відповідачем рішення від 03.10.2007 р. про оформлення набуття позивачем громадянства України є рішення суду апеляційної інстанції від 06.07.2011 р., яким скасоване рішення Новокаховського міського суду Херсонської області про встановлення факту постійного проживання позивача на території України з травня 1991 р.
Таким чином, із викладеного слідує, що в 2007 році на підтвердження факту проживання на території України заявником ОСОБА_1 надане судове рішення, яке скасоване судом апеляційної інстанції в 2011 році, тобто, на думку міграційного органу, при набутті громадянства позивачем надані завідомо неправдиві відомості та фальшиві документи, відповідно до ст.21 ЗУ "Про громадянства України".
Отже, скасувавши рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі ст.21 ЗУ "Про громадянства України", відповідач керувався доказами, які свідчили про факт подання ОСОБА_1 в 2007 році свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, а саме, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. по справі №2-о-160/07.
Надаючи оцінку наведеній позиції відповідача, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи слідує, що рішення суду від 24.07.2007 р. по справі №2-о-160/07, яке долучалося ОСОБА_1 до заяви від 20.08.2007 р. на підтвердження факту постійного проживання на території України, набрало законної сили та було чинним на дату набуття позивачем громадянства України - 03.10.2007 р.
Разом із тим, 06.07.2011 р. зазначене рішення скасоване судом апеляційної інстанції, тобто через 4 роки після набуття позивачем громадянства України.
Отже, позивач при подані у 2007 році до УМВС України в Херсонській області заяви про оформлення набуття громадянства України разом із рішенням суду від 24.07.2007 р., не міг знати наперед про його скасування в 2011 р., тому документ, який ним надавався до органу МВС, станом на 20.08.2007 р., був справжнім та достовірним.
З огляду на зазначене слідує, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, які б свідчили про отримання громадянства шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а відтак положення ст. 21 Закону України "Про громадянство України" не підлягають застосуванню до позивачів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для скасування рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням .
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію викладену у листі-відповіді Генерального Консульства Республіки Вірменія в Одесі від 23.12.2019 р. про те, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Вірменія та документований паспортом серії НОМЕР_1 від 06.07.1999 р., оскільки зазначений факт не був покладений в основу при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин .
Приписами ч.1 ст.76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів у розумінні ст. 76 КАС України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких, наприклад, як вирок суду за ст. 358 Кримінального кодексу України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.11.2018 року по адміністративній справі № 820/1293/16 (провадження № К/9901/10802/18).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав посвідчення від 20.10.2008 р. №285 про навчання за професією «Підприємницька діяльність».
Також, 12.04.2008 р. позивачем отримане посвідчення водія.
07.07.2009 р. за позивачем зареєстроване право власності на нерухоме майно житлового будинку.
25.03.2013 р. ОСОБА_1 отримав свідоцтво платника єдиного внеску згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання №24810000000002886 від 09.12.2008 р.
21.11.2014 р. позивачу видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 .
Окрім того, 02.11.2018 р. ОСОБА_1 отримав дозвіл №060768 на право збергінання, носіння зброї, виданий Бериславським ВП ГУНП в Херсонській області.
Враховуючи наведене, для позивачів скасування рішення про набуття громадянства України має наслідком повну зміну способу життя родини.
Однак, дані обставини не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 13.03.2019 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування набуття позивачами громадянства України від 13.03.2019 р.
Щодо заявленою позовної вимоги щодо зобов'язання видати позивачу паспорт громадянина України, суд зазначає наступне.
Позивач, в уточненій позовній заяві, зазначає, що з огляду на те, що рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано рішення УДМС України в Херсонській області від 13.03.2019 р. про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 набрало законної сили, та позивач залишається у статусі громадянина, відповідач відмовляється визнати факт громадянства ОСОБА_1 та видати паспорт громадянина України.
В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що позивач не звертався до органів ДМС з письмової заявою про видачу паспорта громадянина України та не отримував письмової відмови. А тому, докази порушення права позивача, щодо не видачі паспорта громадянина України відсутні.
Окрім того, суд зазначає, що підставою для анулювання паспорта громадянина України стало спірне рішення УДМС України в Херсонській області від 13.03.2019 р.
Відтак, його скасування судом повертає позивача у правовий статус громадянина України, який має право отримати паспорт громадянина.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо зобов'язання УДМС України у Херсонській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України не підлягає задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд відмічає наступне.
Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи слідує, що 28.01.2019 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчук І.М. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору, серед іншого, є надання замовнику консультацій, юридичні послуги та представництво інтересів клієнта в судах.
На підтвердження наданих послуг, позивачем надано розрахунок витрат до Договору про надання правової допомоги від 28.01.2019 р. відповідно до якого розрахунок вчинено з урахуванням вартості однієї години роботи - 1000,00 грн.: аналіз законодавства України, яким врегульовано правовідносини, усна консультація з метою визначення правової позиції по справі, підготовка відзиву та витрати часу на подання документів до канцелярії суду - 4000,00 грн. (4 год.). Участь у судовому засіданні - 1000,00 грн. (1 год.).
11.01.2020 року відповідач подав додаткові пояснення на заяву про збільшення позовних вимог, у яких заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що надані представником позивача документи не містять належних доказів на підтвердження надання адвокатом послуг, а саме: детального опису кількості годин, зазначених адвокатом на кожний вид послуги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Судом встановлено, що постановою ПААС від 06.08.2019р. у даній справі позивачу відшкодовані витрати на правничу допомогу адвоката у сум і 7779,5 грн. та витраті по сплаті судового збору у сумі 1921,90 грн., які відшкодовані відповідачем.
Представник позивача подала заяву про додаткове відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5000,0 грн., проте не надала докази їх реального понесення позивачем (сплати).
З огляду на все вище зазначене, враховуючи відсутність належним чином складених документів, які б достовірно та обґрунтовано підтверджували понесені позивачем витрат на професійну правничу допомогу або давали можливість вирахувати реально понесені витрати на таку допомогу, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги представника позивача про стягнення судових витрат у вигляді витрат на надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління ДМС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 37839478, 73036, м.Херсон, вул.Перекопська, буд.168) від 13 березня 2019 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 січня 2020 р.
Суддя Морська Г.М.
кат. 102070000