20 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4531/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
20.11.2019 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.11.2019 №9782-СГ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту";
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту, у відповідності до поданої заяви від 25.10.2019 за вх.№В-1034/0/25-19.
Позовна заява обґрунтована тим, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України і законодавство не передбачає права суб'єкта владних повноважень при розгляді питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність відступати від положень вказаної норми. Разом з тим, у спірному випадку Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у своєму наказі про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не зазначило, яким же вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законодавством порядку, не відповідає місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
12.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 19-21) Зазначає, що за інформацією відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка щодо якої подано клопотання перебуває у користуванні громадян, працівників соціальної сфери, згідно рішення 20 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради від 30.10.1997, а отже правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 не вбачалося. Так, рішенням 20 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради Кобеляцького району від 30.10.1997 на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 "Про приватизацію земельних ділянок" надано право громадянам (відповідно до списку) на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Враховуючи норми Земельного кодексу України громадяни, щодо яких було прийнято вищевказане рішення або їх спадкоємці, мають право на правомірне очікування отримання даної земельної ділянки у власність, а отже Головне управління не мало правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка, щодо якої останнім була подана заява, входить у межі земельної ділянки, щодо якої Золотарівською сільською радою було прийнято рішення від 30.10.1997.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 25.10.2019 за вх.№В-16034/0/25-19 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с. 22).
Управління розглянуло заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Так, наказом від 06.11.2019 №9782-СГ Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовило останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки, посилаючись на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (а.с. 23).
Не погоджуючись з прийняттям вказаного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що позивач, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Полтавській області зі заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту додав до неї графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.
Отже, вказане свідчить, що позивач у своїй заяві зазначив цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, а також надав необхідний та повний пакет документів.
За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим).
Частиною п'ятою статті 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр", встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Вид картографічної основи та перелік відомостей Державного земельного кадастру, які відображаються на викопіюванні, визначаються фізичними та юридичними особами під час подання згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку заяви про отримання викопіювання.
Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.
Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
А відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
Зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.11.2019 №9782-СГ суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою управління вказало невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Надаючи оцінку вказаному аргументу, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на вказану норму, не конкретизуючи, які невідповідності Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області мало на увазі. Тобто, відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.
Більше того, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та не наведені будь-які конкретні дані відносно того, що обрана земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону. Навіть припущення того, що графічні матеріали, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, не відображали відомостей Державного земельного кадастру та не містили чіткого відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру - спростовуються матеріалами адміністративної справи в повному обсязі, не відповідають дійсності та нічим не підтверджені.
З доданих до адміністративної справи копій графічних матеріалів, які додавались до заяви про надання дозволу на розробку проекту, вбачається можливість чіткої ідентифікації запитуваної заявником земельної ділянки та відсутність будь-яких перешкод для розгляду матеріалів.
Посилання відповідача в якості підстави для відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на те, що за інформацією відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка щодо якої подано клопотання перебуває у користуванні громадян, працівників соціальної сфери, згідно рішення 20 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради від 30.10.1997, судом оцінюються критично, оскільки спірний наказ від 06.11.2019 №9782-СГ таких обґрунтувань не містить.
Крім цього, суд зауважує на відсутність у матеріалах справи будь яких документальних доказів, які б підтверджували те, що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка якимось чином стосується земельних ділянок, право на безоплатну передачу у приватну власність на які надана громадянам рішенням 20 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 30.10.1997.
За викладених обставин, враховуючи наведені вище положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач не навів належних та допустимих, передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Отже, відмова відповідача, оформлена наказом від 06.11.2019 №9782-СГ, не ґрунтується на вимогах закону.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.11.2019 №9782-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.
Вирішуючи позовну вимогу про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту, у відповідності до поданої заяви від 25.10.2019 за вх.№В-16034/0/25-19, суд виходить з наступного.
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Таким чином відповідач як суб'єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.
Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Як слідує з оскаржуваного наказу, у ньому зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.
Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.
У зв'язку із чим, суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06 листопада 2019 року №9782-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів відповідно до поданої заяви від 25 жовтня 2019 року за вх. №В-16034/0/25-19.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко