Справа № 11384/09/1570
20 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., суддів - Токмілової Л.М., Юхтенко Л.Р., розглянувши матеріали заяви в.о. прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного від 04.11.2009 по справі № 11384/09/1570,
07.04.2015 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява в.о. прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі № 11384/09/1570.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.04.2015 заяву по справі № 11384/09/1570 передано судді Левчук О.А.
Листом від 09.04.2015 № 11384/09/1570/10111/15 прокуратуру Одеської області повідомлено, що 07.04.2015 матеріали адміністративної справи були направлені до Вищого адміністративного суду України для перегляду рішень суду в порядку касаційного провадження, та після повернення зазначених матеріалів справи до Одеського окружного адміністративного суду, заява буде розглянута в порядку та строки встановлені приписами КАС України.
11.01.2020 матеріали адміністративної справи № 11384/09/1570 повернулись до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Левчук О.А. від 15.01.2020 заяву прокуратури Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі № 11384/09/1570 передано судді Завальнюку І.В. відповідно до ч. 5, 6 ст. 29, ч. 13 ст. 31, п.10 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Згідно ч. 15 ст. 31 КАС України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
Дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у поєднанні із наведеними прокуратурою Одеської області аргументами щодо визнання причин пропущення заявником строку на звернення до суду із даними вимогами поважними, суд дійшов висновку про їх неповажність, з огляду на наступне.
В обґрунтування вищевказаної заяви в.о. прокурора області посилається на те, що під час виконання судового рішення по вказаній справі проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі № 2а-11384/09/1570 зазначена сума податку на додану вартість, яка підлягає стягненню із Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь TOB «Драйф-Авто» на 984 148,71 грн. перевищує розмір податку на додатну вартість, фактично сплаченого TOB «Драйф-Авто».
Таким чином, на думку в.о. прокурора Одеської області постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 у справі № 2а-11384/09/1570 безпідставно стягнуто з Державного бюджету України на користь TOB «Драйф-Авто» кошти, в розмірі 984 148,71 грн.
Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі № 2а-11384/09/1570 задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Драйф-Авто» (далі - TOB «Драйф-Авто»), визнано протиправною бездіяльність Південної митниці, щодо повернення надмірно сплачених позивачем мита у розмірі 2164708,70 грн та податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5766728,11 грн. (у загальній сумі 7 931 436,81 грн.), згідно вантажних митних декларацій (ВМД), перерахованих у судовому рішенні, та визнано неправомірним визначення митної вартості товарів.
Вказаною постановою стягнуто із Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області на користь TOB «Драйф-Авто» суму надмірно сплачених останнім мита у розмірі 2 164 708,70 грн та податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 5 766 728,11 грн, у загальній сумі 7 931 436,81 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 по справі № 2а-11384/09/1570 задоволені апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, прокуратури Малиновського району м. Одеси. Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 у даній справі та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог TOB «Драйф-Авто» відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2013 по справі № 2а-11384/09/1570 (№ К-40557/10) задоволено клопотання TOB «Драйф-Авто» про заміну Головного управління Державного казначейства України в Одеській області його правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області.
Також Вищим адміністративним судом України задоволено касаційну скаргу TOB «Драйф-Авто», скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 року у даній справі.
Судом касаційної інстанції прийнято відмову TOB «Драйф-Авто» від позову в частині вимог про зобов'язання Південної митниці надати до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених позивачем згідно митних декларацій мита та ПДВ у загальній сумі 7 931 436,81 гривень та забезпечення підтвердження Південної митниці, щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених TOB «Драйф-Авто» згідно митних декларацій мита та ПДВ в якості підстави стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених позивачем мита та ПДВ, закрито провадження у справі в цій частині та визнано таким, що втратило законну силу рішення суду першої інстанції в цій частині.
В іншій частині Вищий адміністративний суд України постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 у даній справі залишив в силі.
Таким чином, постанова ООАС від 04.11.2009 по даній справі набрала чинності 30.05.2013.
15.12.2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017, яким КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, згідно п. 12 Розділу VII Перехідних Положень КАС України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, суд повинен дослідити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами за правилами КАС України в редакції після 15.12.2017, в той же час перевірити дотримання заявником вимог до заяви, які до неї висувалися процесуальним законодавством, чинним на момент її падання (07.04.2015).
Згідно з ч. 4 ст. 366 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення процесуального питання), крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Відповідно до ст. 247 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора із даною заявою) заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Згідної норм чинного КАС України, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
З матеріалів справи вбачається, що про обставини, у зв'язку з якими в.о. прокурора звертається із заявою про перегляд судового рішення, прокуратурі Одеської області стало відомо у вересні 2013 року, що підтверджується листом ГУ ДКСУ в Одеській області, адресованому прокуратурі 10.09.2013 № 16.08/1244-7408, про що зазначено безпосередньо в заяві в.о. прокурора Одеської області, та що підтвердив представник прокуратури Одеської області у судовому засіданні в апеляційному суді під час апеляційного розгляду справи за аналогічною заявою прокуратури від 24.01.2014.
При цьому на зазначеній підставі ухвалою ОААС від 03.03.2015 заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року по справі № 2а-11384/09/1570 залишено без розгляду.
Разом з тим, повторна заява про перегляд судового рішення по справі № 2а-11384/09/1570 за нововиявленими обставинами була подана до ООАС 07.04.2015 (вх. 8662/15).
Отже в.о. прокурора не дотримано встановлений спеціальною статтею 247 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора із даною заявою), а також чинної на момент вирішення процесуального питання ст. 363 КАС України, місячний (тридцятиденний) строк звернення до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, який відраховується від моменту як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Згідно ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення прокуратури), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Статтею 155 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення прокуратури) передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.
Зазначена правова позиція щодо пропуску строків звернення до суду підтверджується актуальною на час звернення в квітні 2015 р. прокуратури із даною заявою практикою Вищого адміністративного суду України, а саме ухвалами: від 09.07.2014 по справі № К/9991/14364/12; від 09.09.2014 по справі № К/9991/95232/11; від 19.06.2014 по справі № К/9991/1063/12.
В той же час, в повторній заяві прокуратурою зазначено, що оскільки факт пропуску строку, передбаченого ст. 247 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення прокуратури) встановлено ООАС лише 03.03.2015, то при подачі попередньої заяви клопотання про поновлення строку не заявлялося, а тому на його думку, є підставі для клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови ООАС від 04.11.2009.
При цьому, в обґрунтування відповідного клопотання заявником не наведено жодного доводу. Натомість лише викладено відповідне клопотання без будь-якого обґрунтування.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали сталими.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування відповідних підстав. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18 та від 07 лютого 2019 року у справі № 819/859/16.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку (в межах вересня-жовтня 2013 року). При цьому обставин, які б свідчили про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації заявником своїх прав на звернення до суду із відповідним зверненням судом не також встановлено.
Cуд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення процесуального питання щодо відкриття провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).
Вирішальною обставиною для визнання пропущеного строку поважним в даному випадку є те, що заявник був обізнаний щодо обставин, у зв'язку з якими в.о. прокурора повторно звернувся із заявою про перегляд судового рішення, у вересні 2013 року. При цьому заявник розумів та усвідомлював наслідки цих обставин, однак тривалий час не вчиняв жодних дій задля зміни правового стану, який пов'язаний з цим. Встановлення цього факту судом апеляційної інстанції, що знайшло своє відображення в ухвалі від 03.03.2015, жодним чином не впливає на перебіг строку, відведеного КАС України для пред'явлення до суду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Натомість зазначена обставина додаткового наголошує на недотриманні прокуратурою спеціального строку при першому зверненні та зумовлює необхідність при повторному зверненні з аналогічною заявою обґрунтувати поважність причин такого пропуску, чого заявником в жодній мірі не зроблено.
Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду обмежують час, протягом якого правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд також підкреслює, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 366 КАС України крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 366 КАС України, суд
В задоволенні клопотання в.о. прокурора Одеської області про визнання поважними причини строку звернення 07.04.2015 до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного від 04.11.2009 по справі № 11384/09/1570 відмовити.
Заяву в.о. прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного від 04.11.2009 по справі № 11384/09/1570 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя І.В. Завальнюк
Суддя Л.М. Токмілова
Суддя Л.Р. Юхтенко