17 січня 2020 року Справа № 280/64/20 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60761157 від 09.12.2019 в частині стягнення виконавчого збору.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.06.2017 № 5138036, помилково встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено для виконання в строк до 26.06.2020. Зазначає, що оскільки виконавче провадження № 5138036 було відкрито до набрання чинності нового Закону «Про виконавче провадження», то при завершенні виконавчого провадження слід застосовувати норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606- XIV, згідно якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року (п. 2 ч. 1 с. 22 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, строк для повторного пред'явлення виконавчого документа становить до 26.06.2018, а ПУАТ «Фідобанк» звернувся 02.12.2019, тобто після спливу передбаченого Законом строку. Крім того, зазначив, що за відсутності підтвердження невиконаний зобов'язань іншими солідарними боржниками, державний виконавець не може застосовувати до позивача, як до одного з боржників, вимогу про стягнення виконавчого збору у повному обсязі. З огляду на викладене, вважає постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження № 60761157 від 09.12.2019 в частині стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.01.2020.
Представник позивача 15.01.2020 до суду подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 13.01.2020 до суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виконавчий лист № 2-670/2011 виданий 29.03.2012 неодноразово був повернутий стягувачу. Відповідно до п.5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. При поверненні виконавчого листа стягувачу 26.06.2017 вказано, що строк повторного пред'явлення до виконання до 26.06.2020. Зазначає, що у зв'язкуз тим, що нова редакція ЗУ «Про виконавче провадження» прийнята 02.06.2016, а виконавчий документ повернуто стягувачу 26.06.2017 та строк пред'явлення виконавчого документа до пред'явлення поновлюється від дати повернення, а не від дати відкриття виконавчого провадження, порушень при пропущенні строку не має. В задоволенні позову просить відмовити.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що позовні вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2011 по справі № 2-1164/2011 позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «СЕБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» про стягнення заборгованості по кредитному договору задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 8173690, 93 грн., судовий збір (державне мито) в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., всього на загальну суму 8175510,93 грн.
На виконання рішення судом видано виконавчий лист за № 2-670/2011 від 29.03.2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , TOB «Автоком» на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідо Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 8173690,93 грн., судовий збір (державне мито) в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн., всього на загальну суму 8175510,93 грн.
Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 15.08.2012.
Виконавчий лист № 2-670/2011 виданий 29.03.2012 був повернутий стягувачу:
Комунарським ВДВС м. Запоріжжя 08.05.2012 за п.6 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» (строк повторного пред'явлення до виконання до 08.05.2013);
Відділом примусового виконання рішень м. Запоріжжя 29.10.2015 за п.4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (строк повторного пред'явлення до виконання до 29.10.2016);
Відділом примусового виконання рішень м. Запоріжжя 26.06.2017 за п.2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (строк повторного пред'явлення до виконання до 26.06.2020);
За заявою ПАТ «Фідобанк» від 02.12.2019 старшим державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області Копач Я.М. на підставі виконавчого листа №2-670/2011 виданого 15.08.2011 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження №60761157 від 09.12.2019, в якій зазначено про стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 817551,09 грн.
Не погоджуючись із постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження №60761157 від 09.12.2019 в частині стягнення з позивача виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 817551,09 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд приймаючи рішення про закриття провадження виходив з наступного.
Відповідно до абз.2 ч. 5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Абзацем 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Доказів того, що відповідачем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору та направлена позивачу як того вимагають норми Закону, суду надано не було.
Зазначити про стягнення з позивача виконавчого збору в Постанові про відкриття виконавчого провадження №60761157 від 09.12.2019, є обов'язком державного виконавця який передбачений абз.2 ч. 5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», однак це не може бути підставою для розгляду справи в адміністративному судочинстві.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06 червня 2018 у справі №921/16/14-г/15, від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі №821/872/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №826/5195/17, від 13 листопада 2019 року у справі №818/587/17).
Тобто в порядку адміністративного судочинства може розглядатися спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження». В даному випадку така постанова не приймалася, а Постанова про відкриття виконавчого провадження №60761157 від 09.12.2019 може бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, тобто в порядку цивільного судочинства до місцевого загального суду.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому провадження по справі повинно бути закрито.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі №280/64/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364).
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 8175,59 грн. (вісім тисяч сто сімдесят п'ять гривень 59 коп.), який сплачено 24.12.2019 на підставі квитанції №ПН1979987, оригінал якої зберігається в матеріалах адміністративної справи № 280/64/20.
Роз'яснити позивачу, що данні правовідносини повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства у місцевому загальному суді.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала виготовлена в повному обсязі та підписана 17.01.2020.
Суддя О.В. Конишева