17 січня 2020 року Справа № 280/344/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши матеріали адміністративного позову
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
до Публічного акціонерного товариства «Топаз»
про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Топаз» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13659,56 грн. за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року включно по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160,161 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160,161 КАС України, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 161 КАС України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до абз. 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
При цьому, належним доказом надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал фіскального чеку та бланк опису вкладення, оформлених відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. № 270.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих матеріалів є документ, який містить інформацію щодо переліку направлених документів, а також щодо адреси, за якою документи були направлені.
Позивачем до матеріалів заяви, на підтвердження направлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї документів, надано список згрупованих поштових відправлень (рекомендованих листів).
Проте, з наданого списку не вбачається можливим встановити, на яку адресу та які саме документи направлялися, оскільки до позовної заяви не додано бланк опису вкладення до листа.
За змістом п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За правилами ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість із відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року включно в розмірі 13659,56 грн.
Проте, правомірність розрахунку суми, що підлягає відшкодуванню, позивачем не підтверджено документами з пенсійної справи зазначеного пенсіонера. Такими документами є довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, протокол про призначення пенсії, розрахунок стажу. Вказані документи свідчать про правильність визначення пільгового стажу вказаного пенсіонера і відсотку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Також позивачем не надано суду доказів понесення витрат на доставку пільгової пенсії, а саме: довідки про отриманий розмір пенсій, доказів фактичного перерахування Пенсійним фондом грошей третій особі, для виплати пенсіонеру по справі пільгової пенсії за спірний період; відомості про виплати пенсіонеру по справі пенсії через УДППЗ "Укрпошта" або платіжні документи про зарахування суми пенсії на картковий рахунок пенсіонера, якщо пенсія отримується через банківські установи.
Крім того, позивачем не надано розрахунків фактичних витрат за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року включно з доказами їх направлення відповідачу.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як зазначено у ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1921,00 грн.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13659,56 грн., отже при зверненні до суду з даним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
До матеріалів адміністративного позову позивачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.
Позивачем до позовної заяви подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання вказує, що не має можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Розглянувши вказане клопотання суддя зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України Про судовий збір, інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із ч.2 ст.8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що статус позивача та предмет спору виключають можливість звільнення його від сплати судового збору або зменшення його розміру.
Крім того, слід зазначити, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.
Враховуючи наведене, висновок суду необхідність звільнення (розстрочення чи відстрочення) сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.
Зазначене свідчить про наявність обов'язку у особи, яка заявляє клопотання про звільнення (розстрочення чи відстрочення) сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами підстави для звільнення (розстрочення чи відстрочення) сплати судового збору.
Звертаючись до суду із клопотанням щодо звільнення від сплати судового збору, позивач не надав суду жодних доказів неспроможності сплатити судовий збір у встановленому законодавством України розмірі або відсутність достатніх коштів на рахунках позивача для оплати судових витрат.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та обмеженням видатків на сплату судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними наказу та акту, скасування податкового повідомлення - рішення, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду: належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з належним чином завіреними копіями документів, доданих до позовної заяви, належним чином завірені копії документів (з датою їх засвідчення) для суду з пенсійної справи пенсіонера ОСОБА_1 на підтвердження правомірності розрахунку суми, що підлягають відшкодуванню: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, протокол про призначення пенсії, розрахунок стажу; докази понесення витрат на доставку пільгових пенсій: довідку про отриманий розмір пенсій, докази фактичного перерахування Пенсійним фондом грошей третім особам для виплати пенсіонеру по справі пільгових пенсій за спірний період; відомості про виплати пенсіонеру по справі пенсії через УДППЗ "Укрпошта" або платіжні документи про зарахування суми пенсії на картковий рахунок пенсіонера, якщо пенсія отримується через банківські установи; докази направлення та вручення відповідачу розрахунків витрат по пільговій пенсії за спірний період; розрахунки фактичних витрат за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року включно з доказами їх направлення відповідачу, доказів сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38025423; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача678999980313171206084008006; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України) .
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.В. Сіпака