65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/514/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Ловга І.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Дулдієр О.А. адвокат;
від відповідача: Симонова Г.М. за довіреністю;
від третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області: не з'явився;
від третьої особи ОСОБА_1 : не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Буревісник" до відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 187226,00грн.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Буревісник" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області збитків у сумі 187266,00грн.
В обґрунтування позовних вимог Приватне сільськогосподарське підприємство "Буревісник" посилається на неправомірні дії СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області, щодо вилучення у ПСП "Буревісник" у визначеному законодавством порядку майна та прийняття незаконного рішення про передачу його у власність третій особі без достатньої правової підстави призвели до простою техніки та втрати ПСП "Буревісник" належному йому на праві власності майна, а саме зерна кукурудзи вагою 25525кг, яке повністю зіпсоване.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/514/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.04.2019р. о 11:20.
28.03.2019р. за вх.суду№6021/19 відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
28.03.2019р. за вх.суду№6022/19 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні від 04.04.2019р. було оголошено перерву по 23.04.2019р. о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019р. викликано учасників спрваи в судове засідання на 23.04.2019р. о 12:30.
В судовому засіданні від 23.04.2019р. було оголошено перерву по 13.05.2019р. о 11:15, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. викликано учасників справи в судове засідання на 13.05.2019р. о 11:15.
10.05.2019р. за вх.суду№9045/19 відповідач надав до суду пояснення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2019р. ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання на 04.06.2019р. о 12:00 та викликано учасників справи.
В підготовчому засіданні від 04.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2019р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 25.06.2019р. о 10:40.
В підготовчому засіданні від 25.06.2019р. було оголошено перерву на 02.07.2019р. о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2019р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 02.07.2019р. о 12:40.
В підготовчому засіданні від 02.07.2019р. було оголошено перерву на 16.07.2019р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2019р. викликано сторін у підготовче засідання відкладене на 16.07.2019р. о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
25.06.2019р. за вх.суду№2-3027/19 позивач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/514/19.
В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що на даний час в Савранському районному суді Одеської області знаходиться на розгляді скарга щодо визнання дій слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНИ в Одеській області ОСОБА_3, щодо вилучення зерна кукурудзи у ПСП «Буревісник».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2019р. задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у справі №916/514/19 до винесення рішення по справі №512/688/18 провадження №1-кс/512/86/19 за скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «Буревісник» на неправомірні дії слідчого Слідчого відділення Савранського Відділення поліції Балтського відділу поліції Головного управління поліції в Одеській області.
25.09.2019р. за вх.суду№2-4629/19 позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі №916/514/19.
В обґрунтування клопотання про поновлення провадження позивач посилається на те, що рішенням від 25.07.2019р. кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується постановою слідчого СВ Савранського ВП Кірпікіна О.О. від 10.05.2019р. про закриття провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2019р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.10.2019р. о 11:20 та викликано учасників справи у підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2019р. відкладено підготовче засідання на 05.11.2019р. о 11:00 та викликано учасників справи у підготовче засідання, однак у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 04.11.2019р. по 08.11.2019р. засідання суду не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2019р. призначено підготовче засідання на 28.11.2019р. о 11:00 та викликано учасників справи.
У підготовчому засіданні від 28.11.2019р. оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2019р. о 12:40 та викликано учасників справи.
В судовому засіданні від 10.12.2019р. було оголошено перерву на 19.12.2019р. о 12:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 19.12.2019р. о 12:20.
В судовому засіданні від 19.12.2019р. було оголошено перерву на 13.01.2020р. о 12:30, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 13.01.2020р. о 12:30.
В судовому засіданні від 13.01.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/514/19.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Як вказує позивач, 01.08.2015р. між ОСОБА_2 та ПСП «Буревісник» було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 (Орендодавець) надає, а ПСП «Буревісник» (Орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дубинівської сільської ради, масив №15, ділянка №147, кадастровий номер 5124380900:01:001:0172, загальною площею 3,3064га., строком на 10 років (п.п.1,2,8 договору оренди землі від 01.08.2018р.) Зазначений договір оренди землі від 01.08.2015р. підлягає державної реєстрації, однак державна реєстрація договору не відбулася. У даному випадку йдеться про використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, в період часу між отриманням земельної ділянки за договором оренди та реєстрацією цього договору оренди, а не про самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки для встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки важливим є визначення моменту виникнення права користування земельною ділянкою, що виникає за чинним земельним законодавством після одержання її користувачем документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, тож надання її у користування не створює права на землю і є лише умовою виникнення такого права у майбутньому, враховуючи, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації такого висновку дійшли слідчий суддя Савранського районного суду та колегія суддів Апеляційного суду Одеської області.
Позивач зазначає, що зазначені обставини також були підтверджені ОСОБА_2 в Савранському районному суді, який повідомив, що у 2015 році між ним та ПСП «Буревісник» дійсно був укладений договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 10 років, після чого він передав земельну ділянку цьому підприємству і у 2015 і 2016 роках отримав за неї орендну плату, але у 2017 році орендну плату він не отримував. Також ОСОБА_2 повідомив, що у 2016 році він уклав договір оренди на цю ж земельну ділянку з ОСОБА_1 , але договір оренди, який він уклав раніше з ПСП «Буревісник», не розірвав, оскільки не знав, що так треба було зробити.
Позивач вказує, що за заявою ОСОБА_1 від 16.05.2018р. про те, що невстановлена особа здійснила самозахват належної йому ділянки, а саме, самовільно здійснила на ній посів кукурудзи, чим завдала йому матеріального збитку на суму близько 50000грн., з 17.05.2018р. СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018160410000144 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Як встановлено в Савранському районному суді, за час, що пройшов з моменту з внесення відомостей про скоєне кримінальне правопорушення до ЄРДР до моменту звернення слідчого з клопотанням про арешт майна, нікому не було повідомлено про підозру, а було проведено лише кілька слідчих дій і то лише після повторних звернень ОСОБА_1 , будь яких дій з 17.05.2018 року, щодо повідомлення користувачів земельної ділянки які на той час лише засіяли кукурудзу (в подальшому здійснено, просапка, підживка, вприскування, збір врожаю) працівниками СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області не проводилось з невідомих підстав, оскільки слідчий ОСОБА_3 . не могла суду пояснити підстави по яких не проводились слідчі дії з 17.05.2018р. по 10.10.2018р., що призвело до даних подій що стались 10.10.2018р. та 13.10.2018р.
Позивач зазначає, що 13.10.2018р. до Савранського ВП знову надійшли заяви ОСОБА_1 про те, що з належного йому поля, яким він користується на правах оренди, договір укладений з ОСОБА_2 19.06.2016р. строком на 7 років, здійснює збір врожаю кукурудзи ОСОБА_4 разом з робітниками ПСП «Буревістник».
Як вказує позивач, 11.10.2018р. було проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки, розташованої в межах Дубинівської сільської ради, якою користується ОСОБА_5 , в ході якого на її території було виявлено трактор марки «Беларус 3022 ДЦ.1» №30220043, 2011 року випуску з причепом, держномер НОМЕР_1 на якому знаходилось зерно кукурудзи, після чого виявлену на полі техніку було вилучено та направлено до Фермерського господарства «Білоус», що в селі Вільшанка Савранського району Одеської області, на відповідальне зберігання, де трактор перебував до 17.10.2018р. 12.10.2018р. було проведено зважування зерна кукурудзи, вага якої становить 16240кг. 13.10.2018р. було проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки, розташованої в межах Дубинівської сільської ради Савранського району Одеської області, якою користується ОСОБА_1 в ході якого на її території було виявлено вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажний автомобіль марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на яких знаходилось зерно кукурудзи, загальною кількістю 21700кг., після чого вказане зерно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 в приміщення складу, розташованого та території газової дільниці за адресою: смт Саврань вул. Чернешевського, 28. Після чого слідчий СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді з клопотаннями про накладення арешту на майно.
Позивач зазначає, що ухвалою слідчого судді Савранського районного суду Одеської області від 24.10.2018р. в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна було відмовлено, майно по вказаному кримінальному провадженні, а саме, зерно кукурудзи вагою 16240кг., вилучене 11.10.2018р. під час огляду місця події було повернуто особі, у якої воно було вилучене, а саме, ПСП «Буревісник», що знаходиться за адресою: с. Дубинове, Савранського району, Одеської області. Ухвалою слідчого судді Савранського районного суду Одеської області від 08.11.2018р. у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна було відмовлено, майно - зерно кукурудзи вагою 21700кг., вилучене 13.10.2018р. під час огляду місця події було повернуто особі, у якої воно було вилучене, а саме, ПСП «Буревістник», що знаходиться за адресою: с. Дубинове, Саранського району, Одеської області. Під час виконання ухвал слідчого судді було встановлено, що вилучене зерно кукурудзи загою 25525кг зіпсовано 100%, що підтверджується актом перевірки зерна кукурудзи від 10.11.2018р. та протоколом випробувань 2694-Д від 14.11.2018р.
Позивач стверджує, що відповідальність органів державної влади, яким є ГУ НП в Одеській області, за шкоду, яка завдана ПСП «Буревісник» може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності працівників СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області; наявності шкоди, завданої ПСП «Буревісник»; причинно-наслідкового зв'язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою. Законним власником вилученого врожаю кукурудзи в кількості 25525кг і переданого на
зберігання ОСОБА_1 є ПСП "Буревісник", що підтверджується рішеннями суду які набрали законної сили. Неправомірні дії СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області, щодо вилучення у позивача у визначеному законодавством порядку майна та прийняття незаконного рішення про передачу його у власність третій особі без достатньої правової підстави призвели до простою техніки та втрати ПСП «Буревісник» належного йому на праві власності майна, а саме зерна кукурудзи вагою 25525 кг. яке повністю зіпсовано. Такими діями СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області в порушення норм статті 19 Конституції України фактично взяв на себе функції суду та перевищивши свої повноваження прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу іншій. Ці дії перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з втратою належного ПСП «Буревісник» майна.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача збитків у сумі 187266,00грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що як вбачається із висновку службового розслідування, розпочатого за скаргою директора ПСП «Буревісник» ОСОБА_4, відповідно до положень ст. 631, ч. 1 ст. 638, ст. 640, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), ст.ст. 16-18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди, який має характер консенсуального, так і реального договору, є укладеним, зокрема стосовно земельної ділянки ОСОБА_2. з моменту його підписання та фактичного передання в користування орендарю ПСП «Буревісник». Згідно п. 20 договору оренди від 01.08.2015р. він підлягає державній реєстрації, з моменту якої договір набуває чинності, але державна реєстрація договору не відбулась.
19.09.2016р. ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку на підставі договору оренди надав ОСОБА_1 , який зазначений договір оренди зареєстрував у встановленому законодавством порядку та надав слідству копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно яких земельна ділянка, кадастровий №5124380900:01:001:0172, площею 3,306га, яка знаходиться на території сільської ради села Дубиново, Савранського району, Одеської області, на праві власності належить ОСОБА_2 , а з 19.09.2016р. на підставі договору оренди зазначену ділянку орендує ОСОБА_1 . Таким чином, при вилученні майна та передачі його на відповідальне зберігання ОСОБА_1 слідчий мав всі об'єктивні підстави вважати, що власником земельної ділянки, а отже й зернових культур, що були вирощені на ній, є саме ОСОБА_1 .
Як наполягає відповідач, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 , та ПСП «Буревісник», не пройшов державну реєстрацію, то його не можна сприймати у звичайному розумінні поняття «оренда земельної ділянки», що виходить із норм статті 17 Закону України «Про стенду землі» - об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, не можна стверджувати, що власником кукурудзи є саме ПСП «Буревісник». Ухвали Савранського районного суду Одеської області від 24.10.2018р., від 08.11.2018р. у к/п № 12018160410000144 у свою чергу також не визначають ПСП «Буревісник» як власника вилученого майна. Дані ухвали встановлюють лише той факт, що кукурудза була вилучена у даного сільськогосподарського підприємства.
Відповідач зазначає, що як вбачається із ухвали Савранського районного суду Одеської області від 08.11.2018р. по кримінальному провадженню №12018160410000144 від 17.05.2018р. дане судове засідання відбувалося за участі потерпілого ОСОБА_1 , який повідомив суду, що вказана кукурудза, яка залишена у нього на відповідальному зберіганні в приміщенні складу газової дільниці, пропала, оскільки її було зібрано недозрілу». Таким чином необхідно закцентувати увагу на двох ключових моментах: 1) кукурудза, вилучена під час огляду місця події 13.10.2018р., була передана на відповідальне зберігання саме ОСОБА_1 ; 2) кукурудзу було зібрано недозрілою; 3) немає жодного ствердження права власності ПСП «Буревісник» на вилучене в ході огляду місця події майно. Як в першому, так і в другому випадку працівники поліції жодним чином не впливали на процес псування кукурудзи й не були відповідальними за належне її зберігання. Слідчі, які здійснювали безпосереднє вилучення майна, діяли в рамках Кримінального процесуального законодавства. Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 КПК України допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном зо вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно п. 4 ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони одержані в наслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Метою досудового слідства необхідно визнати забезпечення суду доказами у кримінальному провадженні, для того, щоб останній міг виконувати покладену на нього функцію правосуддя. На момент проведення огляду місця події у слідчого були всі підстави вважати, що кукурудза - є тим майном, яке одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тобто жодних протиправних дій працівниками поліції не вчинялось.
Як вказує відповідач, в матеріалах кримінального провадження №12018160410000144 від 17.05.2018р. містяться дві розписки ОСОБА_1 від 13.10.2018р. та від 17.10.2018р. в яких останній підтверджує факт отримання від працівника поліції на тимчасове зберігання зерно кукурудзи і зобов'язується їх належно зберігати. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і вернути її поклажодавцеві у схоронності. Положення статті 937 ЦК України встановлюють, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Згідно ч. 2 ст. 942 ЦК України якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну. Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Як вбачається із норм цивільного законодавства відповідати за неналежне зберігання, переданого майна зобов'язаний саме ОСОБА_1 - особа, яка взяла на себе обов'язок зберігання відповідно до змісту розписок. Більше того, в матеріалах кримінального провадження наявні дві розписки матеріально відповідальної особи ПСП «Буревісник» ОСОБА_8 , відповідно до яких остання отримала від співробітників поліції зерно кукурудзи, трактор марки «Беларусь - 3022 ДЦ.1» та автомобільний причіп самоскло 26549 ОА та вказала, що «будь-яких претензій до співробітників поліції немає».
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2015р. між ОСОБА_2 та ПСП «Буревісник» було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 надає, а ПСП «Буревісник» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дубинівської сільської ради, масив №15, ділянка №147, кадастровий номер 5124380900:01:001:0172, загальною площею 3,3064га., строком на 10 років.
Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Положеннями статті 2 Земельного кодексу України визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як встановлено судом, державна реєстрація договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП «Буревісник» не відбулася.
У 2016 році ОСОБА_2 уклав договір оренди на цю ж земельну ділянку з ОСОБА_1 , який був зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 уклав договір із ОСОБА_1 не розірвавши договір із позивачем судом до уваги не приймається, скільки договір між ОСОБА_2 та ПСП «Буревісник» не є укладеним оскільки не пройшов державну реєстрацію.
За змістом статей 18 та 20 Закону України «Про оренду землі», які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.
Як вбачається з матеріалі справи 10.10.2018р. та 13.10.2018р. до Савранського ВП надійшли заяви ОСОБА_1 про те, що з належного йому поля, яким він користується на правах оренди, договір укладений з ОСОБА_2 19.06.2016р. строком на 7 років, здійснює збір врожаю кукурудзи ОСОБА_4 разом з робітниками ПСП «Буревістник».
11.10.2018р. було проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки, розташованої в межах Дубинівської сільської ради, якою користується ОСОБА_5 , в ході якого на її території було виявлено трактор марки «Беларус 3022 ДЦ.1» №30220043, 2011 року випуску з причепом, держномер НОМЕР_1 на якому знаходилось зерно кукурудзи, після чого виявлену на полі техніку було вилучено та направлено до Фермерського господарства «Білоус», що в селі Вільшанка Савранського району Одеської області, на відповідальне зберігання, де трактор перебував до 17.10.2018р. 12.10.2018р. було проведено зважування зерна кукурудзи, вага якої становить 16240кг. 13.10.2018р. було проведено огляд місця події, а саме, земельної ділянки, розташованої в межах Дубинівської сільської ради Савранського району Одеської області, якою користується ОСОБА_1 в ході якого на її території було виявлено вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажний автомобіль марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на яких знаходилось зерно кукурудзи, загальною кількістю 21700кг., після чого вказане зерно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 в приміщення складу, розташованого та території газової дільниці за адресою: смт Саврань вул. Чернешевського, 28.
Як вбачається з ухвали Савранського районного суду Одеської області від 08.11.2018р. по кримінальному провадженню №12018160410000144 від 17.05.2018р. ОСОБА_1 повідомив, що вказана кукурудза, яка залишена у нього на відповідальному зберіганні в приміщенні складу газової дільниці, пропала, оскільки її було зібрано недозрілу.
Позивач наполягає на тому, що вказана кукурудза належить саме ПСП «Буревістник», однак доказів належності вказаної кукурудзи ПСП «Буревістник» позивачем до суду не надано.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України така шкода відшкодовується у повному обсязі.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як встановлено ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).
Згідно з ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Згідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Приписами статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Як встановлено ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачем не доведено, що ПСП «Буревісник» є законним власником вилученої кукурудзи з земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_1 на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Крім того вказана кукурудза була передана працівниками поліції на відповідальне зберігання ОСОБА_1 згідно наявних в матеріалах справи розписок від 13.10.2018рю та 17.10.2018р.
Крім того в матеріалах справи є висновок службового розслідування від 11.02.2019р. зі змісту якого вбачається, що факти, викладені у скарзі директора ПСП «Буревісник» ОСОБА_4 про можливі неправомірні дії слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження №12018160410000144 в частині безпідставного занесення клопотання про арешт майна не знайшли об'єктивного підтвердження.
Як вбачається з викладеного, відсутні неправомірні дії слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження №12018160410000144 в частині безпідставного занесення клопотання про арешт майна.
Отже, відповідальність органів державної влади, яким є Головне управління Національної поліції в Одеській області, за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області; наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв'язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.
Позивачем належним чином не доведене порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області, оскільки відсутні докази належності вилученої кукурудзи саме ПСП «Буревісник», відсутні докази неправомірних дій слідчого СВ Савранського ВП Балтського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 під час досудового розслідування кримінального провадження №12018160410000144 в частині безпідставного занесення клопотання про арешт майна та відсутній причинно-наслідковий зв'язок між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Буревісник" до відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 187226,00грн., задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Буревісник" до відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ОСОБА_1 про стягнення 187226,00грн. - відмовити.
Повне рішення складено 17 січня 2020р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова