65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3375/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Ловга І.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Трусов А.С. адвокат;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» до відповідача Фізичної особи-підприємця Артеменко Ірини Володимирівни про стягнення 108724,60грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Артеменко Ірини Володимирівни про стягнення 108724,60грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» посилається на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Артеменко Іриною Володимирівною умов укладеного між сторонами догвоору про експлуатацію обладнання №76 від 26.04.2017р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2019р. відкрито провадження у справі №916/3375/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2019р. о 10:00.
В судовому засіданні від 12.12.2019р. було оголошено перерву на 14.01.2020р. о 10:20, про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019р. викликано сторін у судове засідання на 14.01.2020р. о 10:20.
В судовому засіданні від 14.01.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/3375/19.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» (позивач, Дистриб'ютор) та Фізичною особою - підприємцем Артеменко Іриною Володмирівною (відповідач, Торгова точка), за погодженням з Публічним акціонерним товариством «Сан Інбев Україна» (далі Компанія), укладено договір про експлуатацію обладнання № 76 (далі договір) відповідно до умов якого з метою підвищення обсягів продажу товару Дистриб'ютор зобов'язується за згодою Компанії передавати Торговій точці обладнання, а Торгова точка зобов'язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання Дистриб'ютору або Компанії в тому ж стані, в якому Торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу (п.1.1. договору).
Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору обладнання передається Дистриб'ютором Торговій точці в комплекті за актами прийому-передачі, які мають бути попередньо погоджені Компанією.
Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що у випадку втрати обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого обладнання (Компанії або Дистриб'ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.
Як вказує позивач, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу обладнання, що підтверджується актами приймання-передачі 19.05.2017р. на суму 39339,30грн. та від 18.07.2017р. на суму 15023,00грн. Відповідно до Акту «щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання» від 13.09.2019р., складеного ревізорами ТОВ «Лузанівка», виходом за адресами узгодженого місця розташування обладнання, вказаними у актах прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація виходу працівників за узгодженими з відповідачем в договорі та актах прийому-передачі місцями розташування обладнання, а також відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту. Відповідний акт від 13.09.2019р. було направлено 01.10.2019р. відповідачу разом із претензією №199 від 24.09.2019р. на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на сьогодні відповіді на претензії до позивача не надходило.
Відповідач зазначає, що з огляду на те, що відповідачем втрачено обладнання, у останнього виник обов'язок за договором сплатити його відновну вартість та штраф у розмірі 100% відновної вартості втраченого обладнання, а саме: 54362,30грн. (відновна вартість сумарно за двома актами прийому передачі) та 54362,30грн. (штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості), що разом складає 108724,60грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 108724,60грн.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2017р. між позивачем та відповідачем, за погодженням з Публічним акціонерним товариством «Сан Інбев Україна» було укладено договір про експлуатацію обладнання №76 відповідно до умов якого з метою підвищення обсягів продажу товару позивач передав відповідачу обладнання, а відповідач зобов'язався експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання позивачу або Компанії в тому ж стані, в якому відповідач отримав таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.
Умовами договору, а саме п.п. 2.1. - 2.3. сторони передбачили, що обладнання передається Дистриб'ютором Торговій точці в комплекті за актами прийому-передачі, які мають бути попередньо погоджені Компанією.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів приймання-передачі 19.05.2017р. та від 18.07.2017р., підписаними сторонами, позивач передав відповідачу обладнання на загальну суму 54362,30грн.
Судом встановлено, що відповідно до Акту «щодо встановлення факту фактичного стану переданого в експлуатацію (суборенду/оренду) обладнання» від 13.09.2019р., складеного ревізорами ТОВ «Лузанівка», виходом за адресами узгодженого місця розташування обладнання, вказаними у актах прийому-передачі, не виявлено. Фотофіксація виходу працівників за узгодженими з відповідачем в договорі та актах прийому-передачі місцями розташування обладнання, а також відсутності обладнання за узгодженим його місцем розташування додається до акту.
Відповідний акт від 13.09.2019р. було направлено 01.10.2019р. відповідачу разом із претензією №199 від 24.09.2019р. на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Станом на сьогодні відповіді на претензії до позивача не надходило.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що у випадку втрати обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватись повернення втраченого обладнання (Компанії або Дистриб'ютору) вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.
Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 54362,30грн. (відновна вартість сумарно за двома актами прийому передачі) та 54362,30грн. (штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості), що разом складає 108724,60грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» до відповідача Фізичної особи-підприємця Артеменко Ірини Володимирівни про стягнення 54362,30грн. суми відновної вартості втраченого товару, 54362,30грн. штрафу, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» до відповідача Фізичної особи-підприємця Артеменко Ірини Володимирівни про стягнення 108724,60грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Артеменко Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лузанівка» (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, кафе "Лузанівка", код ЄДРПОУ 22481842) 54362,30грн. суми відновної вартості втраченого товару, 54362,30грн. штрафу та 1921,00грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 17 січня 2020р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова