17.01.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4105/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 року, ухвалене суддею Бондарєвим Е.М., повний текст якого складений 16.10.2019 у справі № 904/4105/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення 99 874,37 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу
До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних вагонів та вантажу в сумі 99 874,37 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог ст. 41 Статуту залізниць України у вигляді прострочення доставки порожніх приватних вагонів та вантажу на адресу позивача у червні 2019 року (у період з 10.06.2019 по 23.06.2019) за накладними №№ 33705807, 41928052, 41980277, 42160333, 42442806. 42509612, 42513549, 42523928, 42529644, 42534321, 42634303. 44964047, 41965393, 42037911, 42160358, 42442822, 42509620, 42513556, 42523936, 42529651, 42538041, 42652271, 41980202, 42037929, 42160374, 42507723, 42509638, 42513564, 42526541, 42531145, 42538058, 42652289, 33777012, 41115940, 41810185, 41824756, 41824772, 41917808, 41928011, 41928029, 41980210, 42037952, 42160390, 42507731, 42509646, 42513572, 42526574, 42531178, 42634105, 42652297, 41980228, 42134288, 42160424, 42507749, 42509653, 42513580, 42526624, 42531996, 42634139, 42652305, 41980244, 42160291, 42160457, 42509380, 42513515, 42523886, 42526640, 42534222, 42634196, 42684720, 41980269, 42160317, 42419598, 42509604, 42513531, 42523910, 42529032, 42534297, 42634261, 44959203, 41980251, 42160309, 42160473. 42509562, 42513523, 42523894, 42529024, 42534289, 42634204, 44772101, 41980236, 42160267, 42160440, 42509372, 42509661, 42523878, 42526632, 42534214, 42634154, 42652313, 44964054, 44964062, 46717120, 46717146, 46717153, 46717161, 46717203, 46717294, 46972196, 46972204, 46972212, 46972220, 46972238, 47006747, 47006762, 47025986, 47028816, 47028873, 47041652, 47042189, 47042247, 47053434, 47053459, 47089321, 47211842, 47234968, 47234976, 47234984, 47246632, 50212356, 50270412, за що передбачене нарахування штрафу згідно ст.116 Статуту залізниць України.
07.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній просив зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 року у справі №904/4105/19 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму штрафу в розмірі 99 874,37 грн. та судовий збір у сумі 1 921,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неналежний розгляд клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким зменшити присуджені до стягнення штрафні санкції на 50%.
Зокрема, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи у клопотанні Відповідача щодо зменшення розміру штрафу, оцінив його критично та зазначив, що в обґрунтування своїх вимог відповідач не надав суду належних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Апелянт вважає, що майнове становище Відповідача та наявність у нього збитків повинні були судом оцінюватися за даними консолідованого фінансового звіту, відповідно до якого грошові кошти Відповідача та їх еквіваленти зменшилися з 5188988 тис. грн. у порівнянні з 2017 роком до 1251826 тис. грн., тобто в 4 рази, а сукупний збиток збільшився з 77240 тис. грн. до 500925 тис. грн., тобто в 6,5 рази; зменшення обігових коштів Відповідача та збільшення збитків ставить стратегічно важливе для економіки та безпеки держави підприємство в скрутне економічне становище.
Стосовно поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків невиконання зобов'язань щодо своєчасної доставки вантажів, апелянт у відзиві на позов, поданий суду першої інстанції, зазначав, що об'єктивними причинами, які завадили своєчасно доставити вантаж, є необхідність капітального ремонту та модернізації магістральних залізничних ліній та розміщених на них технологічних споруд, передавальних пристроїв, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезення, недостатність залізничного рухомого складу, недосконалість обладнання для технічного обслуговування та ремонту магістральних залізничних ліній та розміщених на них технологічних споруд, передавальних пристроїв, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезення.
Також апелянт зауважує, що AT "Укрзалізниця" розроблено Стратегію акціонерного товариства "Українська залізниця" на 2019-2023 роки, яку 12 червня 2019 року погоджено на засіданні Кабінету Міністрів України, відповідно до якої відповідач з метою удосконалення своєї роботи має інвестувати кошти в розвиток підприємства, при цьому, що зазначений період ще не закінчився.
Звертає увагу суду, що на відміну від Відповідача, Позивач не має таких глобальних проблем та завдань в управлінні та у здійсненні господарської діяльності.
Також зауважує, що збитків від несвоєчасної доставки вантажів самого Позивача, то вони відсутні, однак, зазначена обставина не була оцінена судом першої інстанції.
Звертає увагу апеляційного суду, що у справі № 904/104/19, після перегляду її в касаційному порядку, доводи AT "Укрзалізниця" щодо підстав для зниження розміру нарахованого штрафу були ті ж самі, що і у даній справі. Суди усіх інстанцій розцінили їх як обґрунтовані, внаслідок чого штраф був знижений на 30%.
Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та недоведеними, зокрема, надані відповідачем Консолідований звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2018 та Консолідований звіт про сукупний дохід за рік, що закінчився 31.12.2018 позивач вважає неналежним доказом фінансового становища відповідача, оскільки вони вказують на фінансове становище Відповідача станом лише на 31.12.2018, втім, позивач звертає увагу суду, що несвоєчасна доставка порожніх приватних власних вагонів та вантажу на адресу Позивача сталася у червні 2019 року, а саме у період з 10.06.2019 по 23.06.2019, таким чином, на підставі наданих доказів взагалі не можливо встановити факт збитковості підприємства Відповідача в момент виконання зобов'язання, про який ведеться мова у апеляційній скарзі.
Зауважує, що інформація про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів, по регіональній філії "Придніпровська залізниця" за 2017, 2018 роки також не може вважатися достовірним та належним доказом збитковості підприємства Відповідача та поважності причин прострочення доставки вантажу, оскільки дана інформація жодним чином не впливає на правовідносини Позивача та Відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів та які мав здійснити Відповідач у встановлені законом строки, які він порушив.
Додатково позивач звертає увагу суду, що в процесі розгляду справи ані Відповідач, ані його представник не надали жодного доказу на підтвердження наявності поважних причин несвоєчасного перевезення вантажу за спірними залізничними накладними.
Посилання апелянта на Стратегію Акціонерного товариства "Українська залізниця" на 2019-2023 роки, яку 12 червня 2019 року погоджено на засіданні Кабінету Міністрів України позивач вважає безпідставним, оскільки порушення зобов"язання, що стало предметом спору сталось у червні 2019 року, а саме у період з 10.06.2019 по 23.06.2019, а вказаний у апеляційній скарзі документ було затверджено 12.06.2019, тобто вже після настання події, що зумовила звернення Позивача до суду. Тому вважає, що такий доказ не може бути прийнятий судом до уваги при вирішенні спірних правовідносин.
Посилання апелянта на існування об'єктивних причин, які завадили своєчасно доставити вантаж, якими є необхідність капітального ремонту та модернізації магістральних залізничних ліній та розміщення на них технологічних споруд, передавальних пристроїв що безпосередньо використовуються для процесу перевезення, недостатність залізничного рухомого складу, недосконалість обладнання для технічного обслуговування та ремонту магістральних залізничних ліній та розміщених на них технологічних споруд, передавальних пристроїв, що безпосередньо використовується для забезпечення процесу перевезення, вважає безпідставним, оскільки нормами чинного законодавства на перевізника покладений обов'язок доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін, також нормами чинного законодавства обумовлені строки перевезення, за порушення яких встановлена відповідальність (ст.116 Статуту залізниць України); при цьому, законодавством передбачена норма за якою можливе збільшення терміну доставки, зокрема пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, відповідно до якої у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В свою чергу, у наданих до позовної заяви копіях залізничних накладних немає жодних відміток про поважність несвоєчасної доставки вантажу, що повністю спростовує позицію Відповідача.
Вказує, що посилання Відповідача на відсутність у Позивача збитків внаслідок допущеної прострочки у доставці вантажу суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі №6-473цс16, згідно якого за змістом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нарахована неустойка, а не будь-яку іншу суму збитків. У спірних же правовідносинах між сторонами неустойка - це штраф, передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат). Вважає, що питання щодо збитків в даній категорії справ взагалі не має ставитись, оскільки сума штрафу чітко передбачена нормами Статуту залізниць України.
ПрАТ "Інгулецький ГЗК" також зауважує, що порушення зобов"язань відповідачем мають системний характер, тому виключає можливість віднесення даного випадку до виняткового.
Крім того, вважає безпідставними посилання скаржника на рішення у справі №904/104/19, оскільки обставини у цій справі та справі № 904/104/19 є різними, зокрема доводом AT "Укрзалізниця" для зменшення суми штрафу у справі № 904/104/19 було те, що сума штрафу занадто велика, тобто, за доводами позивача, підстави для зменшення нарахованого штрафу у цих двох справах є різними. Більш того, як вбачається із рішень по справі №904/104/19 Позивачем не було надано письмових заперечень з приводу зменшення суми штрафу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження у справі; з урахуванням положень ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У червні 2019 року (у період з 10.06.2019 по 23.06.2019) Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці здійснювалась доставка вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях, не поіменованих в алфавіті (порожні власні вагони), на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" за наступними залізничними накладними:
№№ 33705807, 41928052, 41980277, 42160333, 42442806. 42509612, 42513549, 42523928, 42529644, 42534321, 42634303. 44964047, 41965393, 42037911, 42160358, 42442822, 42509620, 42513556, 42523936, 42529651, 42538041, 42652271, 41980202, 42037929, 42160374, 42507723, 42509638, 42513564, 42526541, 42531145, 42538058, 42652289, 33777012, 41115940, 41810185, 41824756, 41824772, 41917808, 41928011, 41928029, 41980210, 42037952, 42160390, 42507731, 42509646, 42513572, 42526574, 42531178, 42634105, 42652297, 41980228, 42134288, 42160424, 42507749, 42509653, 42513580, 42526624, 42531996, 42634139, 42652305, 41980244, 42160291, 42160457, 42509380, 42513515, 42523886, 42526640, 42534222, 42634196, 42684720, 41980269, 42160317, 42419598, 42509604, 42513531, 42523910, 42529032, 42534297, 42634261, 44959203, 41980251, 42160309, 42160473. 42509562, 42513523, 42523894, 42529024, 42534289, 42634204, 44772101, 41980236, 42160267, 42160440, 42509372, 42509661, 42523878, 42526632, 42534214, 42634154, 42652313, 44964054, 44964062, 46717120, 46717146, 46717153, 46717161, 46717203, 46717294, 46972196, 46972204, 46972212, 46972220, 46972238, 47006747, 47006762, 47025986, 47028816, 47028873, 47041652, 47042189, 47042247, 47053434, 47053459, 47089321, 47211842, 47234968, 47234976, 47234984, 47246632, 50212356, 50270412.
За вказаними залізничними накладними було здійснено прострочення доставки вантажу на дві та більше доби (від 2 до 42 діб), що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу за невчасну доставку вантажу в сумі 99 874,37 грн відповідно до ст.116 Статуту залізниць України.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що залізничними накладними, які містяться у справі, зокрема календарними штемпелями на них, підтверджується затримка доставки вантажу та порожніх власних вагонів, строки якої передбачені п.п.1.1.1 п.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, що є порушенням ст.41 Статуту залізниць України, за яке ст.116 Статуту залізниць передбачена відповідальність перевізника у вигляді сплати штрафу. При цьому підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50%, викладеного у відзиві на позов, не має, оскільки вказаний випадок не є винятковим, а розмір штрафних санкцій не є надмірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору перевезення, що регламентований главою 64 підрозділу 1 розділу 3 книги 5 Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, спеціальними нормативними актами у сфері перевезення.
Відповідно ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб на території України (ст. 5 Статуту).
Згідно п. 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно зі статтею 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Статтею 41 Статуту залізниць України встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної.
Отже, належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.
Згідно з п. 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км, відповідно.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно ст. 131 Статуту залізниць України, претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем за накладними №№ 33705807, 41928052, 41980277, 42160333, 42442806. 42509612, 42513549, 42523928, 42529644, 42534321, 42634303. 44964047, 41965393, 42037911, 42160358, 42442822, 42509620, 42513556, 42523936, 42529651, 42538041, 42652271, 41980202, 42037929, 42160374, 42507723, 42509638, 42513564, 42526541, 42531145, 42538058, 42652289, 33777012, 41115940, 41810185, 41824756, 41824772, 41917808, 41928011, 41928029, 41980210, 42037952, 42160390, 42507731, 42509646, 42513572, 42526574, 42531178, 42634105, 42652297, 41980228, 42134288, 42160424, 42507749, 42509653, 42513580, 42526624, 42531996, 42634139, 42652305, 41980244, 42160291, 42160457, 42509380, 42513515, 42523886, 42526640, 42534222, 42634196, 42684720, 41980269, 42160317, 42419598, 42509604, 42513531, 42523910, 42529032, 42534297, 42634261, 44959203, 41980251, 42160309, 42160473. 42509562, 42513523, 42523894, 42529024, 42534289, 42634204, 44772101, 41980236, 42160267, 42160440, 42509372, 42509661, 42523878, 42526632, 42534214, 42634154, 42652313, 44964054, 44964062, 46717120, 46717146, 46717153, 46717161, 46717203, 46717294, 46972196, 46972204, 46972212, 46972220, 46972238, 47006747, 47006762, 47025986, 47028816, 47028873, 47041652, 47042189, 47042247, 47053434, 47053459, 47089321, 47211842, 47234968, 47234976, 47234984, 47246632, 50212356, 50270412 вантаж доставлено із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на строк від 2 до 42 діб, що підтверджується календарними штемпелями на накладних, в зв'язку з чим позивачем обґрунтовано нарахований штраф згідно ст.116 Статуту залізниць України від 10% до 30%, та, відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення штрафу за вказаними накладними в сумі 99 874,37 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в заяві по суті справи, а саме - відзиві на позов, відповідач не заперечує факт прострочення доставки вантажу за цими накладними або розрахунок штрафу, здійснений позивачем, лише наполягає на зменшенні цього штрафу.
Стосовно ж клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 50%, яке судом задоволено не було, з підстав не віднесення даного випадку до виключних обставин, з якими закон пов'язує зменшення розміру неустойки, неподання заявником належних доказів щодо свого майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, колегія суддів погоджується, що відсутні підстави для задоволення такого клопотання у цій справі, з огляду на наступне.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Норми Статуту залізниць України не містять заборони щодо зменшення судом розміру неустойки (штрафу), який підлягає стягненню.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, а зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи клопотання відповідача, слід зазначити, що подані до справи консолідований звіт про сукупний дохід станом на 31.12.2018 та консолідований звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2018 не свідчать про тяжке матеріальне становище підприємства, оскільки хоча і відмічається зменшення грошових коштів, на яке послався відповідач, втім, 2018 рік підприємство закінчило з прибутком, а не безумовним збитком. При цьому, є слушними доводи позивача, що порушення зобов"язання відбулось у червні 2019 року, отже, і матеріальне становище відповідач мав доводити станом за перше півріччя 2019 року.
Зменшення обігових коштів Відповідача та збільшення збитків, що, за твердженням апелянта, ставить стратегічно важливе для економіки та безпеки держави підприємство в скрутне економічне становище, не є тією підставою з якою пов"язане зменшення розміру неустойки.
При цьому слід зазначити, що згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З урахуванням вказаної правової норми та, відповідно, взяття на себе всіх ризиків власної господарської діяльності, не беруться до уваги доводи скаржника про необхідність капітального ремонту та модернізації магістральних залізничних ліній та розміщених на них технологічних споруд, передавальних пристроїв, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезення, недостатність залізничного рухомого складу, недосконалість обладнання для технічного обслуговування та ремонту магістральних залізничних ліній та розміщених на них технологічних споруд, передавальних пристроїв, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезення, які він вважає об"єктивними причинами неналежного виконання зобов"язання. Оскільки вказані доводи свідчать лише про необхідність змін та модернізації у господарській діяльності відповідача, втім, дійсних об"єктивних підстав, які б свідчили про неможливість вчасно виконати зобов"язання саме перед позивачем у цій справі, тобто у спірних відносинах, відповідачем не надано, зокрема, таких як: аварія потягу, ремонтні роботи на шляху, відсутність (зменшення) працівників, які виконували безпосередньо зобов"язання перед позивачем і т.д., що в решті решт призвело до неналежного виконання зобов"язання (з порушенням строку), до того ж підтверджені відповідними доказами, відповідач (апелянт) до матеріалів цієї справи не надав.
З урахуванням вказаного колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на затвердження Стратегії акціонерного товариства "Українська залізниця" на 2019-2023 роки та відсутність таких глобальних проблем та завдань в управлінні та у здійсненні господарської діяльності у позивача.
При цьому колегія суддів констатує та звертає увагу апелянта на те, що зміни в управлінні та господарській діяльності відповідача (тобто, внутрішні зміни у роботі підприємства відповідача) жодним чином не мають бути підставою для неналежного виконання взятих на себе договірних зобов"язань. Більш того, наслідки незадовільної господарської діяльності відповідача не мають бути, в зв"язку з цим, перекладені на позивача.
Слід також зауважити, що при посиланні відповідача на зменшення обсягу перевезень з кожним роком, скаржник не пояснює чому продовжуються затримки у перевезенні вантажів.
Стосовно доводів скарги на існування рішень у справі № 904/104/19, якими було задоволено клопотання відповідача та зменшено штраф на 30%, враховуючи аналогічні обставини для такого зменшення, то вони не приймаються, з огляду на те, що норми права, які регламентують можливість вчинення такої дії не носять імперативний характер, отже, в кожному окремому, індивідуальному випадку, таке рішення приймає суд, з урахуванням поданих сторонами доказів та обставин справи. Таким чином, у кожній справі суд індивідуально вирішує питання щодо можливості зменшення неустойки у винятковому випадку. При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів також зауважує, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать, що підприємство відповідача знаходиться на межі банкрутства, а також апелянтом не подано даних, які свідчать, що здійснивши виконання за цим рішенням підприємство опиниться на межі банкрутства.
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано не задоволено клопотання скаржника про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 99 874,37 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі № 904/4105/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2019 у справі №904/4105/19 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.01.2020 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна