12 липня 2007 р.
№ 2-3501/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді суддів
Кривди Д.С. -(доповідач у справі), Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги
Колективного підприємства “Сезон»
на ухвалу
Апеляційного суду міста Києва від 27.11.2006 року
у справі
№ 2-3501/06 Дарницького районного суду м.Києва
за позовом
ОСОБА_1
до
Колективного підприємства “Сезон»
треті особи
1) ОСОБА_2 2) Дарницька районна у м.Києві державна адміністрація
про
визнання неповноважними загальних зборів учасників та визнання їх рішень недійсними, визнання недійсною нової редакції статуту, скасування державної реєстрації змін до статуту та скасування змін до відомостей про юридичну особу КП “Сезон», зобов'язання припинити виконувати обов'язки,
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006р. №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів", який набрав чинності 29.12.2006р., після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону визначено, що після набрання чинності цим Законом заяви і скарги у справах, передбачених абзацом першим пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, по яких не порушено (не відкрито) провадження, розглядаються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Згідно пункту 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2006р. №483 від 15.12.2006р.) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Касаційну скаргу Колективного підприємства “Сезон» подано 26.01.2007 року (згідно штампу вхідної кореспонденції Верховного Суду України на першому аркуші касаційної скарги та відмітки скаржника на останньому аркуші), тобто після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від 15.12.2006 №483-V, в зв'язку з чим вона підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Верховного Суду України від 08 червня 2007 року у зазначеній справі касаційну скаргу Колективного підприємства “Сезон» передано до Вищого господарського суду України.
Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги щодо її прийняття, дійшов висновку, що вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Проте, заявником до касаційної скарги не додано жодних доказів надсилання копії скарги учасникам, які беруть участь у справі.
Також до касаційної скарги не додано належних документів, що підтверджують сплату державного мита із заяв, що подаються до Вищого господарського суду України.
Відповідно до підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» із касаційних скарг на рішення та постанови розмір ставки державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Виходячи з того, що відповідно до підпунктів “а», “б», “г» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (в редакції Закону від 25.03.2005 року, що набрав законної сили 31.03.2005 року) державне мито із позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також приймаючи до уваги, що заявлені по справі вимоги відносяться до числа немайнових, скаржнику належало сплатити державне мито, виходячи із ставок, встановлених для позовів немайнового характеру.
Подану скаржником квитанцію, за якою сплачено державне мито в сумі 8,50грн., не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Згідно пунктів 3 та 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі, та документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення, а також враховуючи вимоги статей 53, 110 зазначеного Кодексу.
Керуючись ст.ст.86, 111, п.п.3, 4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Колективного підприємства “Сезон» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27.11.2006 року у справі №2-3501/06 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький