79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.07.07 Справа№ 13/181А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: приватного підприємця ОСОБА_1, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Представники сторін :
Від позивача: ОСОБА_2. -представник
Від відповідача: Рождественська Л.П. -зав.сект.представництва інтересів в судах та взаємодії із структурн. підрозд. юр.відділу ДПІ у Галицькому районі м.Львова
Суть спору:
на розгляд господарського суду Львівської області поступив позов ОСОБА_1, м.Львів до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
З»ясовано:
Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова проведено планову документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 14.092004 року по 31.12.2006 року, про що складено акт №НОМЕР_1.
На підставі даного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартістьІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:
пунктом. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-111 (із змінами і доповненнями), визначається, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 цього ж Закону України, зокрема передбачає, що, уразі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Твердження ДПІ у Галицькому районі м. Львова про те, що позивач, сплативши на рахунок ВДК у Галицькому районі м. Львова, замість ВДК у Сихівському районі м. Львова спричинив несвоєчасне надходження коштів до державного бюджету, не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 правовою підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій, встановлених п. 17.1.7 ст.17 Закону, є несплата до відповідного бюджету у встановлені строки узгоджених сум податкових зобов'язань, проте в даному випадку має місце своєчасне перерахування таких коштів, але на інший рахунок цього ж рівня бюджету.
Відповідно до ч. 5 ст.50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542 (із змінами і доповненнями), податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Підтвердженням зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету перерахованих позивачем коштів є платіжні доручення №ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, податок на додану вартість перерахований своєчасно та в повній мірі, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями.
Однак, позивачу необхідно було сплатити податок на додану вартість на рахунок ВДК у Сихівському районі м. Львова, замість сплаченого на рахунок ВДК у Галицькому районі м. Львова.
Оскільки податок на додану вартість слід було сплачувати на рахунок ВДК у Сихівському районі м. Львова, ПП ОСОБА_1. звернулась зі листом на перекид коштів на рахунок ВДК у Сихівському районі м. Львова.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 встановлено правову норму, згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації (п.5.3.1), вказане підтверджує, що ПП ОСОБА_1. своєчасно сплатила податок на додану вартість до бюджету.
Таким чином, позивач виконав свій обов'язок із своєчасної сплати податкового зобов'язання, сплативши податок на додану вартість до Державного бюджету. Більше того, позивач вищезгаданим листом повідомив відповідача про необхідність зарахування коштів на відповідний рахунок.
Відповідачем позовні вимоги заперечено з підстав, викладених у поясненні на позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши зібрані по справі докази, господарським судом відзначається наступне:
Відповідно до Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2 статті 1). Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (пункт 1.3 статті 1). Положеннями частини 3 та 4 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що обов'язок юридичної і фізич ної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вва жається особа, яка на законних підставах ініціює переказ гро шей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним із моменту прийняття банком платника розрахункового документа на ви конання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 зазначеного Закону, якою, зокрема передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків ви конання документа на переказ.
Із положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»узгод жуються положення підпункту 16.5.2 Закону № 2181-ІІІ
відповідно до якого, днем подання платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон № 2181-Ш пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового (боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного доку мента до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.
Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.Адміністративний позов задоволити повністю.
2.Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1
3.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя