Справа №621/94/20
Пр. 2-о/621/6/20
Іменем України
15 січня 2020 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Єрмоленко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Зміївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи,-
ОСОБА_1 (далі заявник) звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Красний Луч (м. Міусинськ) Луганської області.
На обґрунтування поданої заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті проживав в місті Красний Луч (м. Міусинськ) Луганської області. Провести державну реєстрацію смерті батька заявник не має можливості, оскільки наявні в нього документи не є дійсними на території України, оскільки видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим заявнику необхідно встановити факт смерті за рішенням суду.
Заявник за змістом поданої заяви просить розглядати справу за його відсутності, заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. До канцелярії суду надали заяву, в якій просять розглядати справу за їх відсутності.
В силу приписів ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши подані заявником документи та проаналізувавши відповідні норми матеріального та процесуального права, суд зазначає таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Ново-Павлівка Луганської області, батьками записані - батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 (а.с.10) .
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №65, виданої 23.12.2019 ГУ «КлЦКМБ» Княжинская» «ЛНР», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті м. Красний Луч (м. Міусинськ), причина смерті: серцева недостатність ІІ Б 25.17 кардіосклероз атеросклеротичний, про що 25.12.2019 Краснолучським міським управлінням юстиції Міністерства юстиції (ЛНР) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №1802.
Наданими до заяви документами підтверджується, що заявник звернувся до Зміївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) задля державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 25.12.2019, де листом від 14.01.2020 №120-15.23-04.05 йому було відмовлено у зв'язку з пред'явленням для підтвердження факту смерті документу, який виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Суд відмічає, що за змістом п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Суд зазначає, що для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заявник позбавлений можливості зареєструвати факт смерті в інший спосіб. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.77 та ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема, у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.
Зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Також суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI та п.1 гл.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 №3307/5, підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
У заявника немає можливості надати Лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України, адже лікарських установ, які б діяли на території міста Красний Луч (м. Міусинськ) Луганської області та були б підконтрольні Україні, немає.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красний Луч (м. Міусинськ) Луганської області, та підтверджено неможливість реєстрації такого факту в органах реєстрації актів цивільного стану України, відтак, оскільки встановлення відповідного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми та реалізації наслідків, передбачених законодавством у зв'язку зі смертю батька, заява підлягає задоволенню.
Згідно з ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.263-265, 268, 315-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Зміївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження - Харківська область, м. Зміїв, вул. Адміністративна, буд.10), про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Україна м. Міусинськ, Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Красний Луч, місто Міусинськ Луганської області, у віці 88 років.
Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Суддя К.П. Бородавка