Справа № 487/3423/19
Провадження № 1-кс/487/167/20
09.01.2020 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника заявника адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №62019150000000390,
12.12.2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №62019150000000390.
У своїй скарзі скаржник посилався на те, що ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 21.05.2019 року зобов'язано уповноважену особу ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві внести до ЄРДР відповідні відомості за його заявою від 09.04.2019 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати розслідування. 25.09.2019 року ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину в діях слідчого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 , яку він отримав поштою 10.12.2019 року.
Вважає, що закриття кримінального провадження є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з чим просив скасувати постанову слідчого від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №62019150000000390.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримали просили її задовольнити, посилаючись на те, що слідчим в ході досудового розслідування не допитано слідчу ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_7 та не зазначено, чи мала місце підробка офіційного документу - обвинувального акту, що був направлений до суду, чи така підробка була відсутня.
У судовому засіданні слідчий проти задоволення скарги заперечував, оскільки така скарга є безпідставною.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів скарги та слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2019 у справі №487/3423/19 задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві та зобов'язано слідчого ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості з заяви ОСОБА_3 , зареєстрованої від 09.04.2019, щодо вчинення слідчим Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 та прокурором Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України.
23.05.2019 слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_5 відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, викладені заявником ОСОБА_3 у поданій заві, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019150000000390 від 23.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 25.09.2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019150000000390 від 23.05.2019, закрито у зв'язку з відсутністю в діях слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 та прокурора Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_7 при складані та затвердженні обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Підставою винесення зазначеної вище постанови стало те, що злочин передбачений ч. 2 ст. 366 КК України з суб'єктивної сторони може бути вчинено лише з прямим умислом. Склад цього кримінального правопорушення є матеріальним, тому обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони є настання тяжких наслідків, що перебувають у причинному зв'язку із підробленням офіційного документу. Згідно п. 4 примітки до ст. 364 КК України, тяжкими вважаються наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто складає 240125 грн. Засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України не може розцінюватися як завдання останньому тяжких наслідків нематеріального характеру в контексті ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки, відповідно до ст.ст. 17, 84, 91, 372, 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється судом лише у випадку доведення під час судового розгляду кримінального провадження винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення достовірними, допустимими, достатніми та належними доказами, процесуальними джерелами яких є виключно показання свідків, речові докази, документи та висновки експертів.
Згідно п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим , прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки дозу достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні в першу чергу підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Сторона обвинувачення, відповідно до ст. 93 КПК України, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Проте, вищевикладені вимоги чинного законодавства слідчим не виконані.
Так, зокрема, слідчим в даному кримінальному проваджені не допитані слідча Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 та прокурором Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_7 ,
Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не повно та не всебічно досліджено всі обставини кримінального провадження, що є підставою для задоволення скарги.
Керуючись статтями 92-94, 303-307 КПК України,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №62019150000000390,- задовольнити.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_5 від 25.09.2019 року про закриття кримінального провадження №№62019150000000390,- скасувати.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1