Р І Ш Е Н Н Я№ 127/22110/19
10 січня 2020 р.м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Медяної Ю.В.,
секретар - Подоляк М.В.,
за участю представника позивача АТ КБ «Приватбанк» - Молодецького О.С.,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №VIV7GA02531431 від 14.06.2007.
В позовній заяві зазначено, що відповідно до вищезазначеного кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 55020 доларів США строком до 12.06.2017, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідачем ОСОБА_3 не були виконані умови кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 21.06.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №VIV7GA02531431 від 14.06.2007 становить 447114,23 доларів США, з яких: 47860,33 доларів США - заборгованість за кредитом; 103194,06 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9500,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 286559,78 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.
Разом з тим, позивач зазначає, що просить стягнути з відповідача лише 15655,39 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 10.12.2017 по 21.06.2019 (а.с. 2-3).
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2013 (справа №127/8910/13-ц) позов АТ КБ «Приватбанк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, задоволено частково.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2014 заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2013 заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.06.2013 скасовано в частині задоволення позовних вимог і в цій частині ухвалено нове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки від 14.06.2007, а саме: на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, банк звернувся до суду з вимогами, про стягнення з відповідача усієї суми боргу достроково, однак, незважаючи на це банком подано нову позовну заяву.
Відповідач зазначає, що строк дії договору, укладеного між ним та позивачем закінчився 14.06.2017, а звертаючись з даним позовом, позивач просить стягнути відсотки за користування кредитними коштами та пеню, що були розраховані за період з 10.12.2017 по 21.06.2019, тобто поза межами строку дії кредитного договору.
Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та пені не грунтуються на вимогах чинного законодавства, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, відповідно до якої, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач звернувшись до нього з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, і відповідно строк його виконання є таким, що настав ще у 2013 році. Отже, всі зобов'язання за кредитним договором припининені, а відсотки та пеня нараховані поза межами строку дії кредитного договору (а.с. 50-52).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач не здійснює погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору.
Раніше постановлене судове рішення, на думку представника позивача, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору, який не припинив свою дію.
Представник позивача зазначив, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. А тому, 12.06.2017 - це кінцева дата для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання грошових зобов'язань, тому представник позивача просить задоволити позов (а.с. 62-64).
В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Молодецький О.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовільнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 14.06.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №VIV7GA02531431, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 55020,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 12.06.2017 року (а.с. 31-33).
Відповідно до п.2.2.2. договору кредиту, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, в тому числі здійснити повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.
Згідно з п.2.2.4. договору, позичальник зобов'язується погасити кредит в порядку, в сумах і в строки, що передбаченні положеннями даного кредитного договору.
Отримання відповідачем ОСОБА_3 , відповідно до зазначеного вище кредитного договору від позивача грошових коштів підтверджується заявою на видачу готівки №5 від 14.06.2007 та випискою по рахунку за період з 14.06.2007 по 21.06.2019 (а.с. 35, 36).
Згідно наданого позивачем письмового розрахунку заборгованість ОСОБА_3 станом на 21.06.2019 року становить 447114,23 доларів США, з яких: 47860,33 доларів США - заборгованість за кредитом; 103194,06 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9500,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 286559,78 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором. Загальний залишок заборгованості за процентами за період з 10.12.2017 по 21.06.2019 складає 16655,39 доларів США (а.с. 4-6).
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2014 (справа №127/8910/13-ц) рішення Вінницького міського суду м. Вінниці від 06.06.2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог та ухвалено нове, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 14.06.2007, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Відмовлено в задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 , без надання іншого приміщення (а.с. 53-55).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даній справі, строк кредитного договору встановлений сторонами до 12 червня 2017 року, однак у липні 2012 року банк пред'явив дострокову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, в рахунок заборгованості за кредитним договором №VIV7GA02531431 від 14.06.2007, яку задоволено частково рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2014 (справа №127/8910/13-ц).
Таким чином, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення у липні 2012 року позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, в рахунок заборгованості за кредитним договором №VIV7GA02531431 від 14.06.2007 банк змінив строк виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у даній справі, вимоги банку про стягнення процентів та пені після липня 12.06.2017 року (сплив строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв'язку із чим позовна вимога про стягнення 16655,39 доларів США заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 10.12.2017 по 21.06.2019 є необґрунтованою, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6588 грн. 04 коп. слід залишити за позивачем, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а надміру сплачений судовий збір в розмірі 1763 грн. 20 коп. необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1048, 1050 ЦК України,
ст.ст. 12, 13, 89, 141, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України,
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Судовий збір в розмірі 6588 грн. 04 коп. залишити за Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» 1763 грн. 20 коп. надміру сплаченого судового збору з Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду або через Вінницький міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570;
відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя