13 січня 2020 року Справа № 160/12192/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради, яка виявилася у не забезпеченні фундаментальних прав при розгляді заяви від 08.01.19р. вх №85, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких порушено згідно ст. 249 КАС України;
- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м Кривий Ріг ради протягом 15-ти днів надати математичний розрахунок з поясненнями, з посиланням на норми права відповідно доходу ОСОБА_1 сплати з останнього єдиного внеску і відрахувань з нього до ПФУ і ФСС, з зазначенням посадових осіб, їх службових телефонів які готують документи для сплати єдиного внеску і відрахувань з нього до ПФУ і ФСС за 2018 рік по місячно;
- захистити права ОСОБА_1 відповідно до ст. 33 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень ) управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м Кривий Ріг ради індивідуальним актом зафіксувати фактичне місце мешкання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , за якою ОСОБА_1 надає соціальні послуги інваліду для призначення усіх видів допомоги, їх визнанням окремим пунктом рішення;
- зобов'язати окремим пунктом рішення управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради протягом 15-ти днів індивідуальним актом забезпечити право на допомогу, яка забезпечить рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України;
- захистити права ОСОБА_1 на інформацію, зазначивши окремим пунктом рішення, що без винесення за результатами розгляду звернення від 08.01.2019р. вх. №85 нормативно-правового акту, таке звернення вважається належно не розглянутим управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м Кривий Ріг ради.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 09.12.2019 р. було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, позовну заяви ОСОБА_1 до Управління з питань праці та управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.; завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача); копій всіх документів, які додаються до позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року позивач отримав 28.12.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
08.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 на виконання вимог означеної ухвали надійшла заява від 30.12.2019р. про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, в якій позивач просить вважати виконаними вимоги ухвали суду від 09.12.2019 року та забезпечити гарантії безстроковості втручання у фундаментальні права людини і поновити строк звернення до суду; ухвалою звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з доходами, які нижче від 5% розміру річного доходу та захистом соціальних прав пов'язаним з виборчим процессом; ухвалою визнати розгляд справи, який буде проводитися за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в приміщенні Тернівського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також позивач надав копію заяви-запиту громадянина України ОСОБА_1 до Начальника Управління з питань праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради від 08.01.2019 р. та довідку Тернівського Управління праці та соціального захисту населення м.Кривий Ріг від 21.10.2019 р. №9707 про те, що він знаходиться на обліку в Тернівському УПСЗН м. Кривий Ріг та отримує щомісячну компенсацію виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І гр. - ОСОБА_2 .
Щодо надання оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову позивач зазначає про відсутність можливості його сплати та звертається до суду з повторною заявою про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з доходами, які нижче від 5% розміру річного доходу, яка фактично обґрунтована тими самими доводами, що і заява про звільнення від сплати судового збору, подана ОСОБА_1 разом із позовом, у задоволенні якої відмовлено ухвалою суду від 09 грудня 2019 року.
Так, на підтвердження наведених доводів щодо звільнення від сплати судового збору, позивачем надано довідку Управління праці та соціального захисту населення Тернівського району м. Кривий Ріг від 21.10.2019 р. №9707 про щомісячну компенсаційну виплату по догляду за інвалідом І групи ОСОБА_2 , з якої вбачається, що розмір цього доходу за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року склав 747,07 грн.
Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ "Про судовий збір".
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений переліки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору.
Долучена до матеріалів справи довідка про розмір щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати позивачеві ОСОБА_1 за догляд за інвалідом І групи. Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.
Надана позивачем довідка не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.
Таким чином, вказана копія довідки не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача ОСОБА_1 , оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.
Крім того, статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов'язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21.06.2019 року у справі №810/1728/18.
За таких обставин, підстави для задоволення повторної заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відсутні.
Щодо посилань ОСОБА_1 на з'ясування суддею наявності у позивача відповідних пільг та належного майнового положення при наявності доходів останнього, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.80 КАС України чітко передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів, у разі неможливості самостійно надати докази.
Суд зазначає, що будь-яких обставин, щодо унеможливлення самостійно надати належні для підтвердження скрутного матеріального становища доказів, а також заходи, які позивач вживав для отримання цих доказів самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання таких доказів, ОСОБА_1 наведено не було.
КАС України не визначає обов'язку суду щодо звільнення від сплати судового збору та обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, суд зазначає, що статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Держреєстр) включаються дані про фізичних осіб, зокрема, про суми нарахованих та/або отриманих доходів та суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Держреєстру визначено розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 29.09.2017 р. №822, згідно з яким відомості з Держреєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи - платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Держреєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Держреєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Держреєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10ДР. Представник додає до заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Держреєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Також інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків з Держреєстру можна отримати у приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету платника з використанням електронного цифрового підпису фізичної особи.
Вхід до особистого кабінету Електронного кабінету платника за адресою: https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/login.jspx.
Таким чином, суд не наділений правом доступу до Держреєстру для отримання інформації про суми нарахованих та/або отриманих доходів.
Щодо надання завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), позивач у власній заяві зазначає, що, як показує практика копії паспорту використовується в фінансових аферах та ч. 1,2 ст. 43 КАС України не зобов'язує його надати копії паспорту, проте наданий до суду його ІН НОМЕР_1, довідка Управління праці про доходи, які відсутні у недієздатної особи. Також зазначає, що відповідно до ініціативи суду, яка не застосована ним, встановлення його дієздатності, при відкритті провадження за допомогою свідків та самого відповідача. Паспорт підтверджує тільки його громадянство, а не дієздатність. Також зазначає, що в справі відсутні процесуальні документи, які свідчить про з'ясування суддею обставин щодо встановлення його громадянства, повноліття, бо згідно ч. 1,2 ст. 43 КАС України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за громадянами України, належить фізичним особам, які досягли повноліття.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 р. № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1)документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України;паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на надану ним довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 21 жовтня 2019 року №9707, в якій зазначається його РНОКПП, як на документ, що підтверджує адміністративну процесуальну дієздатність позивача, є таким, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Також суд зауважує що відповідно до п. 1 ст. 21 Закон № 5492 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
За наведених обставин, позивачем не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року про залишення позовної заяви без руху та не усунуті її недоліки, вказані в цій ухвалі суду, а подана ним заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків фактично зводиться до незгоди з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з ч.5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 09.12.2019 року та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи слід повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні повторної заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова