Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "18" березня 2010 р.Справа № 5/789
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Брагіної Я.В.
судді
за участю представників сторін
від позивача Ступака Н.В. - довір. від 06.06.09.
від відповідача не з'явився (у судових засіданнях 07.07.09., 06.08.09., 19.08.09., 20.08.09., 02.09.09., 23.09.09., 13.10.09. був присутній представник Бородін Д.В. - дов. від 31.03.09.)
Розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Агролайф" (м. Узин, Білоцерківський район, Київська область)
до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня, Житомирського району)
про стягнення 424942,30грн
Спір розглядається в більш тривалий строк за погодженням сторін на підставі ч.4 ст.69 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 424942,30грн, з яких: 293000,00грн - попередня оплата за непоставлену продукцію згідно усної домовленості між сторонами; 19723,30грн - 3% річних; 112219,00грн - інфляційні нарахування.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.10.09. на підставі п.1 ч.2 ст.79 ГПК України провадження у справі №5/789 було зупинено на час проведення почеркознавчої експертизи.
23.12.09. ухвалою суду провадження у справі поновлено.
Під час розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.
Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.09. (а.с.100-102), прийнятої до розгляду ухвалою суду від 02.02.10., позивач змінив підставу позову та просить суд стягнути з відповідача попередню оплату згідно договору постачання товару №2 від 28.02.07.
16.03.10. до суду від позивача надійшло письмове пояснення і розрахунок сум 3% річних та інфляційних збитків, в якому вказується, що розмір 3% річних за період з 01.07.07. по 26.09.09. становить 19723,30грн, а сума інфляційних нарахувань за період з 01.07.07. по 26.09.09. складає 125404,00грн.
Проте, відповідно до останньої заяви від 17.11.09. про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути інфляційні збитки в сумі 112219,00грн, а не 125404,00грн.
Таким чином, з врахуванням вимог ст.22 ГПК України розгляд справи здійснюється в межах уточнених позовних вимог від 17.11.09.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог від 17.11.09. Пояснив, що позивачем на виконання договору постачання товару №2 від 28.02.07. відповідачу перераховано попередню оплату в розмірі 293000,00грн. Проте, останній не виконав умови вказаного договору, оскільки в установлений строк не поставив Приватному підприємству "Агролайф" цукор на зазначену вище суму. Окрім того, вказав, що висновком експерта №1/976 від 06.11.09. встановлено, що підписи в довіреності серії ЯНЖ №199857 від 28.02.07. на отримання цукру; накладній №130 від 28.02.07.; довіреності серії ЯНЖ №199858 від 14.03.07. на отримання цукру та накладній №7 від 14.03.07. не належать директору позивача. Зазначив, що 11.06.07. Сільськогосподарському приватному підприємству "Оріон" позивачем було направлено лист-вимогу №11/06 про повернення сплаченої суми попередньої оплати (а.с.10). Але, відповідачем дана вимога залишена без відповіді та без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. У попередніх засіданнях суду проти позову заперечував. Пояснював, що відповідач поставив позивачу товари на суму 293000,00грн, в підтвердження чого надав оригінали договору №2 від 28.02.07. та довіреності серії ЯНЖ №199857 від 28.02.07. на отримання цукру; накладної №130 від 28.02.07.; довіреності серії ЯНЖ №199858 від 14.03.07. на отримання цукру і накладної №7 від 14.03.07.
Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, а саме: договір постачання товару №2 від 28.02.07.; рахунок №2 від 28.02.07.; платіжні доручення №22 від 28.02.07 та №23 від 14.03.07.; лист-вимогу №11/06 від 11.06.07.; заяву про забезпечення позову; виписки з банку; довідку №771 від 20.08.09.; накладні №130 від 28.02.07., №7 від 14.03.07.; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №199857 від 28.02.07. і серії ЯНЖ №199858 від 14.03.07.; висновок експерта №1/976 від 06.11.09.; відзив на позовну заяву; заяву про уточнення позовних вимог; письмові пояснення; розрахунок 3% річних й інфляційних; свідоцтво про державну реєстрацію та довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
28.02.07. між Приватним підприємством «Агролайф» (покупець, позивач) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" (постачальник, відповідач) укладено договір постачання товару №2, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (а.с.61-62).
Загальна вартість товару становить 293000,00грн. Кількість і ціна кожної поставки товару погоджується сторонами та вказується в накладних (п.4.2. договору).
Відповідно до змісту п.5.1. даного договору кінцевий строк розрахунку за товар становить 14.03.07.
На виконання договору постачання №2 від 28.02.07. та згідно рахунку №2 від 28.02.07. (а.с.8) покупцем платіжним дорученням №22 від 28.02.07. (а.с.9) сплачено постачальнику 143000,00грн і платіжним доручення №23 від 1403.07. (а.с.9) - 150000,00грн. Всього позивачем перераховано відповідачу в якості попередньої оплати за товар 293000,00грн (143000,00грн + 150000,00грн), що також підтверджується і виписками з банку від 28.02.07. і від 14.03.07. (а.с.35-36) і не заперечується відповідачем.
Згідно п.2.2. договору товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 05.04.07.
Проте, відповідач умови зазначеного вище договору не виконав, товар у строк до 05.04.07. позивачу не поставив.
Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).
У матеріалах справи знаходиться лист-вимога №11/06 про повернення попередньої оплати в сумі 293000,00грн (а.с.10), який 11.06.07. направлений позивачем відповідачу. Проте, останнім дана вимога залишена без відповіді та без задоволення.
Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість, що становить суму попередньої оплати за товар, а саме - 293000,00грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо здійснення поставки позивачу продукції згідно накладних №130 від 28.02.07. (а.с.63) та №7 від 14.03.07. (а.с.66) на загальну суму 293000,00грн, оскільки товар за вказаними товаророзпорядчими документами позивач не отримував, що підтверджується висновком експерта №1/976 від 06.11.09. (а.с.93-96), в якому зазначено, що підписи, розташовані в графах "Підпис засвідчую" і "Керівник підприємства" довіреності серії ЯНЖ №199857 від 28.02.07. на отримання цукру, довіреності серії ЯНЖ №199858 від 14.03.07. на отримання цукру, в графі "Одержав" накладної №130 від 28.02.07. і накладної №7 від 14.03.07., виконані не Похмурко Олексієм Юрійовичем, який значиться в довіреностях на отримання цукру (а.с.65, 68), а іншою особою.
Крім того, у вказаних вище накладних зазначено, що цукор отримувало Сільськогосподарське приватне підприємство "Оріон" (відповідач), а не Приватне підприємство «Агролайф» (позивач).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 293000,00грн попередньої оплати.
Крім того, згідно заяви від 17.11.09. про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути 19723,30грн - 3% річних та 112219,00грн - інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних, наданий до суду 16.03.10., суд приходить до висновку про його правильність, тому задовольняє позов у цій частині.
Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку суми інфляційних нарахувань, суд вважає за необхідне здійснити його перерахування:
293000,00грн (сума боргу) х 1,494 (індекс інфляції за період з 01.07.07. по 26.09.09.) - 293000,00грн = 144742,00грн.
Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача 112219,00грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, належних доказів поставки товару позивачу або повернення йому попередньої оплати в сумі 293000,00грн не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 293000,00грн - попередньої оплати, 19723,30грн - 3% річних і 112219,00грн - інфляційних нарахувань обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Крім того, 13.07.09. до суду позивачем надано заяву від 09.07.09. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу, в межах суми позовних вимог. Дану заяву позивач обгрунтовує непроведенням відповідачем розрахунків з ним протягом двох років, а також наявністю інформації про продаж майна Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (а.с.28).
Дослідивши заяву від 09.07.09. про забезпечення позову (а.с.28), суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачеві.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в роз'ясненні Вищого господарського суду України №№02-5/611 від 23.08.94. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами і доповненнями), забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись на будь-якій стадії судового процесу.
Обов'язковою вимогою є наявність прямого зв'язку між заходом до забезпечення позову - накладення арешту на майно й грошові кошти - та предметом позову, а саме - стягнення суми боргу, про що, зокрема, зазначено і в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" №01-8/2776 від 12.12.06. Тобто, такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Окрім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем не надано достатніх і належних доказів на підтвердження припущення щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення господарського суду, тому суд відмовляє в задоволенні заяви від 09.07.09. про вжиття заходів забезпечення позову за безпідставністю та необгрунтованістю.
Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутися з позовом до суду.
На підставі ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 625, 692, 693, ЦК України, ст.ст.173, 193, 265 ГК України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити позивачу в задоволенні заяви від 09.07.09. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу, в межах суми позовних вимог.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Калініна; ідент. код 31106287)
на користь Приватного підприємства "Агролайф" (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Куйбишева, 67; ідент. код 31952812):
- 293000,00грн - попередньої плати;
- 19723,30грн - 3% річних;
- 112219,00грн - інфляційних нарахувань;
- 4249,42грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 312,50грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяБрагіна Я.В.
Дата підписання рішення: 22.03.10.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу