від "23" березня 2010 р. по справі № 4/33-38
за позовом Дочірнє підприємство "Торговий дім"Стар-Україна"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торчинські ковбаси"
про стягнення 22 172,06 грн.
Суддя Слободян П.Р.
За участю представників сторін:
від позивача: Тихий Є. В. - довіреність у справі
від відповідача: Снітка М. П. - довіреність у справі
Суть спору: позивач - дочірнє підприємство "Торговий дім "Стар - Україна", м. Київ звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Торчинські ковбаси"", смт. Торчин, в якій просить стягнути 22172,06грн. в т.ч. 13000,00грн. основного боргу, 3076,00грн. інфляції, 684,90грн. річних, 5211,16грн. пені.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.03.2010р. та представник в судовому засіданні просить відмовити в задоволені позову, в частині стягнення пені, та частково, в частині стягнення інфляції, з наступних підстав: поставка товару, яка здійснювалась в період з лютого по квітень 2007 року і проплата за поставлений товар здійснювалась згідно видаткових накладних. А тому дана поставка товару є позадоговірною, про що свідчить і те, що у видаткових накладних у графі «Умова поставки» зазначено не договір, а рахунок-фактура. А що стосується терміну та порядку оплати, то в видаткових накладних та рахунках-фактурах в графі «Умова продажу» вказано «попередня оплата» або «товарний кредит» і жодних посилань на строк оплати за поставлений товар не зазначено. А, оскільки строк оплати в рахунках-фактурах та накладних не визначено, то у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В свою чергу, позивач звернувся з такою вимогою (претензією) про погашення боргу в сумі 13 000,00 грн. від 11.02.2009 року, яка відповідачем була отримана 19.02.2009 року. Згідно зазначеної претензії, боржнику надавався 10-денний строк, з дня її отримання, на погашення суми боргу, тобто до 28.02.2009 року включно.
Поставка товару є позадоговірною, то стягнення пені в сумі 5 211,00 грн. є таким, що не відповідає чинному законодавству України, зокрема суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно вимоги (претензії) строк виконання зобов'язання закінчився 28.02.2009 року, а тому нарахування інфляційних втрат та 3-х % річних слід проводити з 01.03.2009 року по дату подання позову, тобто по 02.01.2010 року.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
29 березня 2007 року між ДП "Торговий дім "Стар - Україна" та ТзОВ "Спільне українсько - польське підприємство "Торчинські ковбаси"" було укладено договір № 15, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу згідно видаткових накладних № СУ-0000110 від 16.03.2007р., № СУ-0000069 від 14.02.2007р., № СУ-0000146 від 02.04.2007р., № СУ-0000066 від 14.02.2007р., № СУ-0000104 від 16.03.2007р., № СУ-0000135 від 29.03.2007р. на підставі довіреностей ЯМЯ № 077270 від 29.03.2007р. товар на загальну суму 42265,08грн.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідач повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату провів частково, внаслідок чого виникла заборгованість станом, на момент звернення в суд в сумі 13000,00грн.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 13000 грн. вона доведена матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Крім того, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Торчинські ковбаси"" згідно розрахунку пеню в сумі 5211,16грн., 3076,00грн. та 3% річних в сумі 684,90грн.
Однак, в видаткових накладних № СУ-0000110 від 16.03.2007р., № СУ-0000069 від 14.02.2007р., № СУ-0000146 від 02.04.2007р., № СУ-0000066 від 14.02.2007р., № СУ-0000104 від 16.03.2007р., № СУ-0000135 від 29.03.2007р. немає посилання на договір № 15 від 29.03.2009р. та в накладній не вказано термінів розрахунків.
Отже, господарська операція, яка відбулася згідно накладних, не є такою, що здійснена відповідно до договору №15 від 29.03.2007р., тому в стягненні пені позивачу слід відмовити.
17.02.2009р. позивачем було направлено відповідачу претензію №7 від 11.02.2009р. з проханням в добровільному порядку сплатити заборгованість за отриманий товар в сумі 13000,00 грн, яку відповідач отримав 19.02.2009р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, відносини між сторонами не відбувалися за договором від 29.03.2007р., а в видаткових накладних не вказаний термін оплати товару, 3% річних, інфляція підлягають до стягнення тільки за період з 01.03.2009р. по 02.01.2010р. згідно частини 2 статті 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Сума 3% річних за несвоєчасну оплату складає 329,10грн., сума інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату складає 975,00грн., які підлягають до стягнення.
Отже, до стягнення підлягає 13000 грн. основного боргу та 329,10 грн. 3%річних, 975,00грн. інфляції, а в стягненні 355,80грн. річних та 2101,00грн. інфляції слід відмовити.
Відповідач в клопотанні № 63 від 22.03.2010р. та представник відповідача в судовому засіданні просить розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, яке підтверджується балансом на 31.12.2009р., звітом про фінансові результати за 2009р. та довідкою № 64 від 22.03.2010р. про наявність дебіторської заборгованості в сумі 474003,00грн.
Представник позивача не заперечує проти розстрочки виконання рішення на чотири місяці.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розглянувши клопотання відповідача № 63 від 22.03.2010р. про розстрочку виконання рішення, заслухавши доводи представника відповідача, суд вважає за можливе його задоволити та розстрочити виконання рішення на чотири місяці.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 258, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько - польське підприємство "Торчинські ковбаси"", (смт. Торчин, вул. Данила Галицького, 16, код 33417029) в користь дочірнього підприємства "Торговий дім "Стар - Україна", (м. Київ, вул. Московська, 24/21, код 32492257) 13000,00грн. основного боргу, 975,00грн. інфляції, 329,10грн. річних, 143,04грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Виконання п. 2 даного рішення, в частині стягнення 14683,14грн. розстрочити, рівними частинами до 30.07.2010 року, здійснивши стягнення (сплату) боргу в такому порядку:
- до 30.04.2010р. -3670,78грн.;
- до 30.05.2010р. -3670,78грн.;
- до 30.06.2010р. - 3670,78грн.
- до 30.07.2010р. - 3670,80грн.;
3. В решті позову відмовити.
Суддя Слободян П. Р.