від "24" березня 2010 р. по справі № 8/9-44
За позовом Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна - Агро»,
смт. Іваничі Волинської області
про стягнення 680 326 грн. 32 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
від позивача: н/з.
від відповідача: н/з.
Суть спору: позивач - закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна - Агро» 680 326 грн. 32 коп., в тому числі: 413 455 грн. 06 коп. заборгованості по лізингових платежах згідно договору № lA08000328 від 14.07.2008 року, 11 860 грн. 70 коп. річних, 42 942 грн. 01 коп. збитків від інфляції, 47 476 грн. 52 коп. пені, 120 898 грн. 05 коп. штрафу, 43 693 грн. 98 коп. донарахованої суми ПДВ та судові витрати по справі: 6 803 грн. 26 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
24.03.2010 року позивач направив по факсу пояснення до позовної заяви, згідно яких 43 693 грн. 98 коп. донарахованої суми ПДВ обгрунтовує як збитки, понесені ним внаслідок порушення зобов'язання відповідачем.
Представник відповідача Колєсов М.Г. у поясненні, поданому в судовому засіданні 10.02.2010 року, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає договір № lA08000328 від 14.07.2008 року неукладеним у зв'язку з відсутністю в ньому всіх істотних умов, передбачених законодавством для подібного виду договорів, зокрема, строку дії договору, порядку зміни його умов і припинення, відповідальності сторони, яка надає послугу. Проте, під час судового засідання 10.02.2010 року представник відповідача повідомив, що позовні вимоги визнає частково, інші пояснення будуть надані пізніше, а між сторонами можливе укладення мирової угоди.
В судове засідання 24.03.2010 року представник відповідача не з'явився, пояснень по суті позовних вимог, доказів в їх обгрунтування згідно вимог ухвали суду від 10.02.2010 року не подав.
23.03.2010 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх.№01-29/4038 від 23.03.2010 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника 23-24 березня 2010 року в судовому засіданні у Верховному Суді України.
Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване та непідтверджене доказами. ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.02.2010 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, відповідач ухвалу суду від 10.02.2010 року про відкладення розгляду справи отримав 19.02.2010 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№01-29/2633 від 23.02.2010 року), та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику.
Дії відповідача щодо невиконання вимог ухвали суду від 10.02.2010 року, подання необгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Згідно п. п. 25, 26 Інформаційного листа ВГСУ від 29.09.2009 року №01-08/530 поняття «розгляд справи упродовж розумного строку», вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом. У разі заперечення іншої сторони щодо можливості продовження строку вирішення спору, спір має вирішуватися у строк, передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Враховуючи те, що позовну заяву одержано судом 27.01.2010 року, невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 10.02.2010 року без поважних причин, подання необґрунтованого та непідтвердженого доказами клопотання про відкладення розгляду справи, а також те, що відкладення розгляду справи буде порушувати права позивача на розгляд спору у розумні строки, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
14 липня 2008 року між позивачем - закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Вільна Україна», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна - Агро» згідно п. 1.1 Статуту, був укладений договір
фінансового лізингу № lA08000328 (далі договір а. с. 8).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору
№ lA08000328 від 14.07.2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
У відповідності із п.2 ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця , що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу .
Згідно п. п. 1.1, 3 договору, додатку №1, п. п. 1.1, 8.2, 8.4, 8.8 додатку №2 до договору (а. с. 9-10) позивач зобов'язувався передати відповідачу в платне володіння та користування спецтехніку - комбайн зернозбиральний CLASS MEGA-360, V-6400 загальною вартістю 1 500 001 грн. 00 коп. зі строком користування 60 місяців від дати підписання акта прийому - передачі майна, а відповідач - прийняти предмет лізингу, використовувати його у відповідності до умов договору та сплачувати позивачу лізингові платежі у гривнях відповідно до поточного курсу продажу валюти ВАТ КБ “Надра” на дату виставлення відповідних рахунків протягом 5 днів з дати виставлення такого рахунка лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця згідно з графіком (додаток №4 до договору, а. с. 11). Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі. У випадку перевищення індексу інфляції 10% на рік, лізинговий платіж в частині комісії може бути збільшений відповідно до індексу інфляції. Пунктом 8.8 додатку №2 до договору встановлено, що у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами як їх узгоджена воля.
На виконання договору позивач передав, а відповідач отримав комбайн зернозбиральний CLASS MEGA-360, V-6400 згідно специфікації (додатку №1 до договору), що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 01.09.2008 року (а. с. 13).
Додатком №4 до договору погоджено графік сплати лізингових платежів, згідно з яким відповідач зобов'язувався щомісяця сплачувати по 45 370 грн. 52 коп. З 01.04.2009 року щомісячний лізинговий платіж збільшено до 47 930 грн. 71 коп. у відповідності до п. 8.4 додатку №2 до договору, про що позивач повідомив відповідача листом від 01.04.2009 року №04/09-008 (а. с. 26).
Відповідач договірні зобов'язання по оплаті лізингових платежів належним чином не виконував, рахунки за вересень 2008 року - травень 2009 року (а. с. 16-24) не оплатив.
07.05.2009р. відповідач добровільно повернув позивачу предмет лізингу, що стверджується актом повернення предмету лізингу від 07.05.2009р. (а. с. 14).
Заборгованість відповідача в сумі 413 455 грн. 06 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Нараховані позивачем 11 860 грн. 70 коп. річних та 42 942 грн. 01 коп. збитків від інфляції за період з 08.10.2008 року по 22.01.2010 року підставні та підлягають до стягнення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п. 8.8 додатку №2 до договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, відповідач сплачує на користь позивача пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Нарахована позивачем згідно розрахунку пеня в сумі 47 476 грн. 52 коп. підставна і підлягає до стягнення з відповідача в силу ст. ст.230, 232 ГК України,
п. 8.8 додатку №2 до договору.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Сторони у п. 10.8 додатку №2 до договору домовились про можливість застосування санкцій, а саме: сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів позивачу у разі дострокового розірвання договору.
Проте, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 120 898 грн. 05 коп. штрафних санкцій згідно п. 10.8 додатку №2 до договору не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За умовами п.10.1 додатку №2 до договору лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію договору у випадку, якщо лізингоодержувач: надає недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану; стає неплатоспроможним (порушено справу про банкрутство; припиняє свою діяльність (розпочато процес ліквідації); порушує будь-яке з зобов'язань, покладене на нього у відповідності до положень договору, та якщо таке порушення не буде виправлене протягом 30 днів після направлення відповідної претензії лізингодавцем у письмовому вигляді; не сплатив перший лізинговий платіж протягом 30 днів з дня виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; не приймає ТЗ протягом 30 днів з дати повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі; не відновлення ТЗ лізингоодержувачем; в разі настання страхового випадку, з урахуванням положень п.6.9. цього додатку.
Оскільки повідомлення про розірвання договору всупереч умовам договору надіслано 29.05.2009р. (а. с. 15) після добровільного повернення предмету лізингу 07.05.2009р. по акту повернення предмету лізингу (а. с. 14), порядок дострокового припинення договору згідно п. 10.1 додатку №2 до договору не дотриманий, а
зобов'язання припинено 07.05.2009р. за домовленістю сторін (ст.604 ЦК України).
Не підлягає задоволенню також вимога позивача щодо стягнення 43 693 грн. 98 коп. донарахованої суми ПДВ у зв'язку з закриттям договору до 1 року (рахунок від 29.05.2009 року, а. с. 25).
Згідно зі ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В силу ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають фактично понесені додаткові витрати внаслідок господарського правопорушення.
Саме на позивача згідно зі ст.623 ЦК України та ст.33 ГПК України покладений обов'язок доведення факту правопорушення, розміру збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями правопорушника та нанесеними збитками.
Проте, із матеріалів справи вбачається припинення зобов'язання внаслідок добровільної передачі предмету лізингу по договору згідно акту від 07.05.2009р.,
а тому у суду відсутні підстави вважати доведеним розмір понесених збитків та безпосередній причинно-наслідковий зв'язок з домовленістю сторін щодо добровільного повернення предмету лізингу, як це зазначено в долученому акті. Докази на підтвердження наявності, розміру збитків позивачем не подані.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі
5 157 грн. 34 коп. та 178 грн. 91 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вільна Україна - Агро», смт. Іваничі Волинської області, вул. Колгоспна, 24, р/р 26000362 у Мегабанку, МФО 385413, код 03735558 на користь закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м.Київ, вул.І.Дубового, 14, код 30726921,
р/р 26002013757001 у філії ВАТ КБ "Надра" м. Київ, МФО 320564
- 413 455 грн. 06 коп. заборгованості по лізингових платежах, 11 860 грн. 70 коп. річних, 42 942 грн. 01 коп. збитків від інфляції, 47 476 грн. 52 коп. пені, 5 157 грн. 34 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 178 грн. 91 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 521 070 грн. 54 коп. (п'ятсот двадцять одна тисяча сімдесят грн. 54 коп.).
3. У позові на суму 164 592 грн. 03 коп. (120 898 грн. 05 коп. штрафу та
43 693 грн. 98 коп. донарахованої суми ПДВ) відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.М. Кравчук
Повний текст рішення
підписаний 25.03.2010 року
Суддя Кравчук А.М.