Справа№487/8708/19
Провадження №1-м/487/1/20
Іменем України
13.01.2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, який має загальну середню освіту, неповнолітній дітей на утриманні не має, який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 23.01.2018 року Сургутським міським судом Ханти-Мансійського автономного округу - Югри за ч.3 ст.30 ч.5 ст. 228.1 КК Російської Федерації,
28 листопада 2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 23 січня 2018 (далі - Вирок) відносно засудженого громадянина України ОСОБА_4 за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації (тобто за замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений із використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі) до 8-ми років позбавлення волі.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Вирок іноземної держави набрав законної сили, ОСОБА_4 відбуває покарання у ФКУ «Об'єднання виправних колоній №2 з особливими умовами господарської діяльності ГУФСВП Росії по Пермському краю», кінцевий строк відбування покарання 30.01.2026 року. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 в Україні: АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_4 для подальшого відбування покарання на території України, у зв'язку з чим Міністерство звернулось до суду з даним клопотанням.
На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів.
У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, направив листа, відповідно до якого підтримує заявлене клопотання та просить про його розгляд без участі представника Міністерства, посилаючись на приписи ч.1 ст. 610 Кримінального процесуального кодексу України.
Прокурор вважав, що клопотання підлягає задоволенню, а Вирок приведенню у відповідність із законодавством України.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_4 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
23 січня 2018 року громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації за ч.3 ст.30, ч.5 ст. 228.1 КК РФ до 9-ти років позбавлення волі.
Згідно Вироку ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі "Інтернет", групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, тобто умисні дії особи, безпосередньо направлені на здійснення незаконного збуту наркотичних засобів, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від нього обставинам. Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ч.3 ст. 30 та ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчиненого з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет» включно), групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі.
Вирок набрав законної сили 16 лютого 2018 року та приведений до виконання.
ОСОБА_4 звернувся із заявою про можливість його передачі для подальшого відбування покарання до України, мотивуючи, що він є громадянином України. ОСОБА_4 також письмово підтвердив, що йому роз'яснені юридичні наслідки його передачі до України для подальшого відбування покарання.
Відповідно до даних ФКУ «Об'єднання виправних колоній №2 з особливими умовами господарської діяльності ГУФСВП Росії по Пермському краю" початок строку відбування покарання ОСОБА_4 становить 23.01.2018 року (зараховано в строк з 31.01.2017 по 22.01.2018), закінчення строку - 30.01.2026 року. Станом на 21.09.2018 року строк відбутого покарання склав 1 рік 7 місяців 20 днів, невідбутий строк покарання складає 7 років 4 місяці 9 днів.
Згідно довідки Медичної частини №11 ФКУЗ МСЧ-59 ФСИН Росії, засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здоровий, працездатний. Згідно наказу МОЗ РФ і Мін'юсту РФ від 28.08.2001 року № 346/254 «Про затвердження переліку медичних протипоказань у відбування покарання в окремих місцевостях Російської Федерації засудженими до позбавлення волі» засуджений ОСОБА_4 протипоказань до відбуття покарання не має. Єтапом слідувати може.
Згідно листа Державної міграційної служби України засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.
15 березня 2019 року наказом Міністерством юстиції України за № 822/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 19.12.2018 року за № 06-165272/18.
Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.
Відповідальність за суспільно небезпечне діяння, за яке засуджено ОСОБА_4 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України зокрема ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 307 КК України, а саме - замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.3 ст.68 КК України, строк покарання за замах не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто в даному випадку не може перевищувати 8-ми років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.
Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку:
а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10;
b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.
З урахуванням наведеного та положень ст. 602 КПК України, суд України має керуватися положеннями ст. 11 Конвенції.
Так, статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Замінюючи вирок, компетентний орган:
а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;
b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;
с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі;
d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і неповинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
З огляду на викладене, суд України має застосувати лише свої процедури, а щодо строку відбування покарання, керуватися положеннями п. d) ст. 11 Конвенції.
Так, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.
Відповідно до ч.4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:
1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;
2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
В Україні відповідальність за вчинення замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчиненого з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (мережі «Інтернет» включно), групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі передбачена ч.2 ст. 15 та ч.3 ст. 307 КК України.
Санкція ч.3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Разом з тим, за ч.2 ст. 15 та ч.3 ст. 307 КК України за вчинення готування до злочину ОСОБА_4 слід визначити покарання з урахуванням положень ч.3 ст.68 КК України, згідно з якими за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Однак, відповідно до п. d) ст. 11 Конвенції, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
Виходячи з положень ч.4 ст.9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
З урахуванням положень ч.3 ст. 68 КК України, а також за відсутності права суду посилити покарання при зміні вироку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, що складає 2/3 від максимального розміру покарання передбаченого ч.3 ст. 307 КК України (12 років позбавлення волі).
Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст.15 та ч.3 ст. 307, ст. 72 Кримінального кодексу України, ст. 9 Конституції України, ст.ст. 9, 10, 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.ст. 609, 610 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.
Привести у відповідність із законодавством України вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 23 січня 2018 року, яким громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 30 ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
Визначити положення Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винним, а саме: ч.3 ст. 30 та ч.5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Визначити засудженому ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 307 КК України з урахуванням ч.3 ст. 68 КК України, що підлягає відбуванню за вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу - Югри Російської Федерації від 23 січня 2018 року, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Зарахувати ОСОБА_4 в рахунок відбування покарання тримання під вартою з 31.01.2017 р. по 22.01.2018 р.
Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена прокурором, органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя Заводського районного
суду м. Миколаєва ОСОБА_1