09 січня 2020 року м. Рівне №460/3942/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.10.2018 та зобов'язання нарахувати та виплатити таку індексацію грошового забезпечення у сумі 93599,78 грн.
Ухвалою від 13.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №20 від 31.01.2018 позивач був звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 10.02.2018 згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " №34 від 10.02.2018 виключено зі списків особового складу 11 розрахунково-аналітичної станції та усіх видів забезпечення. Однак позивачу стало відомо, що за період проходження служби з 01.01.2015 по 10.02.2018 йому не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся до Командира військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою. Сторона позивача вважає відмову військової частини у виплаті такої індексації протиправною та необґрунтованою, оскільки у 2015 роки нарахування йому індексації здійснювалося неправильно (неправильно встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення) та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, більше того упродовж січня 2016 - лютого 2018 років йому взагалі не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Крім того, вказав, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти його права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу. За таких обставин, просить позов задовольнити повністю та в судовому порядку зобов'язати військову частини нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 02.10.2018.
16.12.2019 на адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву (а.с.23-26). На обґрунтування своїх заперечень зазначено, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Повідомлено, що з 2015 по 2018 роки у Міністерства оборони України в межах наявного фінансового ресурсу коштів не було можливості виплатити індексацію грошового забезпечення. З цих підстав, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (Командуванні військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), де отримував грошове забезпечення.
31.01.2018 наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №20 майора ОСОБА_1 , начальника 111 розрахунково-аналітичної станції, звільнено відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) (а.с.14).
Наказом Командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) №34 від 10.02.2018 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.14).
Листом від 10.10.2019 за №1383 військова частина НОМЕР_1 відповідь на адвокатський запит, повідомила позивачу, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки немає. Також зазначено, що для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, та фінансування на виплату індексації не здійснювалося (а.с.15).
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України від 20.12.1991 №2011-XII) - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до положень 1 ст.1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною першою статті другої Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).
Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг
Так, згідно із ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
У відповідності до ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 зазначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, судом не береться до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Суд також не погоджується з доводами відповідача, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів на відповідний рік, як на підтвердження правомірності своїх дій по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням його права на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Зокрема, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи "Сук проти України" від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 10.02.2018 (день звільнення позивача зі служби).
При цьому, суд вважає, що при визначенні позивачем у позовних вимогах періоду, за який він просив провести індексацію грошового забезпечення, ним допущено описку, оскільки по тексту позову вказується період з 01.01.2015 по 10.02.2018, а у прохальній частині позову - з 01.01.2015 по 02.10.2018.
Позиція аналогічного змісту викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17 та від 19 червня 2019 року у справі № 825/1987/17.
Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин судова колегія зазначає наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналіз наведеної норми пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (до 10.02.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації - не відбувалося. Крім того, судом також, не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового доходу позивача у січні 2014 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця - січень 2008 року.
Так, з довідки Військової частини НОМЕР_1 №400 від 08.10.2019 (а.с.18) ОСОБА_1 виплачувалася індексація по грудень 2015 року та її розмір за грудень 2015 року становив 1027,99 грн. Базовим місяцем при цьому нарахуванні індексації визначено грудень 2014 року.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 №397 від 08.10.2019 про грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2015 по 10.02.2018 (а.с.17) щомісячна грошова винагорода, яка виплачувалася позивачу не була основною та періодично змінювалась (збільшувалась), при цьому, розміри посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років і таємності залишалися незмінними, а суд вважає, що тому щомісячна грошова винагорода не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не січень 2014 року, як визначено відповідачем.
Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у сумі 93599,78 грн. задоволенню не підлягає, оскільки нарахування суми індексації належить до компетенції відповідача, а суд не може підміняти функції інших органів.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу вимог п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи, суд вважає, що, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 10.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, та відновленню - шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
З огляду на це, позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог цієї норми стороною позивача подано: копію договору №679 від 01.08.20149 про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням (а.с.21-22), платіжне доручення №45612843 від 31.10.2019 та акт виконаних робіт від 23.10.2019 (а.с.25), в якому зафіксовано, що виконавцем в інтересах клієнта згідно з договором у повному обсязі виконано зобов'язання: надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год, опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального та правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошових доходів населення, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень практики в аналогічній категорії справ - 1 год, складання позовної заяви - 3 год. При цьому, розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 год - 1000 грн., загалом 5000 грн. (5 год. х 1000 грн.). Сторони домовилися, що оплата за даним актом проводиться клієнтом із врахуванням 20% знижки за надані послуги, відтак сума, що підлягає до сплати, становить, 4000 грн.
Досліджені судом докази щодо надання адвокатом правничої допомоги позивачу визнаються судом належними, допустимими та достатніми для висновку про підтвердження витрат позивача на правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Поміж тим, суд враховує положення ч.3 ст.139 КАС України, якою встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 пропорційну до задоволених вимог суму оплаченої ним правничої допомоги, тобто 2666,40 грн. (4000 грн. х 66,66%).
Правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судових витрат у вигляді судового збору немає, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2015 по 10.02.2018 індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 10.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
В задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 93599,78 грн. - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2666,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 09 січня 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.