Справа № 357/12449/19
1-кп/357/1524/19
09.01.2020 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №3 в м. Біла Церква обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019110030003199 від 25.10.2019 р. щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чупира Білоцерківського району Київської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 22.01.2010 р. Білоцерківським міськрайонним судом Київської обл. за ч.3 ст.185 КК України до 3 р. п/волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 р.;
- 28.12.2010 р. тим же судом за ч.2, 3 ст.185, ст.71 КК України до 5 р. п/волі. Звільнений 07.04.2014 р. умовно-достроково на 1 р. 6 міс. 14 дн.;
- 17.11.2014 р. тим же судом за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ст.70,71 КК України до 3 р. п/ волі. Звільнений 05.09.2017 р. по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,-
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, надійшов до Білоцерківського міськрайонного суду 04.11.2019 р.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 вчинив злочин за наступних обставин.
06.09.2019 р. близько 16 год. 30 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи біля пам'ятника Т.Г. Шевченку поблизу буд. №11 по вул. Гагаріна в м. Біла Церква Київської обл., помітив потерпілу ОСОБА_4 , яка спілкувалася по мобільному телефону зі своїм сином.
В подальшому ОСОБА_5 , маючи не зняту та не погашену в установленому Законом порядку судимість за вчинення злочинів проти власності, повторно з метою заволодіння чужим майном та збагачення за рахунок цього майна, попросив у ОСОБА_4 мобільний телефон під приводом продовження телефонної розмови з її сином, не маючи наміру повертати мобільний телефон власнику, на що потерпіла добровільно погодилась, адже впевнилась, що ОСОБА_5 знає її сина.
Отримавши від потерпілої мобільний телефон марки «NOKIA3.1Plus» IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 для продовження розмови, тим самим заволодів ним шляхом обману, після чого покинув місце вчинення злочину.
В подальшому ОСОБА_5 незаконно здобутим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 3479 грн. 15 коп.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
В підготовчому судовому засіданні сторони провадження надали суду угоду про примирення, укладену 09.01.2020 р. у даному кримінальному провадженні між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , яку просили затвердити.
Відповідно до умов вищезазначеної угоди сторони за спільною ініціативою та обопільною згодою у відповідності до вимог ст.ст.468,469,471 КПК України уклали дану угоду про примирення, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.2 ст.190 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження, відсутність цивільного позову, а також узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50(п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсот п'ятдесят) грн.
Також у даній угоді роз'яснені потерпілій та обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання.
Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені ст.471 КПК України, зокрема найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 цього Кодексу, наслідки невиконання дата її укладення та підписи сторін.
У підготовчому судовому засіданні сторони підтвердили суду, що угода про примирення між ними укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення.
Дослідивши угоду про примирення, заслухавши доводи сторін, суд вважає, що укладена угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.190 КК України кваліфіковані правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, сторони примирилися добровільно, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що укладена між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 угода про примирення підлягає затвердженню.
Речові докази у провадженні:
= чек №11579 та коробку від мобільного телефону марки «NOKIA 3.1 Plus», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 згідно розписки від 29.10.2019 р. - необхідно залишити їй по-приналежності.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд,-
Угоду про примирення від 09.01.2020 року, укладену у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019110030003199 від 25.10.2019 р. між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 - затвердити.
ОСОБА_8 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50(п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсот п'ятдесят) грн.
Речові докази:
= чек №11579 та коробку від мобільного телефону марки «NOKIA 3.1 Plus», які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 згідно розписки від 29.10.2019 р. - залишити потерпілій ОСОБА_4 по-приналежності.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1