ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.12.2019Справа № 910/3483/19
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., за помічника судді Карлюк М. О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу"
про стягнення 1 212 210,89 грн,
представники учасників справи відповідно до протоколу від 13.11.2019
Державне підприємство "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - позивач, Інститут) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (далі - відповідач, Товариство) про:
- стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8182 від 26.06.2018 в розмірі 1 042 968,11 грн, пені в розмірі 93 369,96 грн, 3% річних в сумі 8 061,56 грн, інфляційних втрат в сумі 22 480,80 грн та штрафу в розмірі 12 676,41 грн;
- стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 8182/18-п від 17.08.2018 в сумі 32 411,63 грн, 3% річних в сумі 34,63 грн та пені в розмірі 207,79 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8182 від 26.06.2018 та про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 8182/18-п від 17.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Разом із позовною заявою Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" була подана заява про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на витребуваних судом рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" в межах ціни позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у задоволенні заяви Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3483/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2019.
16.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та заяви про зміну адреси.
17.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи заяви про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 запропоновано сторонам надати додаткові докази, підготовче судове засідання відкладено на 15.05.2019.
10.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
У підготовче судове засідання 15.05.2019 з'явився представник відповідача та заявив клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3483/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/2757/19.
За результатами підготовчого засідання 15.05.2019 судом було постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі № 910/3483/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/2757/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання укладеним з 17 серпня 2018 року договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8182 від 26.06.2018 у відповідній редакції.
Ухвалою від 13.08.2019 у справі № 910/2757/19, яка набрала законної сили 13.08.2019, Господарський суд міста Києва залишив позов Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву без розгляду.
23.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Представників викликано для участі в судовому засіданні на 24.10.2019.
Ухвалою від 24.10.2019 суд поновив провадження у справі № 910/3483/19.
Ухвалою від 24.10.2019 продовжено підготовче провадження у справі № 910/3483/19 на 30 днів до 04.12.2019 (включно), відкладено підготовче засідання на 06.11.19 та запропоновано позивачу подати до суду письмові пояснення/заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 06.11.2019 судом було розглянуто заяву відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до поданої заяви відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 910/3483/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11843/19.
Підставою для зупинення провадження є неможливість, за твердженням заявника, розгляду даної справи до розгляду судом справи, за результатами якої буде вирішено питання відносно припинення дії правовідносин оренди щодо частин нежитлових приміщень за спірним Договором.
Представником позивача у судовому засіданні було подано письмові заперечення на заяву про зупинення провадження відповідно до яких позивач зазначає, що сам даної справи до прийняття рішення у справі № 910/11843/19 оскільки у суду достатньо правових підстав для розгляду та вирішення даної справи по суті.
Також представник позивача зазначила, що подання клопотання про зупинення провадження фактично спрямоване на затягування розгляду справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд погодився з запереченнями позивача та дійшов висновку, що докази, зібрані в межах розгляду справи № 910/3483/19, дозволять встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду даної справи.
З системного аналізу наведеного вище судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3483/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11843/19.
За результатами підготовчого засідання 06.11.2019 за клопотанням позивача було оголошено перерву до 13.11.2019 для надання можливості подання заяви про збільшення позовних вимог.
У підготовче засідання 13.11.2019 прибула представник позивача та повідомила про відмову від подання заяви про збільшення позовних вимог у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.
За наслідками судового засідання 13.11.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.12.2019.
У призначене судове засідання 05.12.2019 з'явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях
Представник відповідача під час судового засідання 05.12.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, зауваживши про те, що заявлені вимоги є необґрунтованими. Такі доводи відповідача зводились до того, що правовідносини між сторонами є припиненими у зв'язку із поверненням частини приміщення Товариством орендодавцю та балансоутримувачу.
Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
26.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (далі - орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8182 від 26.06.2018 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 2 748,70 кв.м, а саме: на 3-му, 4-му, 5-му поверхах будівлі літер "Е" площею 1 217,1 кв.м; на 1-му, 2-му поверхах літер "В" площею 581,8 кв.м.; на 1-му, 2-му, 3-му поверхах будівлі літер "Ж" площею 757,1 кв.м; в корпусі (4) площею 192,7 кв.м. за адресою: м. Київ, пр-т Валерія Лобановського, 51 (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2017 р. і становить 43 612 934,00 грн. без ПДВ.
Цей Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.06.2018 по 26.05.2021 включно.
Відповідно до п. 1.2. договору майно передано в оренду з метою провадження виробничої діяльності - виробництво сонячних панелей (1 531,60 кв.м); розміщення фірмового магазину продукції власного виробництва (сонячних батарей та комплектуючих до них - 817,-70 кв.м); розміщення суб'єкта господарювання, здійснює побутове обслуговування населення (399,40 кв.м).
Пунктом 5.10 договору визначено, що орендар зобов'язаний у разі припинення, або розірвання договору повернути орендодавцеві / балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Згідно з п. 5.11. Договору оренди передбачено, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів, після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю.
Тому згідно п. 5.11. Договору оренди між Державним підприємством «Науково- дослідний інститут будівельного виробництва» (далі -Позивач/Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Служба комунального сервісу» (далі - Відповідач/Орендар) було укладено Договір від 17.08.2018 № 8182/18-п про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до п.1.1., п. 2.1. Договору № 8182/18-п від 17.08.2018 Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та утримання будівель, що знаходяться за адресою: 03110, м. Київ, пр.-т. Валерія Лобановського, 51, (надалі-Будівля), а також утримання прибудинкової території, а Орендар, беручи до уваги Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.06.2018 № 8182, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Орендарем, бере участь у загальних витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт та відшкодовує йому витрати, пов'язані з утриманням орендованого нерухомого майна, та комунальні послуги (надалі-Витрати), які розподіляються у неподільній частині пропорційно до орендованої площі, якщо інше не випливає з характеру Витрат, понесених Балансоутримувачем за цим договором.
Отже, Балансоутримувач за умови Договору № 8182/18-п від 17.08.2018 зобов'язується надавати Орендарю послуги по забезпеченню обслуговування та утримання Будівлі (в тому числі інженерних комунікацій), допоміжних приміщень і прибудинкової території, надання Орендарю комунальних послуг та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності Орендаря згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.
Згідно з розділом 3 п. 3.6. Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до розділу 5 п. 5.3. Договору оренди, орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладанні договору оренди).
Відповідно до п.2.2.3. Договору про відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, Відповідач (Орендар) зобов'язується протягом п'яти робочих днів після отримання рахунку вносити плату на рахунок Балансоутримувача.
Згідно з п. 4.7. Договору про відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю Відповідач сплачує вартість послуг щомісяця протягом 5-ти робочих днів з дня виставлення рахунку Балансоутримувачем.
Рахунки Позивачем на оплату Відповідачем орендної плати за Договором оренди та послуг за Договором про відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, виставлялися Відповідачу вчасно, як того вимагає Договір оренди та Договір про відшкодуванню витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно з п. 2.2.5. Договору № 8182/18-п Орендар зобов'язався протягом 5-ти робочих днів після отримання Акту надати Балансоутримувачу підписаний Акт, або мотивовану відмову від підписання Акту. У разі мотивованої відмови Орендаря від підписання Акту, Сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків виконання. Аналогічні вимоги містяться в п.п. 4.6. та 4.8. Договору № 8182/18-п.
При цьому, пунктом 4.1. Договору № 8182/18-п передбачено, що розмір відшкодування витрат Балансоутримувача, пов'язаних з утриманням орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, визначається Протоколом №1 угоди про розмір відшкодування вартості комунальних послуг та витрат на утримання нерухомого майна (Додаток 1), який є невід'ємною частиною цього Договору. Розмір відшкодування залежить від тарифів на комунальні послуги, від витрат, понесених Виконавцем на утримання Будівлі та території, від складу та вартості робіт, послуг, які надаються Виконавцю ремонтно- експлуатаційними організаціями, виконуються іншими суб'єктами господарювання або власними силами Виконавця, та розрахований із врахуванням Витрат Виконавця у попередні періоди.
Таким чином, Відповідач належним чином не виконує зобов'язання, визначені договорами, у строки, встановлені Договорами, щодо своєчасної сплати в повному обсязі орендної плати по договору оренди та сплати по договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в зв'язку з чим за відповідачем значиться заборгованість за період липень 2018 року - січень 2019 року, яка за розрахунком Інституту становить 1 042 968,11 грн (орендна плата) та 32 411,63 грн (відшкодування витрат балансоутримувача). Наявність вказаної заборгованості стало підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого Інститут також просить суд стягнути з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
У свою чергу, не визнаючи позовних вимог, Товариство в своєму відзиві, поданому до суду 16.04.2019, зазначає, що, по-перше, заборгованість з відшкодування послуг балансоутримувача відсутня, оскільки 20.03.2019 відповідач сплатив на користь позивача 32 411,63 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 461 від 20.03.2019. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що після досягнення домовленостей з позивачем, Товариством було повернута частина орендованих приміщень, а саме 1 173,90 кв. м. На підтвердження вказаних обставин надає до суду корпію Акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 17.08.2018.
Також відповідач неодноразово під час судового розгляду зауважував про те, що позивач не має повноважень звернення із даним позовом до суду, оскільки є балансоутримувачем, а не орендодавцем.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з липня 2018 року по січень 2019 року в розмірі 1 042 968,11 грн, яка складається: за липень 2018 заборгованість 133 367,19 грн, за серпень 2018 заборгованість 99 785, 56 грн, за вересень 2018 заборгованість 63 965, 16 грн, за жовтень 2018 заборгованість 50 136,14 грн, за листопад 2018 заборгованість 75 293, 58 грн, за грудень 2018 заборгованість 166 814, 20 грн, за грудень 2018 (перерахунок за серпень - листопад 2018) заборгованість 285 123, 95 грн, за січень 2019 заборгованість 168 482,33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 1 042 968,11 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
Разом з тим, суд не вбачає підстав задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства 32 411,63 грн відшкодування витрат балансоутримувача, оскільки вказана сума грошових коштів є сплаченою відповідачем 20.03.2019 згідно платіжного доручення № 461. Такий висновок суду обґрунтований наступним.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК (стаття 231 ГПК України) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Таким чином, оскільки сума боргу сплачена 20.03.2019, а провадження у справі відкрито 25.03.2019 - суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, Підприємством нараховано та заявлено до стягнення 93 369,96 грн пені, 8 061,56 грн три проценти річних та 22 480,80 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати орендної плати, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Розділом 3 п. 3.7. Договору оренди встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості. (п.3.8. Договору оренди).
Пунктом 2.2.4 Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю передбачено, зобов'язання Орендаря у випадку несвоєчасних платежів у термін, встановлений Договором (п.2.2.3.), сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу по день оплати включно.
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов'язання пені та штрафу від вартості товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 93 369,96 грн пені, 8 061,56 три проценти річних, 22 480,80 грн інфляційних втрат, штраф у розмірі 12 676,41 грн, три проценти річних у розмірі 34,63 грн, 207,79 грн пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Інституту підлягають частковому задоволенню.
Суд критично оцінює доводи відповідача, покладені в основу заперечень з огляду на те, що по-перше, право балансоутримувача на стягнення орендної плати передбачено укладеним між сторонами договором.
Разом з тим, суд вважає недоведений відповідачем факт повернення частини орендованого приміщення, оскільки наявний в матеріалах справи акт від 17.08.2018 не підписаний з боку орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.
Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" про стягнення 1 212 210,89 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (04073, місто Київ, Подільський район, вулиця Рилєєва, будинок 7/11; ідентифікаційний код 36868141) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (03680, місто Київ, Солом'янський район, проспект Червонозоряний, будинок 51; ідентифікаційний код 38283024) 1 042 968,11 грн (один мільйон сорок дві тисячі дев'ятсот шістдесят вісім гривень 11 копійок) заборгованості зі сплати орендної плати, 93 369,96 грн (дев'яносто три тисячі триста шістдесят дев'ять гривень 96 копійок) пені, 8 061,56 грн (вісім тисяч шістдесят одну гривень 56 копійок) три проценти річних, 22 480,80 грн (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 80 копійок) інфляційних втрат, штраф у розмірі 12 676,41 грн (дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість гривень 41 копійку), три проценти річних у розмірі 34,63 грн (тридцять чотири гривні 63 копійки), 207,79 грн (двісті сім гривень 79 копійок) пені та 17 696,99 грн (сімнадцять тисяч шістост шістдесят дев'ять гривень 99 копійок)судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.01.2020.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ