Постанова від 13.01.2020 по справі 910/7933/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 910/7933/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Транс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019

у справі № 910/7933/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Транс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 121 536,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів в розмірі 121 536,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за виконане перевезення списано з особового рахунку позивача плату в розмірі, більшому за вартість перевезення на 121 536,00 грн. з ПДВ, що обумовлено тим, що розмір плати за використання власних вагонів перевізника здійснено у зв'язку із застосуванням нормативної кількості кілометрів за одну добу не як для маршрутної, а як для групової відправки.

При цьому позивач зазначив про те, що відповідачем 07.11.2018 було погоджено електронну заявку позивача в АС «Месплан» на подачу вантажних вагонів у кількості 54 шт. (станом на дату погодження заявки та подачі вагонів відповідачем було визначено, що під маршрутною відправкою слід розуміти рухомий склад вагонів, кількість яких складає не менше 54 шт. - примітка суду) відповідно до плану перевезень на 10.11.2018, чим фактично погоджено, що вказана відправка є маршрутною, проте на виконання вказаної заявки надано вагони у кількості 48 шт., що фактично свідчить про те, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем заявки позивача, перевізник унеможливив відправку позивачем вантажів маршрутними відправленнями за одним документом відповідно до заявлених та погоджених планів перевезень.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що:

- твердження позивача щодо замовлення останнім та погодження відповідачем перевезень в системі АС «Месплан» як маршрутних відправлень є хибним, оскільки на етапі планування перевезення відповідач не погоджує тип майбутнього відправлення;

- у випадку наміру замовника послуг здійснити відправлення вантажу маршрутом, останній відповідно до п. 2.5 Правил планування перевезень вантажів разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів за наявності достатньої кількості вантажу надає управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановлено формою (форма ГУ-114), проте позивачем документ вказаної форми щодо спірного перевезення відповідачу не подавався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно «Порядку направлення вагонопотоків і організації їх у вантажні потяги на 2017-2018 роки (План формування потягів)», введеного в дію з 10.12.2017 наказом ПАТ «Українська залізниця» № 757 від 08.12.2017, відправницьким маршрутом не визнається маршрут, у складі якого менше 50 вагонів, що з наданої до матеріалів справи залізничної накладної, яка оформлюється первинно замовником перевезення (позивачем), вбачається, що 13.11.2018 позивач здійснив оформлення перевізного документу на перевезення вантажу у вагонах, наданих АТ «Укрзалізниця» на станцію відправлення, і що кількість вагонів, які зазначені у графі 19 накладної № 35907229, не відповідає кількості вагонів, яка є необхідною для формування маршруту.

Не погоджуючись з рішенням, 11.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- єдиною підставою для відмови у задоволенні позову є неподання позивачем плану перевезень вантажів маршрутами за формою ГУ-114, проте умовами спірного договору визначено ведення документообігу в електронній формі, в той час як АС «Месплан» не передбачено подання замовлення за формою ГУ-114 та накладення на нього електронного цифрового підпису, що є обов'язковим під час використання електронного документообігу;

- судом першої інстанції невірно застосовано п. 2.5 Правил планування перевезень вантажів, оскільки вказана норма підлягала б застосуванню у випадку подання саме місячного замовлення на перевезення вантажів (плану перевезення), в той час як 06.11.2018 через АС «Месплан» позивачем подано додаткове замовлення (додатковий план перевезення), при поданні яких не передбачено надання плану перевезень вантажів маршрутами за формою ГУ-114.

Позивачем до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме копії листів Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця»: вих. № ЦТЛ-13/1570 від 01.09.2017, № ЦТЛ-19/1924 від 03.10.2019 та позивача: вих. № 0210/129 від 02.10.2019, а в прохальній частині скарги позивач просить визнати причини неподання додаткових доказів - листів Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» поважними та долучити їх до матеріалів справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справа № 910/7933/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою від 07.11.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 27.11.2019;

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва 10.09.2019 у справі № 910/7933/19;

- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено учасникам процесу, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

21.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Додатково відповідач послався на те, що за змістом п. 7.1.3 Правил планування перевезень вантажів, після завершення терміну вводу місячних планів нові замовлення вводяться як додаткові згідно з Правилами, що свідчить про те, що і при їх поданні необхідно дотримуватись встановленої Правилами форми, тобто і подання документу за формою ГУ-114.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти залучення до матеріалів справи доданих позивачем до апеляційної скарги додаткових доказів, а також просив поновити йому строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідачем до апеляційної скарги додано копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/5635/19, проте інформація щодо всіх судових рішень є загальновідомою, їх тексти містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, такі документи не можна вважати додатковими доказами по справі.

Клопотання відповідача про поновлення йому строку для подання відзиву на апеляційну скаргу колегією суддів не приймається, оскільки вказаний строк відповідачем не порушений.

Щодо клопотання позивача про залучення додаткових доказів по справі, а саме: копій листа Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» вих. № ЦТЛ-13/1570 від 01.09.2017, листа позивача вих. № 0210/129 від 02.10.2019 на ім'я Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» та відповіді останньої на вказаний лист позивача вих. № ЦТЛ-19/1924 від 03.10.2019, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Позивач, у обґрунтування залучення до матеріалів справи копії листа Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» вих. № ЦТЛ-13/1570 від 01.09.2017 зазначив: «у зв'язку з тим, що судом першої інстанції здійснено розгляд справи без виклику представників сторін, що унеможливило надання додаткових усних пояснень, а також тим, що предметом доказування в суді першої інстанції був саме факт обов'язковості/необов'язковості подання плану перевезень вантажів за формою ГУ-114, а не форма його подачі (письмова чи електронна), з метою повного, всебічного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи та забезпечення дотримання права на справедливий суд, передбаченого ст. 7 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, вважаємо за доцільне долучити до матеріалів даної справи лист Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» від 01.09.2017 за вих. № ЦТЛ-13/1570, адресовний замовникам залізничних послуг».

Однак колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.

Оспорюване рішення у цій справі було проголошено 10.09.2019, а відтак, копію листа Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» вих. № ЦТЛ-13/1570 від 01.09.2017 апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

При цьому слід врахувати, що сам факт того, що справа слухалась без виклику представників сторін не може бути підставою для залучення до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду рішення додаткових доказів які, на думку позивача, спростовують висновки суду першої інітсанції.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

За таких обставин, додана позивачем до апеляційної скарги копія листа Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» вих. № ЦТЛ-13/1570 від 01.09.2017 як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Щодо решти доказів, а саме копій листа позивача вих. № 0210/129 від 02.10.2019 на ім'я Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» та відповіді останньої на вказаний лист вих. № ЦТЛ-19/1924 від 03.10.2019, колегія суддів зазначає про те, що вказані документи фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.

При цьому колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що ним не надано жодного доказу на підтвердження неможливості звернення до дати винесення оспорюваного рішення з відповідним листом до Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» для отримання інформації.

З огляду на вказані обставини, додані позивачем до апеляційної скарги копії листа позивача вих. № 0210/129 від 02.10.2019 на ім'я Філії «Центр транспортної логістики» ПАТ «Українська залізниця» та відповіді останньої на вказаний лист вих. № ЦТЛ-19/1924 від 03.10.2019 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 13.01.2020 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/7933/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 відкрито 07.11.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 25.11.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 08.01.2020 включно.

Водночас у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці з 02.01.2020 по 03.01.2020 та з 08.01.2020 по 11.01.2020 включно, переглянути ухвалу суду першої інстанції в визначені законодавством строки не виявилось за можливе.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

06.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг № 07036/ПЗ-2018 (далі Договір) (а.с. 21-28), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.

Відповідно до п. 8.5.2 Договору оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

За змістом п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6, 2.1.6.1 Договору, позивач зобов'язується надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС «Месплан». За три доби до дати навантаження вагонів проставляти або організовувати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень. Оплачувати відповідачу послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг відповідача.

Згідно з пунктами 2.3.2 - 2.3.4 Договору до обов'язків відповідача, серед іншого, віднесені обов'язки:

- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) позивача або у вагонах (контейнерах) відповідача, надавати вагони (контейнери) відповідача для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками позивача згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору;

- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для позивача особовий рахунок з наданням коду платника № 2829412. Присвоїти позивачу код вантажовідправника / вантажоодержувача 8096;

- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати позивачу відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв'язку - в паперовому вигляді через (448709) Полтава-ПІВ. (назва станції або виробничого структурного підрозділу філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця» (Київський, Одеський, Львівський, Дніпропетровський, Харківський, Лиманський) (далі-ВСП)).

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагоні відповідача (крім транспортерів відповідача, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаженого вагону відповідача, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронного цифрового підпису) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п. 12.1 Договору).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ним 06.11.2018 через АС «Месплан» подано додаткове замовлення (план перевезення) форми ГУ-12 на листопад 2018 року на подачу вагонів у кількості 54 шт. (маршрутна відправка) згідно плану перевезень № 564402. Дані замовлення: станція відправлення - Олика (359100), станція призначення - Чорноморська (403002), тип вагонів - зерновози (ЗРВ), найменування вантажу - зерно кукурудзи, кількість вантажу - 3620 тонни.

Позивач зазначає, що відповідачем 08.11.2018 погоджено заявку позивача згідно плану перевезень № 564402 на подачу вагонів у кількості 54 шт., що підтверджується витягом «Ввід заявок» по плану перевезень № 564402 з АС «Месплан» (а.с. 33).

Разом з цим, відповідачем для перевезення було надано вагони у кількості 48 шт., що підтверджується витягами з АС «Клієнт УЗ», пам'ятками за формою ГУ-45 № № 286, 287 від 12.11.2018 та № 288 від 13.11.2018, залізничною накладною № 35907229 від 13.11.2018 (а.с. 34-40) та сторонами не заперечується.

В рахунок плати за вказане перевезення відповідачем з особового рахунку позивача, згідно з переліком № 20181114 від 14.11.2018, списано плату за перевезення вантажу у розмірі 1 280 918,60 грн., яка складається з:

- плати за перевезення навантажених вагонів перевізника - 680 453,00 грн. (гр. 31 накладної, графа «провізна плата»);

- компенсація витрат на перевезення у порожньому стані вагонів перевізника - 144 705,60 грн (гр. 37 накладної, графа «інші платежі на станції відправлення»);

- плата за використання вагонів перевізника - 455 760,00 грн. (гр. 36 накладної, графа «інші платежі на станції відправлення»,

а всього з ПДВ - 1 537 102,32 грн.

З вказаним розміром плати позивач погоджується.

Однак відповідачем в подальшому, згідно з переліком № 20181218 від 18.12.2018 (а.с. 45), здійснено коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди та додатково списано з позивача плату у розмірі 121 536,00 грн. з ПДВ, що обумовлено тим, що розмір плати за використання власних вагонів перевізника здійснено у зв'язку із застосуванням нормативної кількості кілометрів за одну добу не як для маршрутної, а як для групової відправки, що позивач вважає помилковим.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача 121 536,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, перевезення вантажів здійснюється вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:

- вагонна відправка - партія вантажу за однією накладною в такій кількості, для перевезення якої потрібно надання окремого вагона;

- дрібна відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої не потрібно надавати окремий вагон;

- контейнерна відправка - партія вантажу за однією накладною для перевезення в універсальному контейнері;

- групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;

- маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту («ядра» маршруту).

Відповідно до п. 1.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 873 від 09.12.2002 (далі - Правила № 873), перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред'явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій).

Пунктом 2.1 Правил № 873 встановлено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

Відповідно до пункту 7.1.1. Правил № 873 планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил та цього Порядку.

З метою недопущення введення одного й того самого замовлення декілька разів в АС МЕСПЛАН діє контроль. Якщо при введенні нового замовлення у системі є замовлення, яке збігається за реквізитами: вид плану; дата надання замовлення; станція відправлення; відправник; станція призначення; код вантажу; вантажоодержувач; кількість вагонів; кількість тонн, замовлення запам'ятовується з наданням попередження. У разі потреби дублікат видаляється користувачем (п. 7.1.7 Правил № 873).

Отже, основними реквізитами плану є: вид плану; дата надання замовлення; станція відправлення; відправник; станція призначення; код вантажу; вантажоодержувач; кількість вагонів; кількість тон, а відтак, проставляння такого реквізиту як «вид відправлення» (вагонна відправка, групова або маршрут) у плані відправлень не передбачено Правилами № 873, тобто на етапі планування перевезення відповідач не погоджує вид майбутнього відправлення, що спростовує посилання позивача на те, що погодження відповідачем того, що спірна відправка є маршрутною, відбулось на етапі планування перевезення.

Водночас у випадку наміру замовника послуг здійснити відправлення вантажу маршрутом, останній, відповідно до п. 2.5. Правил № 873, разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів за наявності достатньої кількості вантажу надає управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою (додаток 4, форма ГУ-114). Календарні плани перевезень вантажів маршрутами можуть коригуватися залізницею за заявою відправника, наданою за дві доби до початку декади. Плани перевезення маршрутами у цілому для залізниці і за родами вантажів затверджуються начальником залізниці з повідомленням начальників дирекцій залізничних перевезень, які в свою чергу доводять ці плани до відома станцій, а станції - до відома відправників. У разі неподання вантажовідправником плану перевезень вантажів маршрутами у встановлений термін або надання плану у занижених (у порівнянні з місячними обсягами) розмірах кількість планових маршрутів встановлює начальник станції. В окремих випадках за заявами вантажовідправників начальник дирекції може дозволити напередодні дня навантаження зміну станції призначення маршруту у межах передбаченого планом перевезень залізниць призначення, крім експорту.

Отже, за змістом п. 2.5. Правил № 873 саме у документ форми ГУ-114, який є додатком № 4 до Правил № 873, вантажовідправник вносить інформацію, зокрема, щодо кількості маршрутів та вагонів у маршрутах із зазначенням станції та дати відвантаження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, виключно на підставі інформації, яка міститься у документі форми ГУ-114, відповідач може бачити необхідність замовника в одержанні вагонів однією партією в кількості, необхідній для формування маршруту.

Водночас позивачем документ за формою ГУ-114 залізниці відправлення щодо спірного відправлення не надавався, що ним не заперечується.

У свою чергу, зазначення у залізничних накладних інформації про маршрутне відправлення не свідчить про погодження залізницею перевезення маршрутного відправлення, оскільки для такого погодження передбачено подачу документу спеціально визначеної форми - ГУ-114.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, посилання позивача на п.п. 8.1, 8.2 Договору, якими сторони узгодили використання електронного документообігу та перелік документів з накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП), не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність в цьому переліку форми ГУ-114 не свідчить про відсутність обов'язку замовника послуг здійснювати оформлення відповідної форми на виконання Правил № 873, з урахуванням пунктів 1.1 та 1.2 Договору.

Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що подання документа форми ГУ-114 в паперовому вигляді суперечить умовам укладеного договору, яким визначено ведення документообігу в електронній формі.

Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції невірно застосовано п. 2.5 Правил № 873, оскільки вказана норма підлягала б застосуванню у випадку подання саме місячного замовлення на перевезення вантажів (плану перевезення), в той час як 06.11.2018 через АС «Месплан» позивачем подано додаткове замовлення (додатковий план перевезення), при поданні яких не передбачено надання плану перевезень вантажів маршрутами за формою ГУ-114, колегія суддів зазначає про те, що за змістом п. 7.1.3 Правил № 873 після завершення терміну вводу місячних планів нові замовлення вводяться як додаткові згідно з Правилами № 873, що свідчить про те, що при їх поданні необхідно дотримуватись встановленої Правилами № 873 форми, тобто і подання документу за формою ГУ-114.

Також слід зазначити про таке.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.

Згідно з п. 2 вказаних правил:

- маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.96 № 411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.97 за № 50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях;

- маршрути можуть бути: прямі - з вагонів, завантажених призначенням на одну станцію на адресу одного або декількох одержувачів, а також на адресу розподільного пункту (коли вантаж призначено для залізничних підприємств); з розпиленням - з вагонів, завантажених на різні станції призначення або розподільчі пункти, які розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).

Ознаки маршрутної відправки визначені і у п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, відповідно до якої маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту («ядра» маршруту).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 4 Правил перевезень вантажів маршрутними відправками, маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів.

Відповідно до п. 2.4.8 «Порядку направлення вагонопотоків і організації їх у вантажні потяги на 2017-2018 роки (План формування потягів)», затверджених наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 08.12.2017 №757, відправницьким маршрутом не визнається маршрут, у складі якого менше 50 вагонів.

Водночас, як встановлено вище, за спірною накладною вантаж був перевезений у 48 вагонів, що не відповідає кількості вагонів, яка є необхідною для формування маршруту.

Колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що положеннями чинного законодавства не передбачено нарахування плати за перевезення виходячи не з фактичної кількості вагонів, наданих під перевезення, а з тієї, щодо якої було подано замовлення.

При цьому, у випадку порушення відповідачем умов Договору в частині надання вагонів у меншій, ніж вказано позивачем кількості, позивач не позбавлений права вимагати стягнення збитків у випадку їх наявності.

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 121 536,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степ Транс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/7933/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7933/19.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець