Провадження № 22-ц/803/221/20 Справа № 185/8654/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Врона А. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
10 січня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Український Бізнес Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В серпні 2015 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства “Український Бізнес Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Український Бізнес Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" заборгованість за кредитним договором № КСАВФ/21952.2 від 12 жовтня 2012 року в розмірі 61807 (шістдесят одна тисяча вісімсот сім) грн. 89 коп., яка складається з суми заборгованості по кредиту - 50904 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот чотири) грн. 89 коп., у тому числі прострочена сума 20738 (двадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 96 коп.; сума заборгованості за процентами - 10903 (десять тисяч дев'ятсот три) грн. 03 коп.. у тому числі прострочена - 9879 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 38 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року у справі №185/8654/15-ц та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Український Бізнес Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством “Український Бізнес Банк” та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № КСАВФ/21952.2, згідно умов якого та ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 85000 грн. з виплатою процентної ставки 18 % річних, строком до 11 жовтня 2016 року.(а.с.44).
Відповідно до п.4.2. кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за договором (кредит, відсотки за користування кредитом суми комісій) у строки ,визначені графіком і цим договором.
Відповідно до п. 4.4 кредитного договору у разі виникнення простроченої заборгованості, позичальник сплачує банку 36 % річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості від дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків у випадку: непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску по кредиту згідно графіка; недотримання позичальником умов цього договору; несплати позичальником комісій (штрафу та пені), передбачених кредитним договором.
Зобов'язання передбачені кредитним договором відповідач не виконав та станом на 29 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором склала - 61807 грн. 89 коп., яка складається з суми заборгованості по кредиту - 50904 грн. 89 коп., у тому числі прострочена сума 20738 грн. 96 коп.; сума заборгованості за процентами - 10903 грн. 03 коп.. у тому числі прострочена - 9879 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено в ст.1050 ЦК України. Якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ “Український Бізнес Банк”, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги банку є законними та обґрунтованими матеріалами справи, а тому правомірно стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором № КСАВФ/21952.2 від 12 жовтня 2012 року в розмірі 61807 грн. 89 коп.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надані докази укладання між сторонами кредитного договору, за порушення умов якого позивач просить стягнути з нього заборгованість, колегія суддів ставиться критично, оскільки позивачем зазначалось, що у ПАТ “Український Бізнес Банк” немає можливості надати примірники Кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори, укладені з відповідачем для забезпечення виконання кредитних зобов'язань (договори іпотеки/застави/поруки, тощо) у зв'язку з їх фактичною відсутністю у Банку, так як вказані документи знаходяться в приміщенні головного офісу Банку за його юридичною адресою в м. Донецьку по вул. Артема, 125, тобто, в населеному пункті де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 року №405/2014. Здійснити доставку документів у Банку немає можливості. .
Також, в апеляційній скарзі відповідач просить до вимог банку про стягнення з нього заборгованості та відсотків за кредитом застосувати строки позовної давності, що свідчить про визнання ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору.
Окрім того, ОСОБА_1 з позовом до ПАТ “Український Бізнес Банк” про визнання кредитного договору недійсним до суду не звертався.
Доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, а надана лише довідка, яка не містить інформацію про розрахунок заборгованості, що утворилась по тілу кредиту та розрахунку відсотків, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки банком було надано довідку про розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка засвідчена печаткою банку.
Також, для встановлення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ “Український Бізнес Банк” було надано виписку по особовому рахунку відповідача за період з 10.10.2012 року по 31.07.2015 рік (а.с. 8-11), з якої вбачається нарахування відсотків за прострочення погашення кредиту, а також часткове погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості.
Крім того, правильність вказаного розрахунку ОСОБА_1 не спростував, а тому вказані суми підлягають стягненню з нього на користь ПАТ «Український Бізнес Банк».
Посилання апелянта, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач не мав права стягувати будь-які інші нарахування, окрім заборгованості за кредитним договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та /або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Український Бізнес Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останнього лише 50904,89 грн. - заборгованості по кредиту та 10903,03 грн. - заборгованості по відсоткам.
Отже, ч. 2 Закону № 1669-VII заборонено на час проведення АТО нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики, заборони нарахування відсотків вказаний Закон не містить.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича