Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
"08" січня 2020 р.Справа № 922/3229/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В..
розглянувши заяву ТОВ НВП «Інформаційні технології'вх.. №31570 від 26.12.2019 про винесення додаткового рішення по справі
за позовомТОВ "Науково-виробниче підприємство "Інформаційні технології", м. Київ
доДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників :
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інформаційні технології" (позивач) до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (відповідач) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 077 419, 47 грн. заборгованості за договором № 902/3418-ХКБМ від 28.02.2017.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2019 було задоволено вимоги позивача в повному обсязі.
Також, вказаним рішенням було встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інформаційні технології" строк для подання доказів щодо розміру, понесених судових витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду.
26.12.2019 до суду надійшла заява позивача (вх. №31570) про ухвалення згідно ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткового рішення про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено наступне:
1. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
2. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Розгляд заяви було призначено на 08.01.2020.
Представники Позивача та Відповідача в судове засідання по розгляду заяви не з'явився.
У судовому засіданні 08.01.2020 відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано додаткове рішення без його проголошення.
Розглянувши зазначену заяву, суд дійшов висновку про її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як визначено у пункті 6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року № 7 відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Так, між позивачем та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Грамацький і партнери» (далі - Адвокатська фірма) укладено договір про надання правничої допомоги № 741-19 від 25.09.2019 р. (далі - Договір) (міститься в матеріалах справи). Порядок та розмір гонорару Адвокатської фірми визначено п.3.1 вказаного договору. Відповідно до наказу № 289-ОК від 25.09.2019 р. (міститься в матеріалах справи) призначено представляти інтереси позивача адвоката Карася Бориса Олександровича, яким складалася позовна заява та який був представником позивача протягом усього судового розгляду справи.
Виконання адвокатською фірмою належним чином робіт (надання послуг), підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.11.2019 р., від 15.11.2019, від 24.12.2019. Також, до матеріалів справи було додано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Позивач оплатив виконані (надані) адвокатською фірмою роботи (послуги), що підтверджується платіжними дорученнями № 8099 від 07.11.2019 р.; № 8309 від 15.11.2019 р.; № 8901 від 24.12.2019 р.
Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
КС зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім цього пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу суд встановив, що вони є достатніми доказами в розумінні статей 79 та 126 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обсяг наданих послуг з детальним їх описом, між позивачем та адвокатською фірмою підписані акти здачі-прийняття робіт із зазначенням їх вартості в розмірі 35 000,00 грн., та дійшов висновку, що ці витрати заявлені у розумному розмірі у відношенні до характеру спірних правовідносин та розміру позовних вимог.
Приймаючи до уваги те, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2019, було задоволено позов повністю, однак при винесенні рішення не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "НВП "Інформаційні технології" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та покладенні їх на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 191, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інформаційні технології" про винесення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код 14310299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Інформаційні технології" (02072, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 5, оф. 212, код 30116577) 35 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне додаткове рішення підписано 08.01.2020 р.
Суддя С.А. Прохоров