проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" січня 2020 р. Справа № 922/2310/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Грошової Світлани Василівни (вх. № 3272 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2310/19 (суддя Жигалкін І.П.; повне рішення складено 18.09.2019)
за позовом Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕС ІНТЕГРА», м. Харків
про розірвання Договору від 07.07.2016 №PTB/iFOBS/2-16 та стягнення 75000,00 грн.,-
17.07.2019 Публічне акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» (далі - ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК»; позивач; Банк) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання Договору про виконання робіт в сфері інформатизації з провадження та доопрацювання додаткових компонентів програмного забезпечення - Інтерактивної системи фронт-офісного обслуговування клієнтів банку iFOBS від 07.07.2016 №PTB/iFOBS/2-16 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕС ІНТЕГРА» (далі - ТОВ «СІЕС ІНТЕГРА»; відповідач) 75000,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ним на виконання умов договору було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача аванс в сумі 75000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 557250930 від 20.07.2016, але в свою чергу роботи, визначені пунктом 1.1. Договору №PTB/iFOBS/2-16, відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами Договору акту приймання-передачі виконаних робіт. За вказаних обставин позивач вважає, що він, як сторона за Договором, не отримав того, на що розраховував при його укладенні, тому наявні правові підстави для розірвання цього Договору, а також повернення сплаченого авансового платежу у сумі 75000,00 грн. Позивач також зазначив, що направляв на адресу відповідача лист-вимогу щодо повернення спірних коштів, але відповіді та грошових коштів на свій рахунок не отримав.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2310/19 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи дане рішення суд першої інстанції зазначив, що з огляду на недотримання позивачем у даній справі умов договору та вимог чинного законодавства, Банком не доведено які саме його права та законні інтереси порушені відповідачем. Зокрема суд зазначив, що позивач, як замовник, допустив порушення Календарного плану Робіт, який є невід'ємною частиною укладеного з відповідачем Договору, не провівши у складі договірних робіт тестування функціональності (розробок програмного забезпечення), що відповідно до Календарного плану зумовило автоматичне продовження строків виконання наступних етапів робіт до завершення тестування, що свідчить про ненастання строку їх виконання та відповідно про відсутність порушення відповідачем умов договору у вигляді невиконання робіт.
Позивач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В якості підстав апеляційної скарги позивач зазначив про те, що:
-судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення без врахування пояснень, викладених позивачем у заяві по суті справи (відповіді на відзив на позовну заяву), оскільки рішення прийнято 16.09.2019, в той час як така заява подана позивачем у встановлений самим судом п'ятиденний строк з дня отримання ним відзиву на позов - 23.09.2019, тобто після прийняття рішення, а тому твердження суду про повне та всебічне дослідження матеріалів справи, об'єктивний розгляд всіх обставин справи на підставі наданих доказів не відповідає дійсності і зазначене свідчить про те, що позивач був позбавлений права на справедливий та неупереджений суд шляхом винесення рішення до отримання заяви (відповіді на відзив на позовну заяву) по суті з боку позивача, поданої у межах строку, встановленого самим судом;
-суд першої інстанції керувався доказами відповідача, якими відповідач обґрунтовував заперечення проти позовних вимог, але копії цих доказів не були направлені позивачу;
-враховуючи, що сторони Договору №PTB/iFOBS/2-16 від 07.07.2016 не отримали того, на що розраховували при укладенні Договору, є усі підстави для розірвання Договору, укладеного між сторонами у справі, а також повернення позивачу (Замовнику) сплаченого ним авансового платежу у сумі 75000,00 грн.;
-за наявними у Банку документами та інформації (виявлення договору, сплаченого рахунку та відсутності факту виконання робіт) 75000,00 грн. є безпідставно набутими грошима.
Разом із цим позивач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, посилаючись на те, що скарга подається протягом 20-ти днів з моменту отримання позивачем повного тексту рішення (24.09.2019).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Барбашової С.В., судді Істоміної О.А., судді Пелипенко Н.М.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2310/19 підписано 18.09.2019, отримано позивачем 24.09.2019, а скарга подана 15.10.2019, тобто протягом 20-ти днів з моменту отримання позивачем повного тексту оскаржуваного рішення, тому відповідно до частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України позивач має право на поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду у даній справі.
Проте, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Грошової Світлани Василівни на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2310/19 залишено без руху з огляду на неподання скаржником документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі. Позивачу надано строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в сумі 2881,50 грн. за встановленими реквізитами.
Із матеріалів справи вбачається, що дана ухвала отримана скаржником за адресою місцезнаходження (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48) та юридичною адресою банківської установи (03680, м. Київ, вул. Амосова, 12), що зазначені в апеляційній скарзі, 01.11.2019 та 05.11.2019 відповідно.
08.11.2019, тобто у встановлені судом строки, відповідачем надіслано заяву про усунення недоліків поданої апеляційної скарги (вх. № 10631 від 12.11.2019), до якої додано оригінал платіжного документу № 516356 від 08.11.2019 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн. за встановленими реквізитами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2310/19; відкрито апеляційне провадження у справі № 922/2310/19; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу позивача та доказів надсилання (надання) скаржнику копії відзиву та доданих до нього документів до 29.11.2019 (включно); учасникам справи роз"яснено, що апеляційний розгляд справи № 922/2310/19 відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11319 від 29.11.2019) відповідач зазначає про безпідставність викладених в ній доводів, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідач посилається на те, що роботи можна вважати невиконаними у разі відмови ТОВ «СІЕС ІНТЕГРА» від їх виконання, або суттєвого порушення строку виконання, що в даному випадку не має місця. Що стосується строків виконання, то відповідач зазначає, що згідно пункту 1.2 Договору №PTB/iFOBS/2-16 від 07.07.2016 вони визначаються в календарному плані Робіт - Додатку 1 до Договору, який не містить кінцевого строку виконання Робіт (в календарному плані тривалість зазначена в тижнях за окремими видами робіт), тому що за їх специфікою, кінцевий строк виконання залежить від сукупності взаємних дій відповідача та позивача (в тому числі з боку позивача - узгодження позивачем функціональних вимог, тестування позивачем розробленої функціональності для остаточних доопрацювань за результатами тестування). Що стосується тестування програмного забезпечення позивачем, то Календарний план прямо зазначає, що термін тестування визначається позивачем, при збільшенні терміну автоматично переміщаються наступні роботи. Таким чином відповідач наголошує, що позивач станом на даний час не здійснив тестування функціональності (розробок програмного забезпечення), тому строки виконання Робіт за Договором тривають і на сьогоднішній день, бо за умовами Договору підлягають автоматичному подовженню до завершення тестування.
Також відповідач посилається на те, що позивач, вимагаючи у позові і скарзі розірвання Договору №PTB/iFOBS/2-16 від 07.07.2016, жодного разу не ставив до відповідача претензій про порушення строку виконання робіт або вимог про завершення робіт.
Таким чином відповідач не заперечує проти його обов'язку завершити роботи за Договором №PTB/iFOBS/2-16 від 07.07.2016, але не вважає строки виконання робіт простроченими, тому правові підстави щодо розірвання Договору та повернення коштів відсутні, а отримані від позивача кошти в сумі 75000,00 грн. не є безпідставно набутими грошима, а зберігають статус отриманого авансу за виконання робіт.
Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 р. № 743 про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку (том 1 аркуш справи 16).
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК».
08.10.2018 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2743 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», згідно з яким з 12.10.2018 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Грошову Світлану Василівну (том 1 аркуш справи 17).
04 лютого 2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 248 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора, згідно з яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на один рік з 24.02.2019 до 23.02.2020 включно, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Грошової Світлани Василівни строком на один рік з 24.02.2019 до 23.02.2020 включно (том 1 аркуш справи 22).
Відповідно до пункту 5 частини другої статі 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень уповноваженої особи Фонду віднесено заявлення від імені неплатоспроможного банку позовів майнового та немайнового характеру до суду.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду даної справи, 07.07.2016 між ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» (Замовник) та ТОВ «СІЕС ІНТЕГРА» (Виконавець) укладено Договір № РТВ/іFОВS/2-16 (далі - Договір) про виконання робіт в сфері інформатизації з провадження та доопрацювання додаткових компонентів програмного забезпечення - Інтерактивної системи фронт-офісного обслуговування клієнтів банку ІFОВS (том 1 аркуші справи 13-14).
Відповідно до предмета цього Договору (пункт 1.1.) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання в головному офісі Замовника робіт у сфері інформатизації з провадження та доопрацювання додаткових компонентів комп'ютерної програми «Система фронт-офісного обслуговування клієнтів банку іFОВS», а саме:
- іFОВS.OpenDepositCorporate - відкриття депозитів в інтернет-банкінгу юридичними особами;
- іFОВS/AnyService - оформлення заявки на банківську послугу (магазин послуг) (далі - роботи), а Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані відповідно до умов даного Договору, і сплатити Виконавцеві вартість робіт в поряду і на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 1.2. Договору роботи виконуються поетапно відповідно до Календарного плану Робіт, що зазначений у Додатку 1 до Договору є невід'ємною його частиною.
Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що загальна вартість робіт за цим Договором складає 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.
Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.2. пункту 2 Договору Оплата робіт за Договором здійснюється Замовником наступним чином:
- перший платіж (авансовий) у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн., здійснюється Замовником впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання даного Договору на підставі рахунку на сплату, що надається Виконавцем;
- другий платіж у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ - 12500,00 грн., здійснюється Замовником по факту виконання Робіт на підставі підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних Робіт та рахунку, наданого Виконавцем.
Згідно з пунктом 4.1. Договору сторони домовились, що Виконавець розпочинає виконання Робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту сплати авансового платежу (пункт 2.2.1.) даного Договору.
Здача-приймання робіт здійснюється після завершення Робіт. Виконавець надає Замовнику у двох примірниках підписаний зі своєї сторони акт прийому-передачі виконаних робіт (далі - Акт). Замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання Акта підписує його та повертає один екземпляр Акта Виконавцю або у цей же строк надає Виконавцю письмову обґрунтовану відмову від підписання Акту (пункт 4.2. Договору).
В разі обґрунтованої відмови Замовника Сторонами складається двосторонній акт з переобліком необхідних доопрацювань (усунення недоліків) і терміном їх виконання (пункт 4.3. Договору).
Згідно пункту 10 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Згідно з розділом 11 Договору його невід'ємною частиною є Додаток 1 - Календарний план робіт.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 75000,00 грн., про що свідчить копія платіжного доручення № 557250930 від 20.07.2016 (том 1 аркуш справи 21).
Позивач, посилаючись на те, що після перерахування ним відповідачу авансу, з яким пов'язано початок строку виконання робіт, визначених пунктом 1.1. Договору, відповідач в порушення умов Договору зазначені роботи не виконав, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами Договору акту приймання-передачі виконаних робіт.
За вказаних обставин позивач стверджує, що він, як сторона Договору, не отримав того, на що розраховував при його укладенні, тому наявні підстави для розірвання Договору та повернення позивачу (Замовнику) сплаченого авансового платежу у сумі 75000,00 грн., як набутих відповідачем за рахунок позивача за відсутності правових підстав.
При цьому позивач зазначив, що 10 січня 2019 року на адресу ТОВ «СІЕС ІНТЕГРА» ним направлено лист-вимогу щодо повернення 75000,00 грн., який залишений відповідачем без відповіді та реагування, що зумовило звернення Банку до суду з позовом у даній справі.
Не погоджуючись з вимогами позивача, викладеними у позові, відповідач надав суду першої інстанції відзив з додатковими доказами, де зазначив наступні підстави своїх заперечень проти позову.
Відповідач підтверджує факт укладення між ним та позивачем спірного Договору та отримання від позивача відповідно до умов Договору авансового платежу в сумі 75000,00 грн.
При цьому відповідачем наголошено, що згідно з пунктом 5.5. Договору він, як Виконавець, виконує Роботи і несе відповідальність за результат виконаних робіт лише в межах робіт, зазначених у Додатку 1 до Договору.
У додатку 1 (Календарний план Робіт) зазначені види робіт та тривалість виконання кожного виду робіт, з яких складається кінцевий строк виконання робіт.
В календарному плані є складова робіт «Тестування банком», яка згідно з Календарним планом повинна здійснюватися позивачем, тобто це означає, що Банк проводить тестування результатів робіт, а вже після цього Виконавець здійснює наступний вид робіт за календарним планом - доопрацювання за результатами тестування.
Відповідач стверджує, що, виконуючи вимоги Договору, визначених пунктами 1.1. та 1.2., він розпочав виконувати роботи поетапно, у відповідності до Календарного плану Робіт, що зазначений у Додатку 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Так, у відповідності до Календарного плану (Додаток 1) тривалість вказаного тестування становить 1-2 тижня, при цьому цей термін тестування визначається Банком, при збільшенні терміну автоматично переміщуються наступні роботи, де відповідальною особою є Банк.
За твердженням відповідача, позивач в порушення умов Договору та Календарного плану не здійснив тестування функціональності (розробок програмного забезпечення), що за умовами Календарного плану зумовлює автоматичне продовження строків кінцевого виконання наступних етапів робіт за Договором до завершення тестування, а отже строк остаточного виконання відповідачем робіт ще не настав.
Посилаючись на наведене, відповідач стверджує про відсутність факту вказаного позивачем в позовній заяві порушення умов Договору з боку відповідача - невиконання робіт, оскільки останнє нерозривно пов'язане з порушенням строку виконання Робіт, що в даному випадку не має місця.
Також відповідач пояснив суду, що не наполягав позивачу у прискоренні завершення тестування, оскільки із 10 січня 2017 року ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було віднесено до категорії неплатоспроможних згідно Рішення правління НБУ №14-рш/БТ а з 23 лютого 2017 року Національний Банк України прийняв рішення про його ліквідацію (дані щодо цього є в позовній заяві). Тобто у банку склалася така ситуація, що робочі комунікації з персоналом банку були ускладнені або втрачені, а з настанням процедури ліквідації перспективи примушення банку виконувати зобов'язання за Договором стали сумнівними. У TOB «СІЕС ІНТЕГРА» збереглася електронна переписка із співробітниками позивача щодо передачі останньому на тестування (в електронній формі). Також ТОВ «СІЕС ІНТЕГРА» має внутрішню документацію та електронні дані щодо виконання робіт.
Господарський суд першої інстанції, погодившись з наведеними доводами відповідача, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про розірвання укладеного між сторонами Договору про виконання робіт в сфері інформатизації з провадження та доопрацювання додаткових компонентів програмного забезпечення - Інтерактивної системи фронт-офісного обслуговування клієнтів банку iFOBS від 07.07.2016 №PTB/iFOBS/2-16 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕС ІНТЕГРА» 75000,00 грн. здійсненої позивачем на виконання передплати, як набутих відповідачем за рахунок позивача за відсутності правових підстав.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом наведеної норми, підставами для розірвання договору на вимогу однієї зі сторін є зокрема наявність істотного порушення його умов.
Як на таке порушення позивач посилається на факт невиконання відповідачем передбачених Договором робіт.
В якості наслідків розірвання Договору позивач зазначає набуття відповідачем суми передплати за відсутністю правових підстав.
Виходячи з предмету спірного Договору, він є договором підряду, визначення якого наведено у статті 837 Цивільного кодексу України.
Згідно вказаної норми за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, зазначений Договір є підставою виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статями 525 - 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Пунктом 1.2. спірного Договору передбачено, що роботи виконуються поетапно відповідно до календарного плану Робіт, що зазначений у Додатку 1 до Договору, який є невід'ємною частиною Договору.
Календарним планом сторони передбачили 2 етапи виконання робіт, в межах яких визначено зміст та види певних робіт, послідовність та строки їх виконання (том 1 аркуш справи 14 зворотна сторона).
Відповідно до положень Календарного плану, після виконання відповідачем в межах першого етапу видів робіт з підготовки та узгодження функціональних вимог, розробки функціональності згідно зі специфікацією та в межах 2-го етапу видів робіт з розробки функціональності, встановлення та налаштування, позивачем проводиться тестування, і лише за його результатами передбачено виконання відповідачем наступних видів робіт з доопрацювання й передачі до промислової експлуатації.
При цьому в календарному плані визначено строк здійснення тестування-1-2 тижні та зазначено, що термін тестування визначається банком і становить мінімум 1 робочий день, при збільшенні терміну, автоматично переміщаються наступні роботи та зауважено, що за визначення наведеного терміну відповідальним є саме позивач.
Зазначена умова узгоджується з положеннями статті 850 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право, зокрема, на перенесення строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи.
Як зазначено вище, відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову наголошує на невиконанні позивачем свого обов'язку за Договору з тестування результатів робіт та автоматичне перенесення у зв'язку з цим строків виконання наступних робіт і відповідно ненастання строку їх остаточної здачі за актом приймання-передачі.
Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, у витязі з листування сторін Договору зазначено, що Замовник (позивач) 20.10.2016 отримав на тестування версію іFОВS та ліцензію, а станом на 24.11.2016 замовник зазначив про відсутність претензій до виконавця робіт.
Позивачем також не заперечується факт отримання на тестування від відповідача результатів робіт за Договором.
Проте позивачем не надано доказів встановлення ним терміну тестування та його проведення, й відповідно не доведено настання строку остаточної здачі робіт та їх результатів позивачеві, оскільки Календарним планом передбачено остаточне виконання відповідачем робіт лише за результатами проведеного позивачем тестування та автоматичне продовження строку наступних робіт при збільшенні терміну тестування.
За таких обставин позивачем не доведено допущення відповідачем істотного порушення умов Договору у вигляді невиконання робіт за Договором, на яке він посилається в обґрунтування позову, відповідно відсутні підстави для розірвання спірного Договору в судовому порядку та повернення відповідачем отриманої на підставі цього Договору попередньої оплати.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок неврахування викладених позивачем у відповіді на відзив пояснень щодо суті спору, які подані ним у встановлений судом строк вже після прийняття судового рішення, зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 922/2310/19, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Господарський суд першої інстанції правомірно, у відповідності до наведених процесуальних норм, розглянуто зазначену справу як малозначну в порядку спрощеного провадження з урахуванням суми позову та невеликої складності справи. При цьому ухвалою від 19.08.2019 про відкриття провадження у справі справу призначено до розгляду в межах тридцятиденного строку з дня такого відкриття та розглянуто справу без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому в наведеній ухвалі відповідно до положень статті 251 Господарського процесуального кодексу України суд встановив відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та 5-денний строк на подання відповіді на відзив з дня його отримання.
Відповідно до частини четвертої статті 166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2019 від відповідача до суду надійшла заява щодо продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, з обґрунтуванням невчасного отримання ухвали суду, з якої останньому і стало відомо про поданий позов (то1 аркуш справи 40), а вже 13.09.2019 на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Суд поновив строк на подання відзиву, зважаючи на поважність причин його пропуску відповідачем, долучив відзив на позов до матеріалів справи.
Поштовим повідомленням № 6107208323548 та описом вкладення до цінного листа підтверджується, що відповідач направив копію відзиву на позову позивачеві 11.09.2019 (том 1 аркуші справи 43-44).
Проте суд першої інстанції розглянув справу 16.09.2019, тобто на третій день з дня отримання відзиву та на п'ятий день після надсилання відповідачем копії відзиву позивачеві, не забезпечивши можливість позивачеві у розумний строк надати відповідь на відзив до початку розгляду справи по суті, внаслідок чого зазначена заява по суті спору була подана позивачем у встановлений судом строк, але вже після прийняття рішення по справі, й відповідно, наведені в ній доводи не були враховані судом при розгляді справи.
Проте, зазначені порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті.
Частиною першою статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Зі змісту відповіді на відзив вбачається, що позивачем не наведено жодних пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, та не надано доказів на спростування викладених відповідачем у відзив на позов обставин, що мають значення для справи, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позову.
Зокрема у відповіді на відзив на позов позивач лише повторно зазначив фактичні обставини та норми чинного законодавства, на які він посилався у позовній заяві, не навівши жодних інших пояснень, міркувань, аргументів стосовно доводів відповідача щодо здійснення ним певних робіт за договором, направлення їх позивачеві на тестування та непроведення позивачем тестування.
При цьому відповідачем не подавалось доказів щодо проведення ним тестування відповідно до умов Договору.
Відповідно до частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише в разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Проте, як зазначено вище, допущення наведених порушень судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи. Відсутні й інші порушення, які можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК», м. Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» Грошової Світлани Василівни на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2310/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2310/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.01.2020.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.М. Пелипенко