Ухвала
Іменем України
08 січня 2020 року
м. Київ
справа № 554/41/17
провадження № 51-6509ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник не погоджується з вказаним судовим рішенням.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 4 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Проте всупереч вищевказаному захисник, оскаржуючи вирок апеляційного суду, не вказує на конкретні порушення закону, допущені судом апеляційної інстанції при постановленні зазначеного судового рішення, які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень статей 412-414, 419 цього Кодексу є підставами для його скасування або зміни
Крім того, захисник в обґрунтування незаконності оскаржуваного вироку, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Окрім зазначеного, захисник у своїй касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 , як на підставу для зміни оскаржуваного вироку, лише формально посилається на несправедливість призначеного останньому покарання через м'якість, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 КПК України та з урахуванням приписів статей 50, 65, 69 КК України.
Крім того, зазначені вимоги про зміну або скасування оскаржуваного вироку апеляційного суду є альтернативними, що не узгоджується зі ст. 436 КПК України.
До того ж захисник, вказуючи на необхідність призначення засудженому ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, у мотивувальній частині касаційної скарги на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, із наведенням відповідного обґрунтування не посилається, чим допустив суперечності.
Крім цього, відповідно до ст. 425 КПК України захисник має право подати касаційну скаргу лише в межах, що стосуються інтересів засудженого.
Однак, захисник ОСОБА_4 , який подав касаційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_5 , стверджує про незаконність оскаржуваного судового рішення, в тому числі, і щодо іншого засудженого - ОСОБА_6 та ставить вимогу про його скасування в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3