м. Вінниця
20 грудня 2019 р. Справа № 120/3272/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.
представника позивача: адвоката Пинзар О.Г.
представників відповідача: Бешлея І.В., Довбенко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)
про: визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок конфліктної ситуації старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1 із ОСОБА_3 за фактом отримання тілесних ушкоджень останнім, наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 12.06.2019 № 864 створено дисциплінарну комісію та призначено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування, комісією складено висновок від 11.07.2019, яким до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни в частині недотримання ним вимог Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 за №1179 та Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналогічне формулювання підстав застосування до позивача дисциплінарного стягнення зазначено у наказі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 11.07.2019 за № 1100 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції у Вінницькій області".
Наказом відповідача від 26.07.2019 № 129-о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Позивач вказує на те, що зі змісту ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту слідує, що поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно із аналізом вказаної правової норми, вказує позивач, працівник поліції може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно після прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду кримінальної справи, встановлення його вини та призначення відповідного покарання згідно Закону України про кримінальну відповідальність. Тобто, формулювання норми "яких в установленому законом порядку притягнуто до кримінальної відповідальності" свідчить про те, що законом заборонено притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності раніше, ніж стосовно останнього, у встановленому законом порядку, буде ухвалено обвинувальний вирок суду, який набуде законної сили. В свою чергу, притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського щодо вчинення злочину яким проводиться досудове розслідування, буде прямим порушенням закону та принципу презумпції невинуватості.
Відповідно до змісту наказу ГУНП у Вінницькій області № 864 від 12.06.2019 службове розслідування було призначено за фактом заподіяння позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . На думку позивача, оскільки заподіяння тілесних ушкоджень особі є злочином, з огляду на зміст кримінально-правових норм розділу II Кримінального кодексу України, тому службове розслідування було призначено за фактом вчинення ним злочину.
Враховуючи ту обставину, що 12.06.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , було внесено відомості № 62019240000000477 про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, яке розслідується по даний час, позивач вважається невинуватим у вчиненні злочину і не може бути підданий кримінальному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Разом з тим, позивач зазначає, що у висновку службового розслідування та наказі ГУНП у Вінницькій області №1100 від 11.07.2019 зазначено, що отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які призвели до смерті, зумовлені умисним ударом позивача. Однак, це суперечить закріпленому в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу презумпції невинуватості. Крім того, висновок про вчинення злочину дисциплінарна комісія зробила на підставі пояснень кількох осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які стверджували, що позивач наніс удар потерпілому. Проте у дисциплінарній справі містяться пояснення позивача та пояснення іншого працівника поліції, з яких вбачається, що жодного удару ОСОБА_3 позивач не наносив, а поставив блок рукою для захисту обличчя від удару останнього.
Втім, надаючи оцінку поясненням останніх, члени дисциплінарної комісії дійшли висновку про їх завідомо неправдивий характер, перешкоджання службовому розслідуванню та намагання таким чином укрити вчинений злочин. Подібні висновки дисциплінарної комісії свідчать про упереджене ставлення її членів до позивача, адже за наявності розбіжності у показаннях осіб члени дисциплінарної комісії наділені правом провести одночасні опитування для з'ясування істини (п. 3 ч. 1 розділу III Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України). Однак, вказує позивач, цього здійснено не було, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту.
В ході службового розслідування дисциплінарна комісія не була зацікавлена у повному, всебічному та неупередженому дослідженні обставин події через тиск з боку ЗМІ, наслідком чого стало те, що частина свідків не була взагалі опитана. Так, допитані в якості свідків у кримінальному провадженні №62019240000000477 від 12.06.2019 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будучи повідомленими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердили пояснення ОСОБА_9 , та пояснення ОСОБА_1 , що останній лише блокував удар ОСОБА_3 , після чого останній втратив рівновагу та впав. Показання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 спростовують пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Тобто, незрозумілим є те, що дисциплінарна комісія надає перевагу одним показанням перед іншими і з яких міркувань при цьому виходить.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3. від 24.06.2019, проведеної в межах згаданого кримінального провадження, при відсепаруванні м'яких тканин обличчя ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявлено, тобто, не отримано судово-медичних даних про те, що йому було спричинено удар в ділянку обличчя.
Зазначені обставини спростовують висновок дисциплінарної комісії, з яким погодився начальник ГУНП у Вінницькій області, про доведеність вини позивача у смерті ОСОБА_3 .
Стосовно тверджень членів дисциплінарної комісії про те, що позивач намагався приховати свої протиправні дії, оскільки не повідомив письмово свого керівника про завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , такі є безпідставними. Одразу після надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_3 позивач сповістив свого керівника по телефону. Разом з тим, будь-якого бажання укрити факт отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 на той час у позивач не було, оскільки він був зосереджений у наданні невідкладної медичної допомоги особі.
Крім того, вказані у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності норми спеціального законодавства закріплюють лише загальні вимоги, які висуваються до працівника поліції з дотримання прав людини. Без встановлення факту вчинення позивачем конкретного злочину чи іншого правопорушення неможливо посилатися на порушення ним вказаних законодавчих приписів.
Позивач не погоджується також з висновком дисциплінарної комісії та відповідача про те, що він порушив ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили, оскільки під фізичною силою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про Національну поліцію" розуміється фізичний вплив, тобто активні дії працівника поліції по відношенню до особи (заподіяння ударів, інші прийоми рукопашного бою). На противагу цьому, у ситуації, яка мала місце, жодних активних дій до ОСОБА_3 позивачем вчинено не було, навпаки останній лише захищався від агресії ОСОБА_3 , відтак позивач вважає подібні твердження безпідставними.
Не погоджується позивач і з висновком дисциплінарної комісії та відповідача у частині порушення ним п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, відповідно до якого позивач зобов'язаний сприяти проведенню службового розслідування. По-перше, жодним чином ОСОБА_1 не перешкоджав проведенню службового розслідування, а по-друге твердження про те, що його пояснення носять завідомо неправдивий характер є суб'єктивним припущенням відповідача, адже такий факт можливо констатувати на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (обвинувального вироку) за ст. 384 Кримінального кодексу України, тобто із дотриманням того ж принципу презумпції невинуватості особи. В даному конкретному випадку, твердження відповідача "надав завідомо неправдиві пояснення" не обґрунтовано належними доказами.
Отже, позивач, не погоджуючись із наказами, з мотивів, наведених вище, звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за №1100 від 11.07.2019 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Національної поліції у Вінницькій області" в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за № 129-о/с від 26.07.2019 в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді та стягнути на користь першого середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.07.2019 по дату винесення судом рішення у справі з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Відмовлено у задоволені клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ухвали суду від 16.10.2019 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Так, Комісією ГУ НП у Вінницькій області, на підставі наказу ГУНП у Вінницькій області від 12.06.2019 № 864 (із змінами, внесеними згідно наказів ГУНП від 14.06.2019 № 89, від 21.06.2019 № 910 та від 11.07.2019 № 1007) проведено службове розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу за участю працівника Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
З метою встановлення складу дисциплінарного проступку в діянні старшого оперуповноваженого СКП Київського ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інших працівників поліції, причетних до вказаної події, з'ясування фактів порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій, визначення ступеню вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок, обставин, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейських, а також причин та умов, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією вивчено хронологію подій, що мала місце з 11 на 12 червня 2019 року, здійснено моніторинг бази даних ITC ІПНП, вивчено документацію чергової частини Київського ВП, матеріали перевірки ЄО Київського ВП від 11.06.2019 № 6764, від 12.06.2019 № 6769 та №6776, проведено опитування окремих працівників поліції ГУНП у Вінницькій області, свідків, очевидців події, опрацьовано посадові інструкції та службові характеристики поліцейських причетних до розгляду зазначених звернень та проаналізовано кримінально процесуальне законодавство й нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції України.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 1100 від 11.07.2019 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 7, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,3 частини 1 статті 18, частини 2 статті 44 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Підставою для прийняття зазначеного наказу слугував висновок службового розслідування від 11.07.2019, яким було встановлено обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Разом з тим, підставою для проведення службового розслідування став факт безпосереднього виявлення ознак дисциплінарного проступку, а саме недотримання підстав та порядку застосування заходів фізичного впливу старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , який під час спровокованого конфлікту та сутички з ОСОБА_3 , що мало місце о 23.00 11.06.2019 на кінцевій зупинці громадського транспорту "Меморіал Визволення" по вул. Київській у м. Вінниці, внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження та 23.06.2019 помер, що спричинило розповсюдження інформації критичного характеру у засобах масової інформації та викликало значний суспільний резонанс, вплинувши на рівень довіри населення до поліції Вінниччини.
У ході службового розслідування встановлено, що до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов службовий лист слідчого Першого слідчого відділу (Відділу розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_11 (від 13.06.2019 вих. №1296/В/1-3), про організацію проведення службового розслідування з приводу надзвичайної події пов'язаної із неправомірними діями старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄРДР №62019240000000477 від 12.06.2019.
Зі змісту даного листа вбачається, що у ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11. установлено, що 11.06.2019 близько 23.16 по вул. Київській у м. Вінниці, на кінцевій зупинці тролейбусів "Меморіал визволення", працівник Київського відділення поліції Вінницького ВП Г УНП у Вінницькій області старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_1., перебуваючи на службі, запропонував ОСОБА_3 , бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчих дій. З даного приводу ОСОБА_3 спровокував конфлікт з працівником поліції та намагався вступити у сутичку, у ході якої ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_3 , який упав на асфальтне покриття. Внаслідок падіння ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, після чого був доставлений до МКЛ ШМД та госпіталізований до протишокового відділення з діагнозом: ВЧМТ, перелом основи черепа, мозкова кома (подія зареєстрована в ITC ІПНП Київського ВП Вінницького ВП ГУНП за № 6769 від 11.06.2019).
Службовим розслідуванням установлено, що кримінальне провадження №62019240000000477, відомості про яке 12.06.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, перекваліфіковано за ч. 3 ст. 365 КК України та цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3. ст. 365 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто є тяжким злочином. Крім того, по вказаному факту черговою частиною УОАЗОР ГУНП підготовлено інформаційну довідку, яку скеровано о 20.39 22.06.2019 до чергової частини НПУ.
В подальшому, 03.07.2019 Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду, скасовано ухвалу слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 23.06.2019, щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та постановлено нову ухвалу, якою, ОСОБА_1 змінено запобіжний захід - на тримання під вартою, терміном до 19.08.2019.
Зазначено, що за фактом даної події опубліковано значну кількість статей критичного характеру в засобах масової інформації, які фактично підривають авторитет та довіру населення не тільки до поліції Вінниччини, а й до всього правоохоронного відомства.
Крім того, дисциплінарною комісією у ході проведення службового розслідування установлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 під час надання пояснень проявив нещирість та, намагаючись уникнути справедливого покарання, надав неправдиві свідчення, які були спростовані поясненнями свідків та очевидців даної події.
У своїй позовній заяві позивач помилково вказує на те, що службове розслідування призначено за фактом вчинення ним злочину передбаченого ст. 128 КК України, а саме нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та є кримінальним правопорушенням, і з огляду на інститут презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена (у цьому випадку) прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду кримінальної справи.
Однак, вказане твердження є хибним та не відповідає обставинам, оскільки при цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінальною кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального правопорушення та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Також не знаходять свого підтвердження обставини необхідності застосування ст. 62 Конституції України, адже, згідно із наказом про застосування дисциплінарного стягнення, позивач був звільнений не за вчинення кримінальних правопорушень, а саме за порушення відомчих нормативних актів.
Таким чином, вважає відповідач, матеріалами службового розслідування підтверджений грубий факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилась у порушенні вимог:
- частини 1, пунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
- пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 частини 2 статі 44 Закону України "Про Національну поліцію": неухильно дотримуватися положень Конституції У країни, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини;
- пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.1 1.2016 № 1179.
При цьому, відповідач наголошує, що відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, що позивачем зроблено не було.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Вказувала, що службове розслідування було проведено поверхнево, висновок службового розслідування ґрунтується на обставинах, які підлягають встановленню та дослідженню в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Однак, на момент прийняття спірних наказів та на час звернення з цим позовом до суду, вирок - відсутній.
Представники відповідача, в свою чергу, заперечували щодо позову та просили суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Зазначали, що в даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Представники відповідача у своїй промові покликались на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 17.07.2019 по справі №806/2555/17, а також практику Європейського Суду.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
16.10.2018 Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 170 о/с "Щодо особового складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Наказом ГУНП у Вінницькій області № 864 від 12.06.2019 було утворено дисциплінарну комісію та призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , внаслідок виниклої суперечки та поштовху останнього старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1.
За результатами проведеного службового розслідування комісією складено "Висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу за участю працівника Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 "
В пункті 1 резолютивної частини висновку зазначено: "В ході проведення службового розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу за участю працівника Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , в діях останнього встановлено порушення службової дисципліни в частині недотримання ним вимог Закону України "Про Національну поліцію" та Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179.
В пункті 2 резолютивної частини висновку службового розслідування від 11.07.2019 вказано: "За порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено застосувати до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1 стягнення у виді звільнення із служби в поліції".
Наказом №1100 від 11.07.2019 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП у Вінницькій області" вказано: "За порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 7, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 3 частини 1 статті 18, частини 2 статті 44 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено застосувати до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 стягнення у виді звільнення із служби в поліції" .
Наказом від 26.07.2019 за № 129 о/с, ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції на підставі п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 26.07.2019.
Не погоджуючись із Наказом від 11.07.2019 за № 1100 та Наказом від 26.07.2019 року № 129 о/с, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (Закон №580).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною 1 статті 18 Закону №580 визначені основні обов'язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону №580 передбачено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Дисципланірного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно із ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
При цьому, статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно зі ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807.
Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що підставою для проведення службового розслідування слугував лист слідчого Першого слідчого відділу (Відділу розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління ДБР розташованого у місті Хмельницькому від 13.06.2019 за вих. №1296/В/1-3 про організацію проведення службового розслідування з приводу надзвичайної події пов'язаної із неправомірними діями старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з ЄРДР № 62019240000000477 від 12.06.2019.
Так, із змісту листа встановлено, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчим установлено, що 11.06.2019 близько 23:16 год. по вул. Київській у м. Вінниці, на кінцевій зупинці тролейбусів "Меморіал визволення", працівник Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_1 . , перебуваючи на службі, запропонував ОСОБА_3 , бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчих дій. З цього приводу ОСОБА_3 спровокував конфлікт з працівником поліції та намагався вступити у сутичку, у ході якої ОСОБА_1 відштовхнув ОСОБА_3 , який упав на асфальтне покриття. Внаслідок падіння ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, після чого був доставлений до МКЛ ШМД та госпіталізований до протишокового відділення з діагнозом: ВЧМТ, перелом основи черепа, мозкова кома.
В подальшому, Наказом ГУНП у Вінницькій області № 864 від 12.06.2019 було утворено дисциплінарну комісію та призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , внаслідок виниклої суперечки та поштовху останнього старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1.
За результатами проведеного службового розслідування комісією складено "Висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу за участю працівника Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 "
На підставі висновку винесений Наказ №1100 від 11.07.2019 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП у Вінницькій області", в якому вказано: "За порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 7, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 3 частини 1 статті 18, частини 2 статті 44 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено застосувати до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 стягнення у виді звільнення із служби в поліції".
26.07.2019 ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції на підставі п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію"згідно із Наказом від 26.07.2019 за № 129 о/с.
З метою встановлення складу дисциплінарного проступку в діянні позивача, дисциплінарною комісією вчинено ряд дій, серед яких: встановлення інших працівників поліції, причетних до вказаної події, з'ясування фактів порушення положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій, вивчено хронологію подій, що мала місце з 11 на 12 червня 2019 року, проведено опитування окремих працівників поліції ГУНП у Вінницькій області, свідків, очевидців події, опрацьовано посадові інструкції та службові характеристики поліцейських причетних до розгляду зазначених звернень та проаналізовано кримінально процесуальне законодавство й нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції України.
Відповідно до змісту наказу №1100 від 11.07.2019 зазначено, що подальшою перевіркою з"ясовано, що до заподіяння тілесних ушкоджень причетний старший уповноважений СКП Київського ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 . Зокрема встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 11.06.2019 у проміжок часу з 23.00 до 23.16, під час виконання службових обов"язків, перебуваючи по вул. Київська, м. Вінниця, неподалік зупинки громадського транспорту "Меморіал визволення", спровокував конфлікт із ОСОБА_15 та умисно наніс йому один удар кулаком в область обличчя, унаслідок чого останній упав на спину та отримав тілесні ушкодження.
Такі висновки зроблено на підставі показань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки у них міститься інформація, щодо нанесення позивачем удару рукою в область обличчя ОСОБА_3 .
На противагу цим поясненням, ОСОБА_1 вказував, що лише блокував удар ОСОБА_3 , після чого останній втратив рівновагу та впав.
Суд не може погодитись із такими твердженнями відповідача, оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні не допитувались, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань не були попереджені, що підтверджується змістом письмових пояснень.
Відтак, суд вважає, що дані покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та висновку щодо умисного нанесення удару кулаком, оскільки обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, тому суд погоджується із позицією позивача, що оцінка показів вищевказаних осіб має надаватись під час розгляду кримінальної справи.
На ряду із цим, з приводу тверджень позивача, що в ході службового розслідування дисциплінарна комісія не допитала частину свідків, що вказує на неповноту та необ'єктивність дослідженних всіх обставин події, то суд їх відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
В ході судового розгляду судом установлено про відсутність інших клопотань в межах службового розслідування з боку ОСОБА_1 про допит свідків щодо події, про що не заперечувалась представником позивача.
Щодо пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , то суд їх відхиляє, оскільки такі були допитані в якості свідків у кримінальному провадженні №62019240000000477, тобто поза межами службового розслідування.
Щодо висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3. від 24.06.2019, проведеного в межах згаданого кримінального провадження, то суд його не бере до уваги в силу того, що вони не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З приводу аргументів позивача, що дисциплінарна комісія надає перевагу одним показанням перед іншими і з яких міркувань при цьому виходить, то суд зазначає, що висновок службового розслідування був сформований з урахуванням не тільки пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , але і з урахуванням пояснень позивача, вивчено та відображено хронологію подій, що мали місце з 11 на 12 червня 2019 року, здійснено моніторинг бази даних ITC ІПНП, вивчено документацію чергової частини Київського ВП, матеріали перевірки ЄО Київського ВП від 11.06.2019 № 6764, від 12.06.2019 № 6769 та №6776, проведено опитування окремих працівників поліції ГУНП у Вінницькій області, свідків, очевидців події, опрацьовано посадові інструкції та службові характеристики поліцейських, причетних до розгляду зазначених звернень, та проаналізовано кримінально-процесуальне законодавство й нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції України.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача, що службове розслідування було призначено за фактом вчинення ним злочину, який має розслідуватись з огляду на зміст кримінально-правових норм Розділу ІІ Кримінального кодексу України. А також щодо зробленого позивачем висновку, що згідно із аналізом ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту, працівник поліції може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно після прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду кримінальної справи, встановлення його вини та призначення відповідного покарання, то суд зазначає таке.
Предметом розгляду даної справи є оскарження наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а не до кримінальної відповідальності. Невиконання працівником поліції службової дисципліни та притягнення його, у зв'язку з цим, до дисциплінарної відповідальності, не має жодного відношення до розслідування кримінального провадження, за яким передбачена кримінальна відповідальність. Тому, в даному випадку, суд встановлює обставини справи на підставі матеріалів службового розслідування і перевіряє дотримання відповідачем норм діючого законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни.
Суд також вважає безпідставними аргументи позивача щодо застосування відповідачем в оскаржуваних наказах в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності загальних вимог спеціального законодавства, які висуваються до працівника поліції з дотримання прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 квітня 2007 року справа «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, заява № 63235/00, Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів «державного управління», держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67). Суд зазначає, що рішення у справі «Пеллегрін» (Pellegrin) було сформульоване досить категорично; якщо посада належала до зазначеної категорії, то всі спори, незалежно від їхньої природи, вилучалися із сфери застосування статті 6.
Допускався тільки один виняток: всі спори, що стосувалися пенсій, підпадали під сферу застосування пункту 1 статті 6, оскільки з виходом на пенсію службовця, спеціальні відносини між ним та державними органами припиняються. (див. згадану вище справу «Пеллегрін» (Pellegrin), п. 67).
У рішенні по Справі «Пеллегрін» (Pellegrin), (п. 50-51), яке є останньою значною ланкою у розвитку прецедентного права з цього питання, зазначено, що на момент, про який йдеться у справі, заявники працювали на Міністерство внутрішніх справ. П'ятеро з них служили поліцейськими, тобто виконували роботу, яка, як зазначалося вище, є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою. Служба в поліції є яскравим прикладом діяльності, пов'язаної зі здійсненням державної влади, що виключає цілу категорію осіб зі сфери застосування статті 6. Якщо суворо застосовувати підхід, сформульований у справі «Пеллегрін» (Pellegrin), то виявляється, що заявниця, яка займала посаду секретаря, користується гарантіями, які надаються пунктом 1 статті 6, у той час як заявники, що працювали поліцейськими, без всяких сумнівів, - ні, і це незважаючи на те, що всі вони були заявниками в одному спорі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "С. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків іншого характеру.
У справі, що розглядається, позивач будучи поліцейським, як посадова особа, яка проходить службу на відповідних посадах у поліції, зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, що передбачено положеннями статті 18 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до статті 64 Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до частини 1, пунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Суд відхиляє також твердження позивача про відсутність його обов'язку щодо письмового повідомлення керівника про завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 відповідно до приписів ст. 44 Закону України "Про Національну поліцію".
Так, позивач вважає, що під фізичною силою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про Національну поліцію" розуміється фізичний вплив, тобто активні дії працівника поліції по відношенню до особи (заподіяння ударів, інші прийоми рукопашного бою). На противагу цьому, у ситуації, яка мала місце, жодних активних дій до ОСОБА_3 позивачем вчинено не було, навпаки останній лише захищався від агресії ОСОБА_3 .
З приводу даних аргументів, то слід вказати, що відповідно до статті 42 Закону №508, поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.
Застосування спеціального блоку до громадянина позивачем не заперечується, але позивач вважає, що вчинення ним таких дій було необхідною мірою задля зупинення удару першого.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону, фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Відтак, застосування блоку - це є опір, що підпадає під визначення фізичної сили, застосування якого відбулось поліцейським з метою припинення замаху.
Відповідно до ст. 44 Закону №508, поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
Відповідно до письмових пояснень самого позивача, наданих в межах службового розслідування слідує, що позивач завчасно побачив, що він ( ОСОБА_3 ) намагається вдарити першого, тому проти його удару правою рукою поставив блок.
Згідно із аналізом наведених норм та в сукупності із обставинами справи, установлених при її розгляді, суд приходить до висновку, що у позивача був обов"язок письмово повідомити свого керівника про отримання громадянином тілесних ушкоджень внаслідок застосування блоку, який є елементом рукопашного бою.
За наведеного, суд відхиляє аргументи позивача в цій частині, та вказує на недотримання ним положень ст 44 Закону України "Про Національну поліцію" та наявність дисциплінарного проступку в його діяннях.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 17 липня 2019 року по справі №806/2555/17 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Матеріалами справи доведено, що за фактом даної надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу, в засобах масової інформації опубліковано значну кількість статей критичного характеру, які негативно та критично відображають конфліктну ситуацію між поліцейським та гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого останній помер, що підриває довіру населення до правоохоронних органів.
Окрім цього, після події 11.06.2019 року у засобах масової інформації розміщено численні публікації, які виходячи із їх змісту, заподіюють істотну шкоду авторитету Національної поліції України.
Судом відхиляються доводи позивача про протиправність його звільнення через не доведення його вини у вчиненні злочину, оскільки притягнення до кримінальної відповідальності не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.
У рішенні від 12 січня 2012 року по справі "Горовенки та Бугара проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 12 січня 2012 року у справі "Горовенки та Бугара проти України" (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п. 38).
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Разом з тим, матеріалами службового розслідування підтверджений факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилась у порушенні вимог частини 1, пунктів 1, 6, 7, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 13) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Встановлено факт порушення пункту 1 поділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 частини 2 статі 44 Закону України "Про Національну поліцію": 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відтак, на переконання суду, зазначені факти вказують на особливо тяжкий характер проступку позивача, який скоєно всупереч інтересам служби, не відповідає покладеним на нього обов'язкам в частині поважати і не порушувати прав і свобод людини, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тому, в даному випадку підстави для застосування більш м'якого виду дисциплінарного стягнення виключаються.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд вважає правомірними та обгрунтованими спірні накази та, відповідно, відсутніми підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відсутністю підстав для задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача присудженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 40108672, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 02.01.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна