Провадження №2/760/7422/19
Справа №760/26359/19
/ заочне /
24 грудня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Олех Ю.М.
представника позивача- Курбета С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради до ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини, малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилається в позові на те, що відповідачка самоусунулась від утримання та виховання дитини, не цікавиться станом здоров'я, не виявляє материнської уваги та турботи.
Дитина перебувала на профілактичному обліку в службі у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, з 2016 року.
Відповідно до направлення служби у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації від 12 жовтня 2017 року № 153, хлопчика вдруге було влаштовано до ЦСПР ССДС КОДА в с. Копилів, Макарівського району, Київської області.
Відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду від 26 березня 2018 року дитина була відібрана у відповідачки без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 09 січня 2019 року встановлено факт смерті батька дитини ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 25 березня 2019 року № 176 хлопчику встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Аналогічним рішенням № 190 дитину влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3
23 квітня 2019 року на засіданні виконавчого комітету Фастівської міської ради було прийнято рішення № 222 про надання висновку до Солом'янського суду м. Києва щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.
11 травня 2019 року відповідачкою було надано заяву про повернення їй на виховання дитини, яка була розглянута 5 червня 2019 року, та рекомендовано надати відповідний пакет документів, який би підтверджував спроможність виховувати та утримувати сина до вересня 2019 року.
Станом на 10 вересня 2019 року такі документи відповідачкою надані не були.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідачка в судове засідання неодноразово не з'являлася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином у порядку, визначеному законом.
Про причини неявки суд до відома не ставила.
У зв'язку з цим, реєстрації відповідачки у Будинку соціального піклування за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка, у порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, викликалася в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Ухвалою від 30 вересня 2019 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позову заяву не подала.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача,суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. ч. 7, 8 та 9 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що відповідачка є матір'ю дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2019 року встановлено факт смерті батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дана обставина підтверджується також Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 видане Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
З матеріалів справи вбачається, що дитина перебувала на профілактичному обліку в Службі у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, з 2016 року.
Відповідно до направлення служби у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації від 12 жовтня 2017 року № 153, дитина вдруге була влаштована до ЦСПР ССДС КОДА в с. Копилів, Макарівського району, Київської області.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року дитина була відібрана у відповідачки, як матері, без позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 25 березня 2019 року № 176 хлопчику встановлено статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням № 190 від 25 березня 2019 року влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_3
11 травня 2019 року відповідачка звернулася з заявою про повернення дитини їй на виховання дитини, яка була розглянута на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 5 червня 2019 року.
На засіданні комісії відповідачці було рекомендовано надати відповідний пакет документів який би підтверджував спроможність виховувати та утримувати сина, та встановлено термін їх подання до вересня 2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що станом на 10 вересня 2019 року такі документи відповідачкою надані не були.
/ а.с. 11 - 19; 21; 23 /
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Фастівської міської ради від 17 вересня 2019 року № 06-23/4796 комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини.
В цей же день комісія з питань захисту прав дитини Органу опіки та піклування Фастівської міської ради прийшла до висновку про неможливість передачі дитини для подальшого виховання матері.
/ а.с. 5 - 10 /
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідачка, не з'явившись до суду та подавши відзив на позов, будь-яких доказів, які б спростовували приведені в позові обставини, не надала, приведених позивачем обставин не спростувала.
Відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року та «Савіни проти України» зазначає, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.
При цьому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і саме інтереси дитини повинні мати переважний характер над інтересами батьків.
Між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.
На думку Суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов'язків» не вичерпуються переліком, зазначеним у вище приведеній постанові Пленуму, і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.
Ухилення одного з батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є правовою підставою для позбавлення батьківських прав.
Однак, дане поняття, тобто ухилення від виконання батьківських обов?язків, є оціночним і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.
В п. 52 рішення «Савіни проти України» зазначено, що Судом враховується, що держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.
Але реалізація таких обов'язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачка дитину в дитячій установі не відвідує, як живе дитина, не знає.
До відповідачки, як матері, дитина прихильності не має, відношення дитини до неї, як матері, не сформоване.
Виходячи з цього, суд вважає, що зазначені вище фактори у своїй сукупності свідчать про ухилення відповідачки від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і небажанням виконувати їх, що дає суду підстави для висновку про позбавлення її батьківських прав.
Суд враховує, що з точки зору закону позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
В той же час відповідачка, не з'явившись до суду, не намагалася довести своє бажання виховувати дитину, обставини, приведені в позові та представником позивача в судовому засіданні не спростувала.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з цього та в зв'язку з задоволенням вимог позивача в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки 768, 40 гр. судового збору на користь держави.
Керуючись ст. ст. 7,8, 141, 150, 155, 164,165,180, 182, 191 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України,суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 / батьківських прав відносно дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 / 768, 40 гр. судового збору на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 3 січня 2020 року.
Суддя Л .А. Шереметьєва