Провадження №11кп/818/2249/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа №642/6386/17-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України
23 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника, обвинуваченого на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року, -
Вказаним вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотімля Вовчанського району Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 23.06.2009 року Вовчанським районним судом Харківської області за ст.186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі в силу ст.75, 76 КК України до 2-х років іспитового строку,
- 01.03.2010 року на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області поміщено до Диканівської ВК №12, звільнився 01.03.2014 за відбуттям строку покарання,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України, зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 з 26.10.2017р. до дня ухвалення вироку 08 квітня 2019 р.
На підставі ч. 1 ст.72 КК України строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислено з 26.10.2017 р.
Продовжено ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набуття вироком чинності.
Вироком встановлено, що 19.09.2017, близько 20:50 год., ОСОБА_8 , перебуваючи навпроти будівлі №61 по вул. Волонтерській м. Харкова, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ззаду підійшов до ОСОБА_9 і зірвав з останньої золотий ланцюг 585 проби золота вагою 10 грам, вартістю 9200 (дев'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з золотим хрестиком 585 проби золота, вагою 3 грами, вартістю 2700 (дві тисячі сімсот) гривень, та з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 11900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Крім того, 20.09.2017, близько 13.25 год., ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку №65 по вул. Іллінській м. Харкова, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ззаду підбіг до ОСОБА_10 та рукою з застосуванням сили, шляхом ривку, зірвав з її шиї дві частини золотих ланцюжків 585 проби золота, загальною вагою 3 грама, вартістю 1892грн. 16 коп., і з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальні збитки на вказану суму.
Крім того, 20.09.2017, близько 13.45 год., ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку №46 по вул. Клапцова м. Харкова, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_11 , ззаду підбіг до раніше йому незнайомої ОСОБА_11 та рукою з застосуванням сили, шляхом ривку, зірвав з її шиї золотий хрестик 585 проби; золота, вагою 4,66 грам, вартістю 4194 (чотири тисячі сто дев'яносто чотири) гривни 00 копійок, і з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.
Кріт цього, 29.09.2017, близько 16.50 годин, ОСОБА_8 , перебуваючи навпроти будівлі №84 по вул. Полтавський шлях м.Харкова, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, побачив раніше йому незнайому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ззаду підійшов до ОСОБА_12 та рукою з застосуванням сили шляхом ривку, зірвав з ОСОБА_12 золотий ланцюг 585 проби золота вагою 15 грам, вартістю 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, з золотим хрестиком 585 проби золота вагою 10 грам, вартістю 9000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок, і з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальні шкоду на загальну суму 22500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно.
В апеляційних скаргах:
-захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Мотивуючи скаргу вказала, що вирок є незаконним та необгрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначила, що обвинувачений визнав вину, окрім епізоду з потерпілою ОСОБА_9 . Дана потерпіла дала в суді показання, які не відповідають дійсності. Крім того, слідчий експеримент за участю ОСОБА_13 відбувався із порушенням закону, адже проводився у світлий час доби, тоді як злочин було вчинено о 20-50 годині. Також вважає недопустимим доказом протокол впізнання за участю ОСОБА_9 . Крім цього вважає необґрунтованим невизнання судом обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття;
-обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, злочин стосовно ОСОБА_9 він не вчиняв.
Вирок суду першої інстанції також був оскаржений прокурором у кримінальному провадженні, проте, до початку судового слухання прокурор заявив клопотання про відмову від апеляційної скарги в порядку ст. 403 КПК України.
Іншими учасниками кримінального провадження даний вирок не оскаржувався.
Заслухавши доповідь головуючого судді; з'ясувавши думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційних скарг; обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_8 в пред'явленому обвинуваченні вину визнав частково, вказавши, що він не визнає обвинувачення стосовно вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_9 , в іншій частині обвинувачення він визнає вину, від дачі пояснень суду відмовився. В подальшому ОСОБА_8 вину визнав в повному обсязі.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду встановлено, що позиція ОСОБА_8 та його відношення до пред'явленого обвинувачення по епізоду з потерпілою ОСОБА_9 знов змінилися, після постановлення обвинувального вироку та призначення йому покарання, в апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник заперечують вину ОСОБА_8 по епізоду злочину із потерпілою ОСОБА_9 .
Апеляційним судом перевірено такі доводи сторони захисту і враховуючи сукупність всіх наявних по справі доказів обвинувачення, які без жодних сумнівів доводять, що відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_9 вчинив саме ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла висновку, що така позиція є лише способом захисту обвинуваченого від призначеного йому покарання, його намаганням будь-яким чином уникнути або пом'якшити покарання за вчинення злочинів.
Висновки районного суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_9 засновані на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах, серед яких наступні.
Потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що 19.09.2017 неподалік вул. Волонтерської невідомий який був одягнутий у брюки сирі та куртку, ззаду зірвав з її шиї золотий ланцюг. На шиї у неї залишились сліди. Вона встигла обернутись та побачила його, як він втік за будинок. Вона була на слідчому експерименті, де впізнала нападника.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що йому відомий обвинувачений ОСОБА_8 , так як він був у відділку в жовтні в якості статиста при впізнанні особи під номером три. Також були поняті. При впізнанні жінка сказала, що обвинувачений зірвав з неї ланцюжок.
Згідно протоколу огляду місця події від 26.10.2017 р. за адресою: будинок АДРЕСА_2 , було виявлено мобільний телефон з IMEI НОМЕР_1 , спортивна куртка білого кольору з рукавами чорного кольору, на яких маються три білі смуги, чорні спортивні штани та куртка бордового кольору. До протоколу долучено фототаблицю.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 13.11.2017р. в ПрАТ «ВФ України» вилучена інформація у виді DVD диску на підставі ухвали слідчого судді від 31.10.2017. Згідно вказаної інформації телефон з IMEI НОМЕР_2 було зареєстровано 19.08.2017 в 21.03год за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №234468 від 27.11.2017р. вартість золотого ланцюга 585 проби із золота вагою 10 грам складає 9200 (дев'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з золотим хрестиком 585 проби із золота, вагою 3 грами, вартістю 2700 (дві тисячі сімсот) гривень, на загальну суму 11900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Зазначені показання потерпілої, свідка, письмові докази по справі, висновок експерта узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.
Наведені докази були належним чином оцінені судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі, є належними, допустимими та у своїй сукупності підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, стосовно потерпілої ОСОБА_9 .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 за вказаним обвинуваченням, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника не спростовують висновки, що були покладені в основу обвинувального вироку за ч. 2 ст. 186 КК України.
При постановленні обвинувального вироку, районний суд відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку. По справі здобуто докази, що були отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими, у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_8 у скоєнні злочину стосовно ОСОБА_9 , передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, поза розумним сумнівом.
Слідчий експеримент від 13.12.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_9 (том 1, арк. 129-131) був проведений відповідно до вимог ст.ст. 223, 240 КПК України, із залученням понятих, учасникам слідчої дії роз'яснювалися процесуальні права. Проведення слідчого експерименту в інший час доби не свідчить про незаконність слідчої дії та не тягне за собою визнання цього доказу недопустимим. Зазначені захисником у скарзі обставини не вказують на отримання доказу внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Протокол пред'явлення особи для впізнання від 27.10.2017 року (том 1, арк. 123-127) також є допустимим доказом по справі, оскільки слідча дія проведена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, за участю понятих, із роз'ясненням учасникам прав та обов'язків. Посилання захисника на суттєві відмінності у зовнішності статистів та обвинуваченого під час проведення впізнання не відповідають дійсності та спростовуються фото таблицею (арк. 127). Згідно зазначеної фото таблиці, пред'явлені для впізнання особи майже однакового зросту, схожої статури, віку, із подібними зачісками, в однаковому за сезоном року одязі.
Вказані обставини спростовують доводи захисника про недопустимість доказів за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_9 .
Також, колегія суддів зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять даних, які б могли свідчити про можливість обмови обвинуваченого з боку потерпілої ОСОБА_9 . Не надано таких даних й стороною захисту.
Апеляційний довід захисника про неврахування судом у якості обставини, що пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого також є необґрунтованим, адже щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника є необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об'єктивно, із додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, за результатами судового розгляду постановлено законне й обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його зміни або скасування та задоволення апеляційних скарг немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії ухвали.
Головуючий суддя -
Судді: