Справа № 732/46/19
Провадження 2/732/261/19
28 грудня 2019 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючої судді Лиманської М.В., в присутності секретарів судового засідання - Бруй І.В., Дударенка О,А. за участі представника позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_4 , заступника директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_6, Городнянського ліцею Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій та такими, що не відповідають дійсності даних табелів обліку робочого часу,
третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Відділ освіти Городнянської міської ради Чернігівської області, -
08.01.2019 року представник позивачки ОСОБА_1 , на підставі відповідної довіреності від 12 липня 2018 року, звернувся до суду в інтересах позивачки ОСОБА_3 з позовом до директора Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня ОСОБА_4 , заступника директора Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня ОСОБА_6 , у якому просив визнати незаконними дії ОСОБА_6 щодо внесення у табелі обліку робочого часу відміток про знаходження ОСОБА_3 у відпустці в період з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року та дії директора школи ОСОБА_4 щодо затвердження таких табелів. Дані, внесені до табелів обліку робочого часу, щодо знаходження ОСОБА_3 у відпустці у період з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року, просив визнати такими, що не відповідають дійсності.
З позовної заяви виходить, що ОСОБА_3 з 15.08.1979 року працює педагогом, є ветераном праці, що підтверджується записами в трудовій книжці та відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 .
У порядку реалізації законодавчо встановленого права на отримання відпустки в зручний для неї час ОСОБА_3 подала відповідачу заяву про надання відпустки з 01.09.2017 року. Згідно її заяви графіком відпусток на 2017 рік, який було затверджено наказом директора Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня № 04 від 05.01.2017 року, визначено дату початку її відпустки 01.09.2017 року.
Але 17.05.2017 року директором Городнянської загальноосвітньої школи І ступеня ОСОБА_4 з власної ініціативи було видано наказ № 19 «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам», яким визначено період відпустки ОСОБА_3 з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року.
Наказ №19 про надання відпустки з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року позивачка не виконала та продовжувала у вказаний період працювати, перебувала на робочому місці, подала відповідну заяву про те, що вона не бажає йти у відпустку у визначений у наказі період, продовжує працювати. 09.06.2017 року вона звернулася з заявою щодо передчасності нарахування їй відпускних у червні 2017 року у зв'язку з виходом нею у відпустку згідно її заяви з 01.09.2017 року та знаходженням до часу відпустки на роботі.
Не враховуючи факту перебування позивачки на робочому місці, та не зважаючи на те, що з 26.06.2017 року по 25.08.2017 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знаходились у відпустках, завуч школи ОСОБА_6 внесла у табелі обліку робочого часу за червень, липень, серпень 2017 року відомості про те, що позивачка перебувала у відпустці, що не відповідало дійсності, а директор ЗОШ ОСОБА_4 затвердила ці табелі.
Вважаючи незаконними вказані дії відповідачів, позивачка звернулася з цим позовом.
Ухвалою судді від 10 січня 2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у даній справі.
Під час судового розгляду справи встановлено, що на момент вирішення справи Городнянська ЗОШ 1 ст. реорганізована, приєднана до Городнянської гімназії, яку реорганізовано у Городнянський ліцей Городнянської міської ради Чернігівської області. Директор Городнянської загальноосвітньої школи 1 ст. ОСОБА_4 та заступник директора Городнянської загальноосвітньої школи 1 ст. ОСОБА_6 звільнені з займаних посад.
Ухвалою від 02 жовтня 2019 року суд задовольнив клопотання представника позивачки та залучив до участі у справі в якості співвідповідача Городнянський ліцей Городнянської міської ради Чернігівської області.
У судовому засіданні представник позивачки заявлені ним в інтересах позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Підтвердив обставини, які викладені ним у пред'явленому позові та, посилаючись на ці обставини, обґрунтовував заявлений позов.
Представник відповідача - Городнянського ліцею Городнянської міської ради Чернігівської області - у судовому засіданні пред'явлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Підтвердив, що у графіку надання щорічних відпусток за 2016-2017 роки, затвердженому наказом директора Городнянської ЗОШ 1 ст. ОСОБА_4 . від 05.01.2017 року, датою початку відпустки ОСОБА_3 визначено 01.09.2017 року. Відділ освіти Городнянської РДА як роботодавець не погодив вихід ОСОБА_3 у відпустку з 01.09.2017 року, тому 17.05.2017 року директором ЗОШ був виданий наказ № 19, яким позивачці був визначений період її відпустки з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року. В табелях обліку робочого часу щодо ОСОБА_3 ставились відмітки у відповідності до наказу від 17.05.2017 року № 19, тобто відмічалось, що вона перебуває у відпустці. Законність наказу №19 від 17.05.2017 року ОСОБА_3 оспорювала в судовому порядку, але у задоволенні її позову було відмовлено. Вважає, що перебування ОСОБА_3 під час офіційної відпустки на робочому місці не свідчить про виконання нею трудових обов'язків, підстав для внесення у табелі обліку робочого часу даних про відпрацьований час не було.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду письмові заяви з проханням розглянути справу без участі, за наявними в матеріалах справи документами, позовні вимоги не визнають та у їх задоволенні просять відмовити ( т.1 а.с. 103, 227).
Представник третьої особи - Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівської області - в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Від начальника Відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівської області до суду надійшла письмова заява від 11.11.2019 року з проханням розглянути справу без участі їх представника (а.с. 251).
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивачки, представника відповідача - Городнянського ліцею Городнянської міської ради Чернігівської області, допитавши свідків, з'ясувавши позицію інших відповідачів у даній справі по суті заявлених позовних вимог, викладену у письмових заявах, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та надані докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 з 06.11.2007 року працювала на посаді вчителя початкових класів Городнянської ЗОШ І ст . , що підтверджується відповідним записом в її трудовій книжці. Наказом від 31.08.2017 року за № 32 по Городнянській ЗОШ І ст. ОСОБА_3 переведена з 01.09.2017 року на посаду вихователя групи продовженого дня, що встановлено рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 27.11.2018 року ( а.с. 8-9, 34).
05 січня 2017 року директор Городнянської ЗОШ І ст. ОСОБА_4 видала наказ № 04, яким затвердила графік надання щорічних відпусток за 2016-2017 навчальний рік педагогічним працівникам Городнянської ЗОШ І ст. У графіку зазначено, що ОСОБА_3 надається основна щорічна відпустка тривалістю 56 календарних днів з 01.09.2017 року по 26.10.2017 року, до роботи стати 27.10.2017 року ( а.с. 71-72 ).
17.05.2017 року директор Городнянської ЗОШ І ст. ОСОБА_4 видала наказ № 19 «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам», в якому визначила період основної щорічної відпустки ОСОБА_3 з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року.
Не погоджуючись з наказом №19, у липні 2017 року ОСОБА_3 зверталась з позовом до директора Городнянської ЗОШ ОСОБА_4, Відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просила зобов'язати Відділ освіти надати їй основну щорічну відпустку з 01 вересня 2017 року як ветерану праці. У мотивування своїх вимог ОСОБА_3 зазначала, що директор школи видала наказ про надання їй щорічної відпустки в період з 12 червня по 07 серпня 2017 року, не зважаючи на те, що вона написала заяву про надання їй відпустки саме з 01 вересня 2017 року. Вважала, що Відділ освіти, з яким вона перебувала у трудових відносинах, повинен був видати наказ про надання їй відпустки з 01 вересня 2017 року як ветерану праці.
Рішенням від 08 серпня 2017 року Городнянського районного суду Чернігівської області у цивільній справі № 732/997/17 у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю. Рішення суду залишено без змін ухвалою від 21 вересня 2017 року Апеляційного суду Чернігівської області та постановою від 11 квітня 2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. (а.с.88-91,109-112)
Суд виходив з того, що надання відпустки вчителю початкових класів ОСОБА_3 було здійснено відповідно до положень ст. 6, 9, 10 ЗУ «Про відпустки» та Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів), інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого Постановою КМУ № 346 від 14 липня 1997 року. При визначенні періоду надання щорічної відпустки враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку, специфіка роботи педагогічного працівника, що включає в себе надання щорічної відпустки в період літніх канікул. Суд також указав, що при наданні відпустки повинні були враховані не тільки особисті інтереси позивача, а й особливості штатного розпису, навантаження вчителів та особливості навчального процесу, отже подана ОСОБА_3 заява з наміром використати відпустку підлягала обов'язковому узгодженню з роботодавцем, чого з боку позивачки зроблено не було.
Як свідчать письмові докази справи, не погоджуючись з періодом надання відпустки у 2017 році, позивачка знову зверталась до суду 21.05.2018 року з позовними вимогами про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Рішенням від 27 листопада 2018 року у цивільній справі № 732/728/18 Городнянський районний суд Чернігівської області частково задовольнив позов ОСОБА_3 та встановив факт того, що наказ № 19 від 17 травня 2017 року «Про надання щорічних відпусток педагогічним працівникам» в частині визначення періоду відпустки ОСОБА_3 з 12 червня по 07 серпня 2017 року відповідно Закону України «Про відпустки», згідно графіку відпусток на 2017 рік та на підставі особистої заяви - не відповідає дійсності. В частині позовних вимог про встановлення факту того, що в період відпустки у 2017 році позивачка перебувала на робочому місці, рішенням суду відмовлено за недоведеністю. (а.с.33-35)
Звертаючись до суду у даній цивільній справі з вимогами про визнання незаконними дій та такими, що не відповідають дійсності даних табелів обліку робочого часу, позивачка стверджує, що відповідачами було порушено норми трудового законодавства при здійсненні обліку її робочого часу у період з 12.06.2017 року по 07.08.2017 року.
Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Обов'язок забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку в силу ст.30 Закону України „Про оплату праці" покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних відносин позивачка перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Городнянської райдержадміністрації Чернігівської області, який в силу ст. 11,14 Закону України „Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-ХІІ, зі змінами, (втратив чинність 27.09.2017 року), виконував функції роботодавця прпцівників освіти Городнянського району Чернігівської області. (а.с.222,226,228)
З огляду на це, в період виникнення спірних відносин забезпечення достовірного обліку виконуваної позивачкою роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату її праці у встановленому порядку покладалося на Відділ освіти Городнянської райдержадміністрації Чернігівської області.
Стороною відповідача не надано належних доказів того, що завучу Городнянської ЗОШ Іст . ОСОБА_6 роботодавцем, а саме Відділом освіти Городнянської РДА, були надані відповідні повноваження з ведення обліку робочого часу педагогічних працівників школи. Також відповідачами не надано належних доказів того, що директор Городнянської ЗОШ Іст. була уповноважена Відділом освіти Городнянської РДА затверджувати табелі обліку робочого часу. (а.с.53-55)
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що табель обліку робочого часу за червень 2017 року складений 19 червня 2017 року, але заповнений до 30 червня 2017 року, тобто наперед, табелі обліку робочого часу за липень та серпень 2017 року складені та затверджені в період перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у відпустці. (а.с.15, 50-55, 76, 222-223)
Водночас судом встановлено, що позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав з пропуском строку на звернення, встановленого ст.233 КЗпП України, клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не заявлялось, поважних причин його пропуску вона не навела.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 була обізнана про те, що за наказом директора школи від 17.05.2017 року вона рахувалася як така, що перебувала у відпустці. Про вказаний факт позивачці було відомо з червня 2017 року. Так, письмовими доказами справи підтверджується, що позивачка знала про факт існування наказу про надання їй відпустки, їй було відомо про факт нарахування їй відпускних та матеріальної допомоги до відпустки, заявою від 09.06.2017 року на адресу начальника Відділу освіти Городнянської РДА позивачка відмовилась від нарахування їй відпускних, також у липні 2017 року позивачка оскаржувала наказ про надання їй відпустки в судовому порядку, крім того представник позивачки наголошував в судовому засіданні на тому, що позивачка зверталась з заявами про порушення її права на відпустку у зручний для неї час до правоохоронних органів та до Міністерства освіти. Однак з даним позовом позивачка звернулася лише у січні 2019 року. (а.с.17, 33,57, 88)
Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги положення статті 233 КЗпП України,відповідно до якої працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У ст. 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в ч. 1 ст. 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи, дійшов висновку, що позивачка була обізнана щодо документального оформлення наданої їй відпустки у червні-серпні 2017 року, проте при зверненні до суду у липні 2017 році з позовом про визнання недійсним наказу №19 від 17.05.2017 року та у травні 2018 році про встановлення факту недостовірності вказаного наказу позивачка із вимогами, що є предметом розгляду у даній справі, не зверталась і заявила ці вимоги лише 08.01.2019 року, що свідчить про пропуск позивачкою встановленого тримісячного строку для звернення із вказаним позовом до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не заявлялось, поважних причин його пропуску вона не навела.
В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати у виді сплаченого позивачкою судового збору покладаються на позивачку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 233 КЗпП , ст. 141, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_4 , заступника директора Городнянської загальноосвітньої школи I ступеня ОСОБА_6, Городнянського ліцею Городнянської міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій та такими, що не відповідають дійсності даних табелів обліку робочого часу - відмовити у зв'язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.
Суддя М.В. Лиманська