Справа № 589/816/17
Провадження № 2-а/589/16/19
25 листопада 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участі:
секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,
позивача ОСОБА_2. ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора з дорожнього нагляду Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Кисіля Антона Григоровича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
06.03.2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови інспектора з дорожнього нагляду Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Кисіля Антона Григоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованне не в автоматичному режимі, серії БР №172755 від 26.02.2017р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) у виді штрафу в розмірі 255 грн. через порушення ним п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР, Правила дорожнього руху) (не зупинився для надання переваги у русі пішоходам).
В обґрунтування позову зазначає, що постанова є незаконною і підлягає скасуванню, пояснюючи, що він на своєму транспортному засобі перетинав пішохідний перехід, в той час коли пішоходів на ньому не було, а отже не допускав порушення Правил дорожнього руху. Зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також вказує, що висновки інспектора поліції про винуватість позивача у данному адміністративному правопорушенні не підтверджуються жодними доказами.
В свою чергу інспектор надав до суду заперечення проти позову, у якому зазначив, що близько 13:40 год. 26.02.2017р. в м. Шостка по вул. Марата в районі будинку № 14 ним був помічений автомобіль VOLKSWAGEN Golf, н.з. НОМЕР_1 , водій якого під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2, на якому знаходились пішоходи не зменшив швидкість, не зупинився для надання переваги у русі наявним пішоходам, чим порушив п.18.1 Правил дорожнього руху, при цьому автомобіль позивача продовжив рух та згодом був зупинений. Інспектор зазначив, що він підійшов до позивача, представився, пояснив суть скоєного правопорушення та просив надати для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, зауважень до яких не виникло, роз'яснив вимоги ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП та повідомив, що справа буде розглянута на місці скоєння правопорушення. Розглянувши справу, інспектор виніс оскаржувану постанову, оголосив її, а копію вручив позивачу, при цьому свідки, які одразу після вчинення адміністративного правопорушення повідомили свої прізвища, ім'я, по-батькові та адреси місця проживання, були допитані письмово цього ж дня за місцем їх мешкання, у зв'язку з тим, що інспектор мав необхідність слідувати за автомобілем позивача для його зупинки. Крім того, відповідач стверджує, що розгляд справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності здійснено відповідачем з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.
24.04.2017р. у даній справі було постановлено ухвалу, якою у задоволенні позову відмовлено.
12.10.2017р. за наслідками апеляційного перегляду вказану ухвалу скасовано, а справу передано до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду.
Ухвалою від 30.11.2017р. суддею Євдокімовою О.П. заявлено самовідвід від участі у розгляді даної справи.
02.01.2018р. справа прийнята до провадження даним складом суду.
Позивач в судовому засіданні 25.11.2019р. вимоги позову підтримав з підстав, викладених у ньому. Наполягав, що ПДР він не порушував та в той час коли він здійснював проїзд пішохідного переходу, то пішоходи на ньому були відсутні, останні почали рух вже в момент наїзду позивача на дорожню розмітку, що позначає пішохідний перехід.
Відповідач в судове засідання 25.11.2019р. не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, про поважність причини неявки до суду не повідомив, із клопотанням про відкладення судового розгляду не звертався. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечував, надавав пояснення, які відповідають змісту його письмових заперечень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, допитавши свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою серії БР № 172755 від 26.02.2017 року, винесеною інспектором з дорожнього нагляду Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Кисілем Антоном Григоровичем, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень. З постанови вбачається, що 26.02.2017 року о 13 годині 40 хвилин в м. Шостка по вул. Марата в районі будинку №14, позивач, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN Golf, н.з. НОМЕР_1 , під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2, на якому знаходились пішоходи, не зменшив швидкість, не зупинився для надання переваги у русі вказаним пішоходам, чим порушив п. 18.1 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зважаючи на позиції сторін у справі, суд вважає за необхідне, передусім, зупинитися на наступному.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Між тим, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач запевняє, що не вчиняв правопорушення при обставинах, викладених в оскаржуваній постанові.
В свою чергу, інспектор вказує, що особисто спостерігав правопорушення, а також посилається на покази свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
При цьому при розгляді поліцейським справи про адміністративне правопорушення свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були відсутні, але їх письмові пояснення, відібрані пізніше, після складання оскаржуваної постанови, наявні в матеріалах справи.
Вказані обставини підтверджуються наданим позивачем відеозаписом з місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, на якому свідки відсутні, та поясненнями самого інспектора поліції, який зазначив про неможливість допиту свідків безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення під час розгляду справи, у зв'язку з необхідністю слідування за позивачем, з метою його зупинки.
Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, доводи інспектора не виправдовують отримання ним доказів (показів свідків) вже після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що письмові пояснення свідків були відібрані після винесення оскаржуваної постанови суд вважає, що такі не були та не могли бути враховані при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому такі докази є неналежними.
Інших доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення до оскаржуваної постанови не долучено.
З наведеного вбачається, що у суду відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.
Пояснення інспектора, яким складено постанову, про те, що він особисто бачив, як позивач порушив ПДР не може бути єдиним належним і допустимим доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Більше того, при обставинах заперечення вини особою.
Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
При цьому, досліджені в судовому засіданні докази свідчать на користь позивача.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (дружина позивача) суду повідомила, що у неділю 2017 року (більш точної дати вона не пам'ятає) вона їхала зі своїм чоловіком зі сторони хіміко-технологічного коледжу ім. І.Кожедуба по вул. Марата. Поблизу пішохідного переходу, приблизно на відстані 1 м, стояли дві жінки, розмовляли. Позивач їхав на невеликій швидкості та коли вже проїжджав пішохідний перехід, то жінки розпочали рух через нього. Позивач продовжив рухатись у своєму напрямку, на перехресті, дочекавшись зеленого сигналу світлофора здійснив поворот ліворуч та був зупинений працівниками поліції.
Слід зазначити, що аналогічні пояснення ОСОБА_5 надавала при винесенні оскаржуваної постанови, що вбачається з відеозапису, наданого позивачем та не враховано інспектором поліції при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Її пояснення узгоджуються з доводами позивача, а також його запереченнями, висловленими при винесенні оскаржуваної постанови, що також вбачається з дослідженого судом відеозапису.
Також в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 , яка суду повідомила, що вона переходила проїжджу частину на пішохідному переході поблизу маркету «АТБ». Вийшовши на пішохідний перехід вона побачила велику іномарку та відскочила, почала обурюватись з приводу того, що водій не пропустив пішоходів (разом з нею була ще одна жінка). Також свідок зазначила, що біля неї зупинився поліцейський автомобіль, інспектор запитав, де вона проживає, після чого поїхав за іномаркою, а ввечері цього ж дня поліцейські відібрали у неї показання.
Однак покази свідка ОСОБА_4 не можуть бути доказом винуватості саме позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з огляду на те, що вони не містять конкретних відомостей про обставини справи, які б дали можливість суду безсумнівно впевнитись у цьому. Так, свідок ОСОБА_4 надаючи пояснення, не змогла, зокрема, повідомити ознаки ідентифікуючі автомобіль правопорушника (колір, марка, номерний знак тощо) та вказати на особу останнього.
А другий свідок ОСОБА_3 , незважаючи на виклики суду, так і не з'явилася.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, у п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки його вина не доведена вагомими, чіткими і узгодженими між собою доказами, і всі сумніви мали трактуватися на користь особи.
Інші доводи позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не оцінюються, оскільки вони не мають вирішального значення для розгляду справи зважаючи на наведені вище висновки суду.
Таким чином оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, як неправомірну та безпідставну. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора з дорожнього нагляду Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області Кисіля Антона Григоровича серії БР № 172755 від 26 лютого 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 р .н. , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Повний текст рішення складений 24.12.2019р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова