Справа № 589/3801/17
Провадження № 2/589/113/19
31 жовтня 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
03.10.2017р. ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування позову позивач посилається на заподіяння їй внаслідок скоєння відповідачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування - 19534 грн. 94 коп., а також моральної шкоди, оцінену в розмірі 100000 грн..
В свою чергу представник відповідача надав відзив, у якому заперечуючи проти позову, зазначив, що в рахунок відшкодування матеріальної шкоди позивачу було виплачено 20000 грн. страховою компанією та 12000 особисто ним. Залишок суми матеріальної шкоди, що пред'явлено до стягнення, в розмірі 19534 грн. 94 коп. вважає необґрунтованим, посилаючись на нечитабельність деяких товарних чеків, відсутність в них переліку медикаментів, а також придбання ліків, що не були призначені. При цьому зауважив, що оскільки його відповідальність була застрахована товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі по тексту ТДВ СК «Альфа-Гарант») на 100000 грн., отже сума матеріальної шкоди могла бути в повному обсязі відшкодована страховиком, однак позивач добровільно погодилась отримати страхову виплату в меншому розмірі - 20000 грн., що свідчить про те, що саме ця сума була визнана нею як сума витрат, пов'язаних з лікуванням. Також відповідач вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є необґрунтовано завищеним, доказів спричинення моральної шкоди не надано. При цьому встановлення інвалідності ОСОБА_1 не може бути такою підставою, з огляду на те, що встановлення інвалідності потерпілій не є наслідком ДТП, оскільки як вбачається з довідки МСЕК №482169 ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства. Крім того, звернув увагу суду на те, що відповідач має скрутне матеріальне становище, є пенсіонером, інвалідом 2 групи, окрім пенсії (1500 грн.) іншого доходу не має, був змушений продати пошкоджений в ДТП автомобіль, щоб розрахуватись з боргами перед позивачем. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа надала суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 19.08.2015р. ОСОБА_2 звернувся до страховика із повідомленням про ДТП, що мала місце 18.08.2015р. Також з повідомленням про ДТП звернулась й потерпіла ОСОБА_1 , остання також надала заяву про виплату страхового відшкодування. 07.12.2016р. між страховиком та потерпілою особою була укладена угода про розмір страхового відшкодування в сумі 20000 грн. Обумовлена сума була виплачена ОСОБА_1 . Таким чином, страховик виконав свої зобов'язання у повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав. Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, надав відзив.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2016р. у справі №589/2205/16-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин. 18.08.2015р. близько 22:15 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Воронізькій в м. Шостка, порушив вимоги п. п. 1.10, 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які рухалися в зустрічному напрямку по узбіччю дороги, спричинивши тим самим потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, настання яких знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Вирок суду в цій частині залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.08.2016р. /а.с.6-8/.
Даний вирок має преюдиційне значення для вирішення даного спору в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України.
В результаті зазначеної ДТП ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як вбачається з виписки №506 із медичної карти стаціонарного хворого /а.с. 9/, ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «Шосткинська ЦРЛ» з 18.08.2015р. по 07.09.2015р., після виписки їй рекомендовано, крім іншого, подальше лікування в Інституті травматології та ортопедії /а.с.9/.
В державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з 07.09.2015р. по 18.09.2015р. Проведено оперативне лікування 10.09.2015р. (остеосинтез правої великогомілкової кістки інтрамедулярним стержнем). Виписана з покращенням для подальшого амбулаторного лікування /а.с. 10/.
У період з 14.12.2015р. по 21.12.2015р. ОСОБА_1 перебувала в державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» з метою артроскопічної пластики передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглоба. Виписана на амбулаторне лікування за місцем проживання /а.с. 11/.
З 23.01.2017р. по 27.01.2017р. ОСОБА_1 перебувала в державній установі «Інститут травматології та ортопедії НАМН України». 24.01.2017р. проведена операція з видалення інтрамедулярного стержня з правої великогомілкової кістки /а.с.12/.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована.
08 вересня 2014 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/0603669), яким забезпечено автомобіль «Opel», номерний знак НОМЕР_1 а.с. 72/.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За вказаним договором страховик прийняв на себе зобов'язання в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування, що не може перевищувати 100000 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю.
19.08.2015р. ОСОБА_2 повідомив страховика про настання страхового випадку /а.с. 73/.
23.09.2016р. ОСОБА_1 подала до ТДВ СК «Альфа-Гарант» заяву про страхове відшкодування з метою отримання відшкодування за шкоду здоров'ю, завдану відповідачем внаслідок ДТП, та оцінену нею в розмірі 51534 грн. 94 коп. /а.с.78/.
Поліс № АІ/0603669 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 цього ж Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
01.02.2017р. ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рахунок ОСОБА_1 було виплачено 20000 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов'язаної з її лікуванням внаслідок ДТП, слід зазначити, що саме такий розмір страхового відшкодування був визначений угодою між страховиком та ОСОБА_1 /а.с. 49, 80-81/.
Крім того, відповідач добровільно виплатив ОСОБА_1 12000 грн., що підтверджує сама позивач за змістом позову та заяви про страхове відшкодування від 23.09.2016р.
Звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача різницю між розміром шкоди, пов'язаної з її лікуванням, розрахованої нею в сумі 51534 грн. 94 коп. ( на підтвердження надала квитанції, чеки на придбання ліків, отримання послуг, товарів на вказану суму) та фактично виплаченою сумою в розмірі 32000 грн. (20000 грн. страховиком та 12000 грн. відповідачем), що дорівнює 19534 грн. 94 коп.
Вирішуючи дані вимоги позивача, суд вважає за необхідне зупинитись на наступному.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У даному випадку у страховика виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, сума заявленої шкоди не перевищує страхової суми, зазначеної в полісі (100000 грн.), проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунку страхового відшкодування /а.с. 80/ розмір страхового відшкодування був зменшений на підставі угоди про розмір страхового відшкодування від 07.12.2016р.
При цьому, за пунктами 2, 3 цієї угоди, сторони підтвердили, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною. Сторони не матимуть жодних майнових або будь-яких інших, в тому числі й немайнових, претензій щодо розміру цієї суми. Доводи представника позивача про те, що даний правочин був укладений через необхідність термінового лікування позивача, суд відхиляє, адже сама угода була укладена вже після проведеного лікування і через рік після ДТП. При цьому, правомірність цієї угоди сторони під сумнів не ставлять, вона не визнана недійсною в судовому порядку.
З вказаного вбачається, що існували всі передумови для отримання потерпілою страхового відшкодування в розмірі фактично понесених нею витрат на лікування, однак, уклавши угоду про розмір страхового відшкодування від 07.12.2016р., ОСОБА_1 фактично погодила належну їй до виплати суму саме в розмірі 20000 грн.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, відтак суд вважає вимоги до ОСОБА_2 в частині стягнення різниці між завданою та фактично виплаченою сумою матеріальної шкоди в розмірі 19534 грн. 94 коп. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц.
З огляду на наведене, суд відхиляє доводи представника позивача із посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, за якою право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежено договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.
Окремо слід зазначити, що виходячи з наведених висновків, суд не вбачає необхідності надавати окрему правову оцінку доводам сторін щодо обгрунтованості включення окремих сум позивачем до загального розміру заявлених витрат на лікування потерпілої.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що такі підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.
Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Зважаючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що викликало у неї довготривалий розлад здоров'я, фізичний біль і страждання, моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу, спричинення останній моральної шкоди є безсумнівним.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги характер та обсяг фізичних страждань та душевних і психічних переживань ОСОБА_1 , їх тривалість, а також істотність вимушених змін в її житті.
Так, дослідженими вище медичними документами підтвержується, що ОСОБА_1 після події ДТП 20 днів перебувала на стаціонарному лікуванні, з них тиждень у реанімаційному відділенні, деякий час не могла самостійно вставати з ліжка та рухатись, в подальшому перенесла три операції, внаслідок прийому протягом тривалого часу великої кількості медикаментів, в тому числі й антибіотиків, загальний стан потерпілої погіршився.
Також слід зазначити, що у серпні 2015 року позивач вступила до Київського політехнічного інституту, однак через розлад здоров'я, спричинений ДТП, була вимушена взяти академічну відпустку на рік, що підтверджується випискою з відповідних наказів № 1779-с від 11.08.2015р. та № 2758-с від 18.09.2015р. /а.с. 9/
Позивач на момент вчинення ДТП була неповнолітньою. Внаслідок ДТП у позивача з 18.08.2015р. і по сьогоднішній день відбулися зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, як: переживання втрати фізичного благополуччя та емоційного комфорту, відчуття невизначеності, переживання емоційного напруження через втрату можливості вести усталений активний спосіб життя та реалізовувати раніше намічені життєві плани. Окрім того, судом встановлено, що ситуація ДТП втрутилася у життя на той час неповнолітньої ОСОБА_1 поза її волевиявленням та різко змінила індивідуальний досвід особистості підлітка, яка ще формується, спричиняючи вимушене блокування таких її провідних потреб та цінностей, як потреба у збереженні здоров'я, відчутті безпеки, емоційному комфорті, у активному житті, впевненості в своєму майбутньому. Наслідки ДТП, що сталася 18.08.2015р. були та є психотравмуючими для позивача, якій внаслідок ДТП були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження та встановлена на рік ІІІ група інвалідності з дитинства /а.с.28/.
Суд також враховує тривалість часу (більше року) та значний обсяг зусиль, що знодобилися для відновлення попереднього стану.
Доводи відповідача щодо недоведеності факту та розміру моральної шкоди спростовуються дослідженими та наведеними вище матеріалами справи, а тому до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, а також виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає належною до відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди суму в розмірі 100000 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України та п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог в сумі 1000 грн. 00 коп., від оплати якого позивача звільнено вказаним Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 / моральну шкоду в розмірі 100000 грн. 00 коп. /сто тисяч грн. 00 коп./.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1000 грн. 00 коп. /одна тисяча грн. 00 коп./.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 26.12.2019р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова