Справа № 758/16/20
04 січня 2020 року суддя Подільського районного суду м.Києва Ларіонова Н. М. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
Заявник ОСОБА_1 , інтереси якої представлені адвокатом Веселим С.Л., звернулась до Подільського районного суду м.Києва із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис щодо її чоловіка ОСОБА_2 строком на 6 місяців.
Розглядаючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що вищевказану заяву слід повернути за таких підстав.
Відповідно до ст.4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення процесуальних документів, що подаються до суду.
Відповідно до ст.350-2 ч.1 п.1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, що постраждала від домашнього насильства, або її представником, - у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Як вбачається з матеріалів, вищевказана заява підписана адвокатом Веселим С.Л. як представником заявника. На підтвердження своїх повноважень адвокатом додана копія договору про надання правової допомоги від 28.10.2019 р.
На підставі ст.58 ч. ЦПК України позивач може брати участь в судовому процесі як особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Таким чином, обов'язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником, як правило, мають договірний характер.
Згідно з частинами першою та третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Таким чином, суд зобов'язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.
Таке право представника на звернення від імені довірителя може бути підтверджено лише документом, який демонструє дійсне волевиявлення учасника справи на надання повноважень конкретному адвокату, та є належним доказом, що дозволяє суду перевірити весь обсяг наданих повноважень.
Згідно з позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату; повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання апеляційної скарги, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Таким чином, суд може виконати імперативну вимогу процесуального закону та перевірити наявність права в довірителя на підписання конкретного документу лише за умови, якщо разом з ордером додано завірену належним чином копію договору про надання правової допомоги (витягу з договору), про який зазначено у такому ордері.
Як вбачається з копії договору про надання правової допомоги від 28.10.2019 р., доданої на підтвердження представником свої повноважень, заявник надала адвокату право, зокрема, повноваження на складання процесуальних документів та оскарження судових рішень. Тим самим, вищевказаним договором не передбачено саме підписання представником від імені довірителя заяв (позовних заяв), оскільки складання процесуального документи від імені особи не є охоплює повноваження щодо підписання такого документа від цієї особи.
Отже, представником заявника не підтверджено його право саме на підписання заяви, поданої в порядку окремого провадження, від імені заявника.
А відтак, вищевказана заява підписана особою, яка не має право на його підписання.
Відповідно до ст.185 ч.4 п.1 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
В зв'язку з чим, виходячи з вищевказаної імперативної норми, вищевказану заява підлягає поверненню.
Відповідно до ст.185 ч.7 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. А тому заявник має право повторно звернутись з вищевказаною заявою у встановленому законом порядку.
Також варто взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних вище невідповідностей вимогам закону, заявник має право повторного звернення до суду із заявою.
Крім того, слід звернути увагу представника на те, що на порушення вимог ст.62 ч.4 ЦПК України адвокатом Веселим С.Л. на підтвердження своїх повноважень не доданий ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (взагалі відсутній, в т.ч. і копія), а також на порушення вимог ст.350-4 ч.1 п.3 ЦПК України не додані письмові докази, вказані як додатки до заяви (про що канцелярію суду складаний акт від 02.01.2019 р. про відсутність додатків до заяви).
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ч.4 п.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - повернути особі, що її подала.
Ухвала може бути оскаржена позивачем до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала складена 04.01.2020 р.
СуддяН. М. Ларіонова