Справа № 202/5443/19
Провадження № 4-с/202/37/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
26 грудня 2019 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого-судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мазниці Х.О., представника боржника ОСОБА_1 , представника відділу державної виконавчої служби Нордіо В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Якименка Андрія Олександровича, -
У серпні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Якименка А.О. з проведення оцінки чужого майна та винесення постанови від 12.06.2019 року про стягнення з боржника 12000 грн. за її проведення; визнати такою, що не підлягає виконанню, постанову від 12.06.2019 року, винесену у виконавчому провадженні № 58698357, про стягнення з боржника 12000 грн. за оплату послуг оцінки майна, зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повернути на розрахунковий рахунок боржника НОМЕР_1 у АТ "Універсал банк", МФО 322001, ЄДРПОУ 21133352 зайво сплачені грошові кошти в розмірі 12000 грн.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 58698357 з виконання виконавчого листа № 202/3484/16, виданого на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в сумі 11527,80 грн., грошової компенсації за використану відпусту в розмірі 840,00 грн., компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 12130,51 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52791,84 грн.
В цьому виконавчому провадженні державним виконавцем Якименко А.О. була винесена постанова про опис та арешт майна боржника від 03.06.2019 року, а саме: підйомнику для автомобілів 2 одиниці, зварювального апарату, кисневого балону, балону з пропаном, набору ключів для ремонту автомобілів, металічних шаф - 4 одиниці, підйомних воріт, бочки 50кг з автомобільним маслом, домкрату ручного, кран-балки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, незважаючи на те, що зазначене майно належить не ОСОБА_2 , а третій особі - ОСОБА_4 . Державним виконавцем було проведено оцінку зазначеного майна із залученням суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 . У зв'язку з тим, що прилюдні торги з продажу описаного майна були призначені на 10 липня 2019 року, боржником було сплачено названу державним виконавцем суму в розмірі 98595,26 грн., з яких 12000 грн. - витрати виконавчого провадження з оцінки майна. При цьому постанова про стягнення витрат виконавчого провадження оприлюднена в автоматизованій системі виконавчих проваджень не була. При вартості послуг, наданих суб'єктом оціночної діяльності, в сумі 12000 грн., вартість самого оціненого майна склала 38960 грн. Вважає, що державний виконавець здійснив безпідставне стягнення виконавчих витрат у розмірі 12000 грн., дії державного виконавця щодо перерахування ФОП ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 12000 грн. за оплату послуг оцінки майна, яке не належить боржнику, є неправомірними, а винесена постанова від 12.06.2019 року незаконною.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Панченко О.В. скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні.
Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Нордіо В.В. у судовому засіданні вважав скаргу необґрунтованою та просив відмовити в її задоволенні.
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час і місце розгляду скарги.
Суд, з'ясувавши всі обставини скарги, приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження № 58698357 з виконання виконавчого листа № 202/3484/16, виданого на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в сумі 11527,80 грн., грошової компенсації за використану відпусту в розмірі 840,00 грн., компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 12130,51 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52791,84 грн.
3 червня 2019 року державним виконавцем Якименком А.О. бува винесена постанова про опис та арешт майна, виявленого за адресою: АДРЕСА_1: двох підйомників для автомобілів, зварювального апарату, кисневого балону, балону з пропаном, набору ключів для ремонту автомобілів, чотирьох металічних шаф, підйомних воріт, бочки з автомобільним маслом, домкрату ручного, кран-балки.
Після цього 7 червня 2019 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, а саме доручено суб'єкту оціночної діяльності - експерту ОСОБА_5 надати письмовий висновок з питань встановлення ринкової вартості вищевказаного арештованого майна.
11 червня 2019 року даним суб'єктом оціночної діяльності був складений звіт про вартість майна, згідно з яким ринкова вартість обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: двох підйомників для автомобілів, зварювального апарату, кисневого балону, балону з пропаном, набору ключів для ремонту автомобілів, чотирьох металічних шаф, підйомних воріт, бочки з автомобільним маслом, домкрату ручного, кран-балки склала 38960 грн.
Згідно з рахунком-фактурою № 1106/19 від 11 червня 2019 року вартість послуг з проведення оцінки арештованого майна складає 12000 грн.
12 червня 2019 року державним виконавцем Якименко А.О. була винесена постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з ОСОБА_2 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 12000 грн.
У подальшому 10 липня 2019 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 58698357 у зв'язку з виконання боржником вимог виконавчого документу в повному обсязі.
Так, як вбачається з матеріалів скарги, 9 липня 2019 року ОСОБА_2 було перераховано на рахунок Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областісуму в розмірі 98595,26 грн.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник ОСОБА_2 посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо проведення оцінки майна та винесення і виконання постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби.
Частиною 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Таким чином, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
З огляду на викладене, спір з приводу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц, від 20.09.2018 року у справі №821/872/17, від 17.10.2018 року у справі №826/5195/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 30 січня 2019 року в справі № 161/8267/17, від 27 березня 2019 року в справі № 639/6868/17, від 03.04.2019 року у справі №370/1034/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 1915/1868/2012.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обстави провадження за скаргою у частині вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.06.2019 року, визнання постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.06.2019 року такою, що не підлягає виконанню, та зобов'язання повернути сплачені грошові кошти необхідно закрити.
Щодо вимог боржника про визнання неправомірними дій державного виконавця з проведення оцінки майна суд зазначає наступне:
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.
Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
Аналіз положень статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким у даному випадку є заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 травня 2019 року у справі №2-79/11.
Суд вважає, що залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".
Суд враховує, що заявник вимог про визнання незаконною та скасування постанов про опис й арешт майна від 3 червня 2019 року та про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 7 червня 2019 року, в тому числі з підстав неналежності йому як боржнику арештованого майна, оцінка якого проводилася, не заявляв, а узгодження вартості об'єктів оцінки між сторонами виконавчого провадження є правом сторін.
Отже, будь-які докази протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки арештованого майна відсутні.
На переконання суду, само по собі проведення оцінки майна державним виконавцем, у тому числі шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності, не порушує прав боржника, оскільки така виконавча дія може вчинятися й за рахунок власник коштів державної виконавчої служби чи авансового внеску стягувача.
Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, суд вважає, що скарга в частині оскарження дій державного виконавця з проведення оцінки майна є необґрунтованою, а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 255, 450-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Якименка А.О. щодо проведення оцінки майна відмовити.
Провадження за скаргою ОСОБА_2 в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.06.2019 року, визнання постанови державного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.06.2019 року такою, що не підлягає виконанню, зобов'язання повернути сплачені грошові кошти закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Роз'яснити, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця щодо стягнення витрат виконавчого провадження віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Строк складення повного тексту ухвали 3 січня 2020 року.
Суддя Н.Ю. Марченко